Військовий стан східної Харківської губернії: Куп'янськ, Дворічна, Шевченкове.

Станом на кінець квітня 2025 року східна Харківська область, зокрема райони навколо Куп’янська, Дворічної та Шевченкового, залишається осередком інтенсивної військової активності. Російські війська здійснюють наполегливі наступальні дії, тоді як українські війська встановлюють рішучу оборону, щоб запобігти подальшим територіальним вторгненням.

Російський наступ і український опір

Російські військові підрозділи, зокрема частини 6-ї загальновійськової армії, намагаються розширити свій контроль на північ від Куп’янська, прагнучи відтіснити українські сили зі східного берега річки Оскіл. Незважаючи на ці зусилля, українські сили ефективно відбили численні спроби переправи поблизу Дворічної, використовуючи артилерійські удари для руйнування понтонних мостів і бронетехніки.

Українська 1-ша бригада «Буревій» була особливо активною у націленні на російські логістичні та інженерні операції, що призвело до значних втрат росіян. Оцінки свідчать про те, що місячні втрати росіян коливаються від 20 000 до 35 000 військовослужбовців (тобто приблизно 1000 втрат на день лише на цій невеликій території), що підкреслює високу вартість їхнього помірного прогресу.

Швидкість і вплив російського просування

У січні 2025 року росіяни повторно захопили містечко Дворічна до східного берега річки Оскіл. Довоєнне населення Дворічної налічувало менше 3000 осіб, але зараз її населення оцінюється приблизно в 80; більшість людей втекли. За оцінками, у тій частині Дворічної, що лежить на західному березі річки Оскіл, досі проживає близько 150 людей, хоча умови там надзвичайно елементарні, без електрики, газу та водопроводу.

Однак російські збройні сили, здається, не в змозі розмістити достатню кількість військ або матеріально-технічне забезпечення, щоб перетнути річку Оскіл, що свідчить про хронічні проблеми з постачанням, оскільки річка Оскіл неширока в Дворічній, і річка практично непрохідна. Отже, хоча російські війська досягли певних територіальних здобутків, темпи їхнього просування гальмувалися стійким українським опором. Це відображає ситуацію на лінії фронту, де росіяни здебільшого просто застрягли. Російська тактика «м’ясорубки», спрямована на кидання якомога більшої кількості військ під безжальний український вогонь, дає українським Збройним силам можливість знищити велику кількість російських військ без значних витрат, доки вони зберігають боєприпаси для артилерії та мінометів для знищення російських танків і велику кількість дронів FPV, які вони використовують для наведення на російську піхоту. Такий обмежений прогрес Росії, який може бути в регіоні, є надзвичайно повільним і дорогим.

На Куп'янському напрямку спостерігалося застосування російських каторжних підрозділів, таких як формування «Шторм-З». Ці підрозділи, які часто складаються з погано навченого та погано вмотивованого персоналу, перешкоджають ефективності російських наступальних операцій, незважаючи на їх велику чисельність.

Росіяни також фактично перерізали пряму дорогу між Куп’янськом та Ізюмом, але, здається, вони не в змозі розширити цей обмежений плацдарм, який був у руках росіян протягом кількох місяців. Хоча проїзд до Куп’янська та з нього залишається досить безпечним і можливим через Шевченкове, а потім виїзд на головну дорогу на південь до Ізюма на південний схід від Харкова, пряма дорога на південь від Куп’янська до Ізюма небезпечна через те, що російські артилерійські та піхотні позиції знаходяться в безпосередній близькості від дороги, коли вона перетинає річку Оскіл.

Стратегічне значення та шкода інфраструктурі

Куп’янськ слугував критично важливим логістичним центром і ключовим пунктом перетину, що підтримував східний плацдарм України, після контрнаступу українців на Харків у 2022 році, який витіснив росіян з міста у вересні 2022 року. Проте місто зазнало майже повного руйнування через безжальні обстріли, зі значними пошкодженнями інфраструктури, зокрема залізничної системи та залізничного мосту в центрі міста. Це знищення зменшує стратегічну цінність Куп’янська для російських військ, оскільки логістичні переваги захоплення міста скомпрометовані.

Близькість Куп’янська до лінії фронту — приблизно 7-8 кілометрів — ставить під постійну загрозу не лише місто, а й навколишні населені пункти, від яких страждає населення понад 9 тисяч осіб.

Історичні окупації та цивільні умови

Куп’янськ, Дворічна та Шевченкове зазнали російської окупації на початку конфлікту. Шевченкове було окуповано 26 лютого 2022 року і залишалося під контролем Росії до звільнення 7 вересня 2022 року, а Шевченкове та Куп’янськ були звільнені за кілька днів до цього. У ці періоди жителі стикалися з важкими умовами, включаючи примусову працю та примусову співпрацю з окупаційною владою (тобто під прицілом зброї).

Після звільнення ці міста зазнавали постійних обстрілів, що призвело до значних страждань цивільного населення. У Куп’янську, наприклад, населення скоротилося приблизно до 20% від довоєнної чисельності, попри небезпеку залишилося приблизно 5500 жителів. Є продуктовий магазин і невеликий ринок, але інші підприємства, здається, не працюють, і немає очевидної присутності електрики чи водопроводу. Вулиці в центрі міста дуже повільні через вибоїни в результаті артилерійського ураження, і мало будинків, що залишилися, придатні для проживання.

Шевченкове перебуває у значно кращому стані, ніж Куп’янськ, дороги досить легко проїжджі, а дорога між Шевченковим і Куп’янськом у хорошому стані. Знову було підірвано залізничний міст у стратегічному місці біля Шевченкового, що зробило захоплення Куп’янська та Шевченкового мало стратегічним значенням для ЗС РФ. Це робить ще більш необдуманим для росіян зосередження військ у регіоні, де велика концентрація досвідчених українських солдатів. Натомість росіяни просто відправляють свою піхоту на безцільну смерть у регіоні.

Оцінка безпеки східного Харкова

Нинішня військова ситуація у східній частині Харківської області свідчить про те, що регіон перебуває під значним тиском, але не під загрозою. Українські війська продемонстрували стійкість і тактичну майстерність у зупиненні наступу Росії, особливо навколо таких стратегічних місць, як Куп’янськ і Дворічна. Значні втрати росіян і обмежена швидкість їх просування свідчать про те, що, хоча загроза зберігається, українська оборона залишається міцною.

Тим не менш, продовження міжнародної підтримки та зміцнення українських військових можливостей є важливими для збереження цієї оборонної позиції та запобігання подальшим вторгненням Росії в регіон. Відновлення штурму Харкова здається далеким; росіяни не мають ні живої сили, ні бронетехніки, ні техніки, щоб спробувати це, і, схоже, задовольняються лише тероризацією цивільного населення періодичними атаками безпілотників і ракет.