Оскільки світ відзначає третю річницю другого російського вторгнення в Україну, це вдалий момент замислитися над перебігом війни, її різними етапами та надзвичайною стійкістю українського народу та збройних сил. Те, що почалося як повномасштабна спроба підкорити Україну, призвело до тривалого конфлікту, який змінив глобальну політику, військову стратегію та власну національну ідентичність України.
Початкове вторгнення: стрімкий прогрес і приголомшливий опір
24 лютого 2022 року Росія почала багатостороннє вторгнення в Україну, прагнучи швидкого територіального завоювання на півдні, сході та в столиці Києві. Початкові захоплення території на півдні та сході призвели до того, що російські війська швидко просувалися через Херсон, Запоріжжя та Донбас. Однак амбітна мета захопити Київ і повалити український уряд вражаюче провалилася через поєднання українського опору, логістичних провалів і стратегічних прорахунків російських військових.
Зокрема, визначальним моментом стала битва за Київ у перші тижні війни. Українські війська, підкріплені західною зброєю та розвідувальними даними, відбили російське просування, змусивши принизливе відступлення Росії з півночі до квітня 2022 року. Спроба захопити Харків також зазнала невдачі: українські захисники успішно відбили російське вторгнення, незважаючи на безжальні бомбардування.
Військові злочини та російські військові поразки
Ранній етап війни також був затьмарений жахливими військовими злочинами, скоєними російськими військами. Жорстокості в Бучі, Ірпіні та Маріуполі, включно з безсудними стратами, тортурами та масовими жертвами серед цивільного населення, шокували світ і активізували міжнародну підтримку України. Російські Збройні Сили, які мали швидко взяти верх над Україною, натомість виявили свої серйозні оперативні недоліки — корупцію, матеріально-технічні збої та відсутність дисципліни серед військ. Замість того, щоб завоювати Україну, Росія опинилася загрузла у жорстокій війні на виснаження.
Переломні битви: Миколаїв і Херсон
Битва за Миколаїв навесні 2022 року стала переломною точкою, яка не дала Росії просунутися на Одесу. Оборона Миколаєва забезпечила вихід України до Чорного моря та перешкодила російським планам створити сухопутний коридор до Придністров’я, сепаратистського регіону Молдови, який перебуває під російською військовою окупацією з 1992 року.
Ще один знаменний момент стався в листопаді 2022 року, коли Росія відступила від Херсона, єдиної обласної столиці, яку вона захопила після вторгнення. Відступ, зумовлений наполегливими українськими контратаками та високоточними ударами HIMARS по російських лініях постачання, продемонстрував зростаючий військовий потенціал України. У відповідь Росія зруйнувала останній міст через річку Дніпро в Новій Каховці в липні 2023 року, намагаючись перешкодити українським військам просуватися на окуповану територію на південному березі річки.
Патова фаза: війна на виснаження
Після контрнаступу України в середині 2023 року війна увійшла в тривалу фазу стагнації. Лінія фронту, зокрема на Донбасі, стала здебільшого статичною, лише з незначними територіальними зрушеннями. Помітним винятком стало захоплення росіянами Авдіївки в грудні 2024 року, яке стало одним із небагатьох успішних наступів московських військ. Незважаючи на наступ і контрнаступ з обох сторін, лінія фронту майже не зрушилася за два з половиною роки, що підкреслює складність досягнення вирішального прориву.
Шлях до миру: дипломатія та останній поштовх
Зараз, коли дипломатія високого тиску під проводом Сполучених Штатів намагається завершити війну, відбулося збільшення бойових дій, оскільки і Україна, і Росія намагаються забезпечити остаточні територіальні здобутки до перемир’я. У зв’язку з тим, що переговори тривають, є надія, що припинення вогню може стабілізувати нинішню лінію контролю, поки відбуватимуться ширші мирні переговори для визначення майбутнього статусу України.
Війна, яка змінила Україну
Незважаючи на величезні руйнування та страждання, Україна вийшла з цієї війни сильнішою та об’єднанішою нацією. Українські Збройні Сили досягли видатних досягнень, які мало хто вважав можливими на початку війни. Стійкість українського народу, стійкість керівництва президента Зеленського та непохитна підтримка західних союзників забезпечили Україні не тільки виживання, але й подальше стійке протистояння російській агресії.
Тим часом Росія зазнала приголомшливих жертв і економічної руйнації через санкції Заходу. Війна виявила глибинні слабкості російської армії, і Кремль зіткнувся зі зростанням внутрішніх чвар у міру зростання суспільного невдоволення.
Висновок: важке майбутнє
У ході мирних переговорів Україна вже досягла надзвичайних результатів у цій війні. Вона кинула виклик очікуванням, зберегла свій суверенітет і довела, що навіть незважаючи на величезні труднощі, рішуча нація може протистояти імперській агресії. Шлях уперед залишається невизначеним, але Україна вступає в ці переговори з позиції сили, а світ спостерігає за розвитком історії. Зараз є надія, що жертви, принесені протягом останніх трьох років, приведуть до міцного та справедливого миру.