top of page

Висушені землі: причини та наслідки дефіциту чистої води в окупованій Росією Україні

  • Фото автора: Matthew Parish
    Matthew Parish
  • 4 серп.
  • Читати 4 хв
ree

Війна в Україні спустошила інфраструктуру, призвела до переміщення мільйонів людей та змінила лінії фронту. Одним із менш помітних, але гостро відчуваних наслідків окупації Росією частин України є зростаючий дефіцит чистої води. У таких регіонах, як південна Донецька, Луганська, Запорізька області та окуповані райони Херсонської області, доступ до безпечної питної води стає дедалі обмеженішим. Ця криза є результатом навмисної військової стратегії, нехтування інфраструктурою та ширшого колапсу цивільного управління в умовах окупації. Наслідки жахливі, починаючи від надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я і закінчуючи довгостроковою економічною стагнацією та демографічним спадом.


Стратегічний саботаж та руйнування інфраструктури


Однією з основних причин водної кризи в окупованій Україні є навмисне використання та нехтування водною інфраструктурою. На початку війни як російські, так і українські війська атакували водосховища, насосні станції та фільтрувальні споруди, або щоб позбавити ворога ресурсів, або як побічний збиток під час наступів. Руйнування Каховської греблі в червні 2023 року стало ключовим моментом у цій катастрофі, що розгорталася. Гребля не лише регулювала потік Дніпра, але й забезпечувала питною водою та зрошенням великі території півдня України, включаючи Крим.


Після руйнування дамби, яке багато хто пояснює навмисним саботажем Росії, Північно-Кримський канал пересох, перекривши життєво важливе джерело води для окупованого Криму та частин Херсона та Запоріжжя. Крах цього великого інфраструктурного проекту мав каскадний ефект, порушивши не лише постачання питної води, але й здатність фермерів зрошувати поля, особливо в посушливих регіонах, що залежать від контрольованого водопостачання.


Далі на схід, в окупованих районах Донецька та Луганська, багато централізованих систем водопостачання радянських часів вже занепадали до 2022 року. Війна прискорила їхній занепад. У деяких містах вода доступна лише кілька годин на тиждень, якщо взагалі доступна, що змушує мешканців покладатися на небезпечні місцеві свердловини або стояти в черзі за вантажівками.


Адміністративний колапс та апатія, спричинена окупацією


Ще одним фактором, що сприяє кризі чистої води, є нездатність окупаційних адміністрацій забезпечити ефективні державні служби. За фактичного правління Росії та її маріонеткової влади багато інженерів та техніків з водного господарства, які пройшли навчання в Україні, втекли з роботи, були звільнені або відмовилися співпрацювати. Запасні частини для насосів та систем фільтрації важко знайти через санкції та логістичні перебої. Корупція та поганий нагляд у встановлених Росією адміністраціях ще більше перешкоджають будь-якій узгодженій реакції на дефіцит води.


Також діє стратегічний розрахунок. Ширша окупаційна політика Росії в Україні, схоже, спрямована не на завоювання сердець та умів, а на придушення інакомислення та ускладнення опору. Цій меті служить нехтування критично важливою інфраструктурою. Громади, ослаблені хворобами, спрагою чи скороченням населення, менш схильні до організованого опору або функціонування як згуртовані громадянські утворення. По суті, дефіцит води став зброєю, чи то навмисно, чи то через байдужість.


Наслідки для громадського здоров'я


Гуманітарні наслідки водної кризи є серйозними. Без надійного доступу до чистої води мешканці окупованих територій піддаються підвищеному ризику захворювань, що передаються через воду, включаючи холеру, гепатит А та дизентерію. Лікарні та клініки, які вже й так перевантажені війною та окупацією, намагаються підтримувати санітарні умови. У деяких сільських районах окупованих Донецька та Луганська повідомлялося про спалахи шлунково-кишкових захворювань, ймовірно, пов'язаних із забрудненими ґрунтовими водами та неадекватним очищенням стічних вод.


Діти та люди похилого віку особливо вразливі. Недоїдання, яке посилюється низькою врожайністю через припинення зрошення, посилюється зневодненням та вживанням небезпечної питної води. Брак води також підриває гігієну та санітарію, що призводить до збільшення кількості інфекційних захворювань, що передаються навіть за межі тих, що безпосередньо пов'язані з водою.


Економічний та сільськогосподарський колапс


Сільське господарство окупованої України довгий час залежало від іригаційних систем, пов'язаних з водосховищами радянських часів, особливо у степових районах Херсона та Запоріжжя. Із руйнуванням Каховської греблі та занепадом пов'язаних з нею каналів великі ділянки сільськогосподарських угідь стали посушливими та непридатними для використання. Врожайність основних культур, таких як пшениця, кукурудза та соняшник, різко впала у постраждалих районах. Фермери покидають свої поля або переходять на вирощування маловодних культур з обмеженою ринковою вартістю.


Промислова діяльність також була ускладнена. Чиста вода є важливою не лише для побутового споживання, а й для гірничодобувної промисловості, хімічних заводів та виробництва сталі — секторів, які колись домінували на Донбасі. Дефіцит води посилив і без того різкий економічний спад на цих окупованих територіях.


Демографічні та політичні наслідки


З часом брак базових послуг, зокрема водопостачання, прискорює скорочення населення окупованих територій. Багато українців, які залишилися під час першого вторгнення, тепер тихо залишають територію, часто переїжджаючи до Росії або намагаючись перетнути кордон на територію, що контролюється Україною. Це демографічне скорочення, хоча частково є результатом військового призову та переміщення, також зумовлене непридатними для життя умовами, створеними водною кризою.


Політично, дефіцит води підриває наратив Росії про те, що вона діє як визволитель чи захисник цих регіонів. Нездатність – або небажання – окупаційної влади вирішити таку фундаментальну проблему свідчить про порожнечу зусиль Росії щодо державотворення в Україні. У деяких районах проросійські настрої, що існували до 2022 року, перетворилися на обурення та розчарування.


Виклик після звільнення


Якщо Україні вдасться звільнити ці території, відновлення водопостачання стане одним із найнагальніших і найдорожчих завдань. Трубопроводи, системи фільтрації та насосні станції у багатьох районах мають бути відбудовані з нуля. Міжнародні донори можуть фінансувати таку реконструкцію, але українські планувальники також повинні враховувати довгострокову стійкість перед обличчям подальших військових загроз.


Більше того, водна криза має ширші наслідки для післявоєнної відбудови та примирення. Будь-яка тривала реінтеграція цих територій вимагатиме не лише гарантій безпеки, але й швидкого надання основних послуг, найважливішою з яких є чиста вода. У цьому сенсі відсутність води сьогодні віщує величезну складність миру завтра.


---


Дефіцит чистої води в окупованій Росією Україні є одночасно симптомом і зброєю війни. Він свідчить про жорстокість і недбалість окупаційних режимів, крихкість критичної інфраструктури під час конфліктів і страждання цивільного населення в спірних зонах. У міру того, як війна затягується, вода, яка колись сприймалася як належне, стала тихим полем битви, таким же важливим для виживання та суверенітету, як зброя та ракети.



 
 

Примітка від Метью Паріша, головного редактора. «Львівський вісник» – це унікальне та незалежне джерело аналітичної журналістики про війну в Україні та її наслідки, а також про всі геополітичні та дипломатичні наслідки війни, а також про величезний прогрес у військових технологіях, який принесла війна. Щоб досягти цієї незалежності, ми покладаємося виключно на пожертви. Будь ласка, зробіть пожертву, якщо можете, або за допомогою кнопок у верхній частині цієї сторінки, або станьте підписником через www.patreon.com/lvivherald.

Авторське право (c) Львівський вісник 2024-25. Усі права захищено. Акредитовано Збройними Силами України після схвалення Службою безпеки України. Щоб ознайомитися з нашою політикою анонімності авторів, перейдіть на сторінку «Про нас».

bottom of page