Двадцять вісім пунктів

Пошуки політичного врегулювання війни в Україні породили безліч неофіційних пропозицій, неформальних проектів та спекулятивних рамок. Серед них дипломати час від часу згадують про нібито план із двадцяти восьми пунктів, який охоплює загальні контури того, де може бути переговорне припинення воєнних дій, якщо Сполучені Штати та Російська Федерація коли-небудь домовляться про базову структуру миру. Хоча публічного документа такого точного обсягу не існує, різні фрагменти, витоки та узгоджені принципи накопичилися в щось подібне до консолідованої схеми. Вивчення цих двадцяти восьми пунктів показує як амбіції такого врегулювання, так і відстань, яку ще належить подолати, перш ніж будь-яка угода може бути реалізована.

1. Негайне припинення наступальних операцій

Ця структура передбачає перевірене заморожування пересування на передовій під наглядом міжнародних спостерігачів.

2. Лінії стабілізації на основі фактичного контролю

Замість негайного виведення військ, план передбачає фактичну лінію розмежування, яка приблизно відповідає сучасному полю бою. Це представлено як тимчасовий захід, а не визнання суверенітету.

3. Виведення важкого озброєння

Обидві сторони будуть зобов'язані відвести важку артилерію, ракетні системи та бронетехніку на визначені відстані від лінії зіткнення.

4. Всеохопний обмін полоненими

Повний обмін військовополоненими, затриманими особами та цивільними особами, які утримуються у фільтраційних центрах, передбачається на ранніх етапах цього процесу.

5. Заборона на використання ракет далекого радіусу дії під час перехідного періоду

Україна утримається від ударів по цілях глибоко всередині Росії, тоді як Росія припинить ракетні кампанії проти українських міст.

6. Міжнародна моніторингова місія

Нейтральна місія під егідою ООН або спеціально створені багатонаціональні сили спостерігачів стежитимуть за дотриманням умов.

7. Безпечні коридори для гуманітарного доступу

Зобов'язання гарантувати безперешкодний гуманітарний доступ до окупованих регіонів та прифронтових міст є ключовим принципом.

8. Зони поступової демілітаризації

Певні райони вздовж фронту підлягатимуть поетапній демілітаризації, а місця зберігання зброї перевірятиме моніторингова місія.

9. Мораторій на широкомасштабну мобілізацію військ

Обидві сторони погодяться уникати великих хвиль мобілізації протягом перехідного періоду.

10. Зобов'язання України щодо нейтралітету

Одним із найбільш суперечливих елементів є запропоноване зобов'язання України залишатися військово позаблоковою протягом визначеного періоду, який іноді називають десятьма-п'ятнадцятьма роками.

11. Гарантії безпеки для України

В обмін на нейтралітет Україна отримає гарантії безпеки від коаліції західних держав, можливо, за зразком механізмів статті 4, а не статті 5 взаємної оборони.

12. Обмеження щодо іноземних військових баз

Україна не розміщуватиме іноземні військові формування чи ракетні бази під час перехідного періоду.

13. Обмеження присутності російських військ

Росія скоротить свою військову присутність на окупованих територіях до попередньо узгодженого рівня, який контролюватиметься міжнародною місією.

14. Узгоджений статус окупованих територій

План відкладає остаточний статус Донецька, Луганська, Запоріжжя та Херсона на майбутні переговори, не визнаючи їхньої анексії.

15. Спеціальні домовленості щодо Криму

Крим розглядатиметься окремо, можливо, шляхом довгострокової оренди, демілітаризації або спільного управління інфраструктурою, такою як водопостачання та електроенергія.

16. Відновлення контролю України над її кордонами

Україна відновить контроль над своїми міжнародними кордонами, за винятком Криму, наприкінці цього процесу.

17. Фонд економічної відбудови

Буде створено багатонаціональний фонд для відновлення інфраструктури та стимулювання економічного відновлення.

18. Участь Росії у відбудові

Росія може зробити фінансовий внесок, прямо чи опосередковано, в рамках переговорів щодо послаблення санкцій.

19. Поетапне послаблення санкцій

Західні санкції проти Росії будуть скасовані поетапно, прив'язаними до перевірки дотримання мирного плану.

20. Розморожування російських суверенних активів

Деякі заморожені російські активи можуть бути розморожені або перепрофільовані для реконструкції за умови політичної домовленості.

21. Гарантії транзиту енергії

Росія та Україна вестиму переговори щодо домовленостей щодо транзиту газу та електроенергії, включаючи відновлення трубопроводів.

22. Захист прав меншин

Обидві сторони зобов'яжуться захищати етнічні меншини, включаючи українців на окупованих територіях та росіян в Україні.

23. Повернення депортованих цивільних осіб та дітей

План включає механізми репатріації цивільних осіб, примусово переміщених до Росії, зокрема дітей.

24. Відновлення судноплавства Чорним та Азовським морями

Гарантії морської безпеки дозволять безперешкодно відновити експорт українського зерна та комерційне судноплавство.

25. Операції з розмінування

Передбачається масштабне розмінування на звільнених та окупованих територіях за підтримки міжнародного фінансування та персоналу.

26. Механізми перехідного правосуддя

Незалежний орган розглядатиме звинувачення у воєнних злочинах, можливо, використовуючи гібридні національно-міжнародні процедури.

27. Політична нормалізація та вибори

Місцеві вибори на оспорюваних територіях відбудуться лише тоді, коли дозволять умови безпеки, під міжнародним наглядом.

28. Довгостроковий мирний договір

Останній пункт передбачає всеохоплюючий мирний договір між Україною та Росією, який об'єднає гарантії безпеки, економічні домовленості та територіальні положення для довгострокового врегулювання.

Оцінка доцільності двадцяти восьми пунктів

В цілому, двадцятивосьмипунктна структура проекту відображає класичну структуру кризового менеджменту великими державами, а не повноцінне мирне врегулювання. Пріоритетом є заморожування воєнних дій, створення демілітаризованих буферних зон та управління ризиками ескалації. Водночас вона вимагає від України прийняття обмежень у її політиці безпеки, які суперечать її прагненням, водночас просить Росію поступитися фактичним контролем над територіями, які вона стверджує, що анексувала. Тому кожна сторона вважає елементи проекту неприйнятними.

Для України нейтралітет та відкладення територіального врегулювання є особливо важкими для сприйняття, враховуючи масштаби спустошення, яких вона зазнала, та політичний консенсус щодо того, що перемога вимагає відновлення повного суверенітету. Для Росії контрольоване скорочення військ та умовне послаблення санкцій може розглядатися як капітуляція внутрішніми прихильниками жорсткої лінії. Однак, з точки зору Вашингтона, привабливість такої структури полягає в її здатності зменшити ризик неконтрольованої ескалації та стабілізувати архітектуру безпеки Європи.

На практиці, умовні двадцять вісім пунктів слугують радше діагностичним інструментом, ніж дипломатичним планом. Вони показують, де можуть лежати крайні межі компромісу, які стимули потрібні для того, щоб кожен етап був працездатним, і скільки міжнародного механізму потрібно, щоб зробити будь-яку угоду достовірною. Вони також демонструють постійну прірву між українським суверенітетом та російськими імперськими цілями.