Відключення електроенергії в Україні: чи під загрозою її атомні електростанції?

П'ятниця, 13 лютого 2026 року

Зимові відключення електроенергії в Україні стали настільки звичними, що вона іноді відчуває себе країною, яка живе за таймером — дві години світла, дві години темряви, потім коротке повернення до нормального стану перед наступним перебоєм. Питання, яке стоїть за кожною кухнею, освітленою свічками, та кожними сходами, де гуде генератор, гостріше, ніж просто незручність: якщо електромережі не можна довіряти, чи можуть українські атомні електростанції (та ядерні об'єкти) все ще безпечно експлуатуватися?

Заспокійлива відповідь полягає в тому, що українські ядерні об'єкти розраховані саме на такі непередбачені обставини — втрата зовнішнього живлення є стандартною проектною подією з рівнями резервування. Тривожна відповідь полягає в тому, що війна перетворила подію, яку колись вважали винятковою, на щось, що наближається до повторюваного стану, особливо на окупованій Запорізькій атомній електростанції. Запаси безпеки залишаються, але кількість разів, коли Україна змушена на них покладатися, збільшилася, і саме це змінює ризик.

Атомним електростанціям потрібна електроенергія для безпеки

Атомна електростанція безпечна не тому, що виробляє електроенергію; вона безпечна, тому що може безперервно відводити тепло від ядерного палива та підтримувати функціонування важливих приладів, систем керування та фізичного захисту. Навіть коли реактор зупинено, паливо продовжує виділяти тепло розпаду. Системи охолодження, клапани, насоси, обладнання для моніторингу, зв'язок та безпека потребують електроенергії.

Це створює парадокс, який не є широко зрозумілим поза межами галузі: атомна електростанція частково є споживачем електроенергії. Вона повинна сама себе живити, щоб залишатися безпечною.

За нормальних умов ця електроенергія надходить з мережі через лінії «зовнішнього електропостачання», що живлять внутрішні системи станції. У разі втрати зовнішнього електропостачання станція покладається на внутрішні аварійні системи — акумулятори для негайного перемикання між ними та аварійні дизель-генератори (ЕДГ) для безперебійного живлення. МАГАТЕ неодноразово наголошувало, що залежність від ЕДГ є «останньою лінією захисту», і що часті втрати зовнішнього електропостачання викликають глибоке занепокоєння, оскільки кожна з них збільшує ризик для ядерної безпеки.

Тож чи може атомна електростанція «забезпечувати себе енергією»?

Іноді — і лише за певних умов.

Якщо реактор працює та виробляє електроенергію, станція може живити власні «внутрішні навантаження» (свої внутрішні системи безпеки та експлуатації) від свого генератора. У багатьох конструкціях станція може працювати в своєрідному ізольованому режимі або режимі самозабезпечення протягом обмежених періодів. Однак це не те саме, що бути незалежною від мережі, як побутовий генератор не залежить від вуличного електропостачання. Великий атомний блок зазвичай залежить від мережі для стабільності, для диспетчеризації електроенергії та, що найважливіше, для запуску. На практиці атомні станції не вважаються ресурсами «чорного запуску» на відміну від деяких гідро- або певних теплоелектростанцій.

Якщо реактор зупинився — навмисно чи через нестабільність мережі — станція більше не виробляє електроенергію. У цей момент вона не може «живити себе» від власного генератора. Вона повинна отримувати електроенергію з мережі або використовувати власні аварійні джерела.

Ця відмінність має значення для України під час війни, оскільки нестабільність мережі та пошкоджені підстанції можуть змусити атомні блоки знизити потужність або відключитися, що потім збільшує залежність від цих резервних систем. Дипломатична служба Європейського Союзу чітко пов'язала пошкодження енергосистеми з експлуатаційними обмеженнями на діючих українських атомних електростанціях, зазначивши нещодавнє вимушене скорочення потужності.

Як відключення електроенергії впливають на діючі українські електростанції

Три діючі ядерні об'єкти України — Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська — не працюють у вакуумі. Вони пов'язані з національною системою передачі, яка неодноразово зазнавала пошкоджень. Коли ключові підстанції або високовольтні лінії пошкоджені, операторам, можливо, доведеться зменшити потужність реакторів не тому, що реактор небезпечний, а тому, що мережа не може надійно приймати або балансувати електроенергію.

МАГАТЕ повідомляло саме про таку динаміку: атаки пошкоджують інфраструктуру, «ключову для ядерної безпеки», та призводять до перебоїв у роботі зовнішніх ліній електропередач, в результаті чого блоки знижують потужність. У січні 2026 року в українських звітах також було описано значне падіння виробництва ядерної енергії, яке сприяло ширшому навантаженню мережі під час серйозних збоїв, що ілюструє, наскільки тісно пов’язані виробництво ядерної енергії та стабільність передачі.

Це головний момент: для діючих українських електростанцій проблема зникнення електроенергії полягає не стільки в тому, що вони знаходяться за лічені хвилини від катастрофи, скільки в тому, що їх змушують переходити в менш ефективний, більш операційно обмежений режим — зниження потужності, стабільне утримання на зниженій потужності та управління мережею, яка постійно пошкоджується. Щоразу, коли втрачається зовнішня лінія, електростанція наближається на одну сходинку до необхідності вжиття аварійних заходів, навіть якщо вона ніколи до них не доходить.

Запоріжжя становить особливу небезпеку

Якщо українські електростанції, що працюють, – це історія про стійкість під навантаженням, то запорізька – це історія про те, як аномалії стають буденністю.

Запорізька атомна електростанція, найбільша в Європі, перебуває під контролем Росії з березня 2022 року та не виробляє електроенергію. Цей сам факт робить питання «самопостачання» набагато гострішим. Оскільки вона не виробляє електроенергію, вона залежить від зовнішньої електроенергії для роботи функцій охолодження та безпеки. Коли це зовнішнє постачання припиняється, станція змушена використовувати аварійні дизельні генератори.

МАГАТЕ та численні джерела інформації задокументували неодноразові повні втрати зовнішнього електропостачання в Запоріжжі з моменту вторгнення, включаючи тривалі періоди роботи на дизельних двигунах. Агентство Reuters повідомило, що МАГАТЕ описало ситуацію як «надзвичайно небезпечну» після чергової повної втрати зовнішнього електропостачання у 2025 році. В оновленій інформації МАГАТЕ наприкінці 2025 року описано, що аварійні дизельні генератори автоматично починають постачати необхідну електроенергію під час втрати зовнішнього електропостачання — саме так, як було розроблено, але за умов, які не слід повторно перевіряти в зоні бойових дій.

Існує глибша причина, чому Запоріжжя відрізняється. Коли атомну станцію зупиняють та ізолюють, час стає валютою безпеки: запаси дизельного палива, надійність генераторів, технічне обслуговування в несприятливих умовах та можливість ремонту зовнішніх ліній. Чим довше відсутнє зовнішнє електропостачання, тим більше безпека станції залежить від логістики та механічної удачі, а не від надійної інфраструктури. Навіть там, де генератори є, вони не призначені для заміни мережі протягом тижнів поспіль. Одне місячне відключення було широко описано як рекордне та символічне для нової аномальної явища.

Чорнобиль — це не електростанція, але ядерний об'єкт із реальними потребами

Чорнобиль часто сприймається громадськістю як історичний символ, а не як діючий об'єкт. Однак на цьому об'єкті розташовані системи управління відпрацьованим паливом та Новий безпечний конфайнмент — системи, які досі потребують надійного електропостачання для моніторингу, вентиляції та інших функцій, пов'язаних з безпекою.

У січні 2026 року МАГАТЕ повідомило, що Чорнобильський об'єкт втратив все зовнішнє електропостачання під час військових дій, пізніше протягом приблизно години покладався на аварійні дизельні генератори. Українська влада заявила, що об'єкт було відновлено, а рівень радіації був нормальним.

Цей епізод повчальний. Він показує, що відключення електроенергії можуть сягати ядерних об'єктів за межі діючого парку реакторів, і що навіть об'єкти, що «не генерують електроенергію», можуть бути переведені в режим аварійного режиму, коли зазнає атаки ширша енергетична система.

Чи ставлять відключення електроенергії під загрозу безпеку експлуатації?

Вони збільшують ризик, але не простим, кінематографічним способом.

У сфері ядерної безпеки «небезпека» часто помилково сприймається як безпосередня межа прірви. Реальність є більш тонкою. Кожна втрата зовнішнього електропостачання – це крок униз по сходах глибокоешелонованого захисту: від нормального електропостачання до альтернативних ліній електромережі, а потім до дизельних двигунів та акумуляторів на місці. Діючі електростанції України, як правило, мають кілька зовнішніх ліній та встановлені процедури дій у надзвичайних ситуаціях, а присутність та звітність МАГАТЕ на місці додають певної прозорості, навіть у воєнний час.

Але війна змінює статистичний ландшафт. Події, які вважалися рідкісними — численні перебої в електромережі, повторні пошкодження підстанцій, тривалий час ремонту під вогнем — більше не є рідкістю. МАГАТЕ чітко вказало на вразливість критично важливих підстанцій та на те, як їх пошкодження підриває ядерну безпеку. А у випадку Запоріжжя повторювані повні втрати зовнішнього живлення стали похмурою закономірністю, а не аномалією.

Отже, найпереконливіший висновок такий:

• Діючі атомні електростанції України не є безпорадними під час відключень електроенергії — вони мають надійні аварійні системи та зазвичай можуть підтримувати живлення власних важливих систем завдяки резервуванню на зовнішньому майданчику та, за необхідності, внутрішнім генераторам.

  
  

• Однак вони не можуть припускати безкінечну самодостатність. Якщо блок зупинено, він не зможе виробляти власну електроенергію, а тривала втрата зовнішнього електропостачання поступово перекладе тягар на аварійне обладнання та паливну логістику.

  
  

• Найбільшою проблемою безпеки залишається окупований Запорізький об'єкт, саме тому, що він не виробляє електроенергію, а також тому, що зовнішнє електропостачання неодноразово відключалося, що змушувало покладатися на аварійні дизельні двигуни протягом тривалого часу.

Іншими словами, відключення електроенергії – це не просто цивільні труднощі, що відбуваються паралельно з ядерною історією. Вони є частиною того ж стратегічного змагання. Російській кампанії проти енергетичної системи України не потрібно вдаряти по куполу реактора, щоб створити ядерну загрозу; їй достатньо продовжувати руйнувати мережу ліній та підстанцій, які дозволяють ядерним об'єктам працювати в нормальному, стабільному стані.