Нова українська естетика: дизайн, мода та самовираження воєнного часу

Війна — це не лише горнило насильства та втрат, це також каталізатор переосмислення. Серед руїн зруйнованих міст та життів українці виробили нову естетичну мову: мову, народжену опором, нестачею, солідарністю та гордістю. У сховищах, студіях та на самому полі бою виникла особлива та самобутня українська естетика воєнного часу — така, що поєднує національну ідентичність з функціональністю, фольклор з футуризмом, горе з мужністю.

Ця естетика не нав'язана згори і не створена для експорту. Вона вісцеральна, імпровізована та зухвало локальна. Це те, що відбувається, коли солдати носять вишиванки під бронежилетами, коли бомбосховища перетворюються на галереї, а соняшник зухвало виглядає крізь щілину в стіні, пораненій кулями.

Проектування під вогнем критики

З перших тижнів повномасштабного вторгнення 2022 року українські дизайнери зіткнулися з викликом створювати не лише заради краси, а й заради виживання. Однак необхідність виявилася благодатною музою.

Графічний дизайн, особливо для плакатів опору та цифрових медіа, процвітав. Різкі контрасти, мінімалістичні символи та синьо-жовта кольорова палітра домінували в усьому: від муніципальних вивісок до аватарів у соціальних мережах. Волонтерські групи перейняли чистий, сміливий брендинг, тоді як офіційні урядові кампанії, такі як «Будь сміливим, як Україна» , використовували як чіткість, так і емоційну силу.

Київське дизайнерське агентство Banda, відоме на міжнародному рівні ще до війни, швидко переорієнтувалося на комунікації воєнного часу, створюючи візуальну ідентичність для всього: від збору пожертв до кампаній з підвищення обізнаності про поле бою. Їхні суворі образи — потужно стримані — допомогли залучити підтримку вдома та за кордоном.

Тим часом укриття та блокпости перетворилися на полотна. Графітісти малювали антипутінські карикатури поруч із віршами поезії. Мішки з піском були розфарбовані тризубами з балончиків. У звільнених містах діти малювали національні прапори на руїнах.

Форма слідувала за метою — а метою було вижити з гідністю.

Мода як броня та ідентичність

Навіть у війні мода залишалася потужною мовою самосвідомості та непокори. Традиційні вишиванки — вишиті сорочки, які колись були частиною фестивалів спадщини, — знову стали повсякденним одягом. У них ховали солдатів. Волонтери шиють сучасні камуфляжні вишиванки кольору хакі та сірого для фронту.

Такі дизайнерки, як Світлана Бевза, Ксенія Шнайдер та команда Gunia Project, переорієнтували свою роботу на актуальність воєнного часу. У деяких випадках це означало буквальний камуфляж, а в інших – символічний захист. Мотиви Трипілля, давньослов'янського язичництва чи православної іконографії стали більш помітними. Блузка вже не була просто блузкою – вона була щитом, заявою, спогадом.

Деякі модні бренди перейшли на виробництво спорядження для солдатів та переміщених осіб: термобілизни, чобіт, бронежилетів. Але вони не відмовилися від краси. Навіть у формі вишивка, ручні нашивки та фольклорні посилання нагадували тим, хто її носить, за кого вони воюють.

З'явився новий силует: практичний, багатошаровий, з підкладкою — чимось на зразок самого воєнного часу.

Культурне самовираження в кризі

Художники, письменники та музиканти – всі вони допомогли сформулювати цю нову естетику. Галереї в Києві, Львові та Харкові почали проводити виставки в бункерах. Теми витіснення, стійкості, абсурду та тиші домінують у останніх роботах. Скульптура звернулася до фрагментів. Поезія скоротилася. Перформанс часто мігрував в Instagram та Telegram.

Сучасне українське кіно, навіть незавершене через затемнення чи переміщення, відображає сирість та інтимність: близькі обличчя, зйомки з рук, документальні текстури. Естетика не відшліфована, бо країна не відшліфована — вона горить, будується, виживає.

Музика також трансформувалася. Панк, фолк, техно та хіп-хоп – усі вони мають загострений характер. Гурт «Калуш Оркестр», який переміг на Євробаченні 2022 року, задав тон – поєднання карпатських традицій та сучасного опору. Багато передових підрозділів тепер мають неофіційні гімни, які часто створюються в окопах, записуються на смартфони та поширюються як цифрові військові скандування.

Цифровий опір та символічна мова

Війна розгорталася не лише в окопах, а й у стрічках новин та часових шкалах. Українці швидко опанували візуальну семіотику цифрової епохи:

• Трактор, що тягне танк;

• Бабуся з прапором;

• Ікона Святого Списа, що поєднує релігію та рольові ігри.

Це не були офіційні кампанії — це були меми, що народилися органічно, але водночас були сповнені глибокої символічної сили. Вони служили одночасно моральним духом, глузуванням та мобілізацією.

Тим часом повсюдне використання тризуба, національного прапора та місцевих гербів муніципалітетів різко зросло. Брендинг міст поєднався з патріотичною символікою, перетворюючи міста та села на графічні ідентичності опору.

Естетика відсутності

Але не вся нова естетика України є активною. Значною мірою вона є відсутністю:

• Відсутні вікна, заклеєні скотчем;

• Порожні фоторамки, де колись посміхалися родини;

• Порожні місця на стінах, де стояли пам'ятники, поспішно знесені для захисту.

Це також задум — жалоба, очікування. Це тимчасовий варіант для того, що буде далі.

Висновок: Країна, яка одягається, щоб витримати

Воєнна естетика України — це більше, ніж просто тренд. Це літопис того, що нація носить, будує та уявляє в облозі. Вона відображає країну, яка обирає символізм замість капітуляції, форму замість забуття. Вона наполягає на тому, що корисність і краса можуть — і повинні — співіснувати, навіть коли нічого іншого не здається певним.

У бункерах, на злітно-посадкових смугах, через додатки та серед руїн українці відповіли на питання:

Як виглядає непокора?

Це схоже на шви. На гасла. На виживання. На стиль.

---

Візуальні посилання та твори мистецтва

1. Ікона «Святий Спис» – авторства Крістіана Бориса

• Засіб: Цифрова ілюстрація, широко поширена.

• Стиль: Східно-православна іконографія зустрічається із сучасною війною.

• Значення: Стало вірусним зображенням опору. Продажі фінансували гуманітарну допомогу. Символізує священний захист.

2. Віконні хрести «Київська стрічка»

• Засіб: Фотографія / Міський візуальний мотив.

• Опис: Чорні хрестики з клейкою стрічкою на вікнах для зменшення розбиття під час вибухів.

• Символічний шар: відсутність, крихкість, підготовка. Став візуальним уособленням витривалості України.

3. «Харківські стіни укриття» – місцеві графіті-проекти (2022–2023)

• Засіб: Вуличне мистецтво на станціях метро.

• Зміст: Народні мотиви, воєнні гасла, соняшники, дитячі малюнки.

• Громадське значення: Показує, як естетика забезпечує комфорт, безперервність та спільну ідентичність під вогнем критики.

4. Фотографії Євгена Малолетка та Еміліо Морнатті

• Засіб: Документальна воєнна фотографія.

• Чому це важливо: Ці зображення, що отримали Пулітцерівську премію, зображують не лише руйнування, а й візуальну композицію — поєднання краси та жаху, як-от нафарбований ніготь під закривавленим рукавом або жінка у вишитій сукні серед руїн.

Сучасні українські дизайнери

1. Бевза (Світлана Бевза)

• Стиль: Мінімалістичний, ефірний, часто монохромний.

• Зміна воєнного часу: колекція «Крахкість» представила символіку давньослов’янських орнаментів як захисних елементів.

• Примітно: один образ для подіуму включав керамічну вишиванку як кулон — талісман для виживання.

2. Ксенія Шнайдер

• Стиль: Деконструкція, денім, утилітарні силуети.

• Вплив воєнного часу: використання тактичних матеріалів та модульного одягу, що відсилає до військового спорядження.

• Фірмова річ: Джинси в стилі печворк, виготовлені з переробленого спорядження.

3. Проект Гунія

• Асортимент продукції: Кераміка з ручним розписом, тканий текстиль, сакральне мистецтво.

• Естетика воєнного часу: відроджує дохристиянські та ранньоправославні візуальні традиції — трипільську символіку, гуцульську геометрію, народних святих — як культурний опір.

• Примітно: Створив проєкт «Свічка миру», поєднуючи літургійний дизайн із сучасними мотивами.

4. Фролов (Іван Фролов)

• Довоєнний стиль: висока мода, смілива чуттєвість.

• Перехідний період війни: інтегрована військова символіка — шкіряна збруя з вишивкою, вишиванки з шовку кольору хакі.

• Культурна роль: розробляла костюми для національних вистав, що переосмислюють жіночність воєнного часу.

Визначні твори мистецтва або культурні проекти

1. Музей цивільних голосів – Фонд Ріната Ахметова

• Тип: Архів воєнних переживань від першої особи, багато з яких супроводжуються фотографіями та кураторською підбіркою особистих речей.

• Актуальність: Служить візуальною документацією естетики переміщення — того, що люди несуть, носять та створюють під час пересування.

2. Архів українського плакату часів війни (онлайн і в Мистецькому Арсеналі, Київ)

• Колекція: Плакати незалежних художників 2022–2025 років.

• Мотиви: Вовки, трактори, тризуб, коктейлі Молотова, дитячі малюнки.

3. Проєкт «Shelter Art» – Львівська муніципальна ініціатива

• Концепція: Перетворення бомбосховищ на громадські мистецькі центри.

• Результат: Створення спільних муральних розписів та вистав, переважно за участю жінок та дітей-переселенців.

Де можна побачити або дізнатися більше

• Арт-центр Пінчука (Київ): проводить виставки сучасного мистецтва воєнного часу.

• Мистецький арсенал (Київ): Провідна установа, що документує та курує українську культурну спадщину під час конфлікту.

• Тиждень моди в Україні (відновлено у 2023 році): багато дизайнерів демонструють символічні теми воєнного часу.

• Акаунти в Instagram:

  
  

  • @saintjavelin

  • @gunia_project

  • @kseniaschnaider

  • @maloletka_y

  • @bevza