Вишукані вина України: путівник знавця

Від Warmeth Hard Sips

У кожному культурному житті настає момент, коли потрібно відкинути зручності Бордо та Бургундії та вирушити у подорож у ті менш досліджені виноградарські води, де лише справді авантюрні смаколики наважуються ковтати. Так я опинився на родючому, хоча й часом замінованому, ґрунті України, озброєний лише дегустаційним блокнотом, ненадійною ручкою та непохитною вірою в те, що вино, будучи цивілізуючою силою, може подолати як клімат, так і історію.

Мені кажуть, що Україна має виноробну спадщину, що сягає корінням у греків Таврики, римлян Дунаю та підозрілу кількість радянських інженерів, які вважали, що виноград можна змусити поводитися як картопля. Однак в останні десятиліття енофіли країни докладають доблесних спроб удосконалити свою справу, використовуючи поєднання міжнародних сортів винограду, вітчизняної винахідливості та відвертого непокори порадам природи.

Далі наведено огляд п’яти зразків цієї галантної справи. Читачу, приготуйся: не всі акти героїзму дають результати, варті того, щоб їх пляшити.

1. Шато Миколаїв 2022 – Каберне Совіньон

Пляшка має елегантну етикетку, на якій зображено коня, який, здається, шкодує про все своє життя. Після відкоркування вас зустрічає букет, що нагадує вологу залізничну станцію в розпал серпня — суміш перегрітого металу та сумної цвілі. Перший ковток пропонує наполегливу атаку танінів, за якими швидко переходить нав'язливий смак нестиглої чорної смородини та, як не дивно, старої радіаторної води. Післясмак, на щастя, короткий, як і під час туристичного сезону в Миколаєві.

Висновок: Амбітно, але схоже на читання Толстого в оригіналі, коли тебе закидають сливами.

2. Одеська перлина 2021 – Шардоне

У келиху це Шардоне демонструє блідий відтінок плитки для ванної кімнати, виданої урядом. В ароматі витають агресивні нотки вареної капусти та того, що колись могло б бути лимоном, якби воно пережило суворіше дитинство. На смак відчувається вражаюче зіткнення між попкорном з маслом та мокрою мотузкою, підкріплене післясмаком, що нагадує матросську шкарпетку, що сохне на вугільній печі. Воно чіпляється за язик, немов бюрократична паперова робота.

Висновок: Хтось захоплюється сміливістю; хтось обурюється через те, що він щось сказав.

3. Херсонський сонячний спалах 2023 – Rosé

Колір — ніжний рум’янець, що нагадує полуничні поля в тумані; на жаль, аромат нагадує ту саму полуницю, залишену в багажнику під час гарячої поїздки із Запоріжжя. Відчувається грайливе шипіння — несподіване для тихого вина — можливо, спричинене спонтанним бродінням або невдачею з упаковкою. Дегустація розкриває нотки кислої вишні, перебиті тим, що можна описати лише як «оцт, що спонукає до натхнення». На губах залишається дивне оніміння, можливо, хімічного походження.

Висновок: Не стільки вино, скільки змагання на витривалість.

4. Дніпровська Величність 2020 – Merlot

На етикетці пишаються «багатими ґрунтами та багатовіковими традиціями», що може пояснити виразний смак верхнього шару ґрунту. Відчувається нотка сливи, яку швидко перетворює більш домінантна нотка іржавих садових інструментів. Текстура одночасно рідка та нудотна, парадокс, гідний філософського роздуму. Гадаю, це вино можна було б подати ворогові перед мирними переговорами.

Висновок: Майстер-клас з того, як не зачарувати смакові рецептори.

5. Карпатський туман 2022 – Іскристий білий

Візуально він захоплює: вишукане шипіння, бульбашки, що піднімаються з оптимізмом туристів перед раптовою гірською бурею. Проте аромат моторошно нагадує дезінфікуючий засіб для рук, з відтінками сирих кабачків. При дегустації відчувається лікувальна гострота, яка охоплює рот, як поспішне прибирання в лікарні, а потім цукровий післясмак, що чіпляється за рота з наполегливістю небажаного гостя на вечері. Розриваєшся між тим, виплюнути його чи запропонувати системі центрального опалення як антифриз.

Висновок: Іскристе нагадування про те, що не все, що блищить, можна пити.

Україна: рай для енофіла

Шляхетні винороби України, безсумнівно, є сміливою породою, яка створює свої вина, незважаючи на клімат, історію та природні захисні механізми смаку. Скуштувати їхню продукцію — це глибоко смиренна вправа: вона нагадує нам, що вишуканість не завжди є неминучим результатом зусиль, і що іноді наймилостивіше, що може зробити критик, — це зберігати серйозний вираз обличчя, тихо виливаючи решту вина в раковину.

Закриваючи свою дегустаційну книгу, я ловлю себе на роздумах про вічну істину: вишукане вино, як і дипломатія, вимагає часу, терпіння та здатності визнати, що деякі врожаї краще забути. Тим часом я піднімаю свій келих — за мужність, за наполегливість і за благословенне полегшення від наступного рейсу назад до Бордо. Як тільки рейси відновляться.