Протягом усієї своєї історії зовнішня політика Сполучених Штатів коливалася між залученістю та ізоляціонізмом. У 1920-х і 1930-х роках США зайняли здебільшого ізоляціоністську позицію, прикладом чого стала відмова приєднатися до Ліги Націй і впровадження протекціоністських економічних заходів. Цей внутрішній фокус нещодавно повторюється такими діями, як рішення державного секретаря Марко Рубіо пропустити зустріч G20 у Південній Африці, посилаючись на політику приймаючої країни як на «антиамериканську».
Історичний контекст: ізоляціонізм США в міжвоєнний період
Після Першої світової війни Сенат США відхилив Версальський договір 1920 року, який містив положення про Лігу Націй — орган, який підтримував президент США Вудро Вільсон. Це рішення ґрунтувалося на бажанні уникнути зв’язування альянсів і зовнішніх конфліктів. У цю епоху також були введені високі тарифи, такі як тариф Фордні-Маккамбера 1922 року, розроблений для захисту вітчизняної промисловості, але який ненавмисно погіршив міжнародні економічні відносини.
Відсутність G20 Марко Рубіо: сучасне відображення ізоляціонізму
У лютому 2025 року міністр Рубіо оголосив, що не відвідає зустріч міністрів закордонних справ G20 у Йоганнесбурзі. Він розкритикував увагу Південної Африки до таких тем, як «глобальна інтеграція» та «справедливість», заявивши: «Моя робота полягає в тому, щоб просувати національні інтереси Америки, а не витрачати гроші платників податків чи балувати антиамериканізм».
Ці настрої відображають ізоляціоністську риторику міжвоєнного періоду, коли лідери США віддавали перевагу національним інтересам над міжнародною співпрацею. Відмова брати участь у багатосторонніх форумах тоді, як і зараз, відображає скептицизм щодо глобальних інституцій, які сприймаються як такі, що не відповідають американським пріоритетам.
Паралелі з відмовою від Ліги Націй
Утримання США від Ліги Націй було значним проявом їх ізоляціоністської політики. Занепокоєння щодо суверенітету та вплутаності в зовнішні суперечки призвели до цього рішення, яке, на думку деяких істориків, послабило ефективність Ліги та підбадьорило агресивні режими в Європі.
Подібним чином рішення Рубіо відмовитися від зустрічі G20 може сигналізувати про відмову від багатосторонньої взаємодії, потенційно зменшуючи вплив США на глобальне прийняття рішень і створюючи вакуум, який могли б заповнити інші держави.
Позиція адміністрації Трампа щодо багатосторонніх інститутів
Під час свого першого терміну президент Дональд Трамп демонстрував суперечливі відносини з міжнародними організаціями, критикуючи ООН і виходячи з угод, які він вважав несприятливими. Під час його другого терміну ця тенденція, схоже, збережеться: значне скорочення федеральних агентств, які підтримують інтервенціоністську зовнішню політику США, і напружені відносини з європейськими союзниками через такі проблеми, як Україна.
Підхід адміністрації передбачає перевагу односторонніх дій над багатосторонньою співпрацею, що нагадує ізоляціоністську політику початку 20 століття.
Контрастні міжнародні перспективи
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро напередодні тієї самої зустрічі G20 наголосив на важливості міжнародного порядку, заснованого на правилах, заявивши: «Обговорення, яке ми повинні вести… це не зіткнення між північчю та півднем, а між тими, хто підтримує закон, і тими, хто підтримує владу силою».
Ця перспектива підкреслює відданість багатосторонності та колективній безпеці, різко контрастуючи з нинішніми ізоляціоністськими тенденціями США.
Історичні уроки та сучасні наслідки
Ізоляціонізм 1920-х і 1930-х років часто називають фактором, який дозволив фашистським режимам у Європі безконтрольно проводити експансіоністську політику, кульмінацією якої стала Друга світова війна. Більш активна участь Америки в той період могла б стримати таку агресію. Створення Організації Об’єднаних Націй після Другої світової війни мало на меті запобігти подібним глобальним конфліктам через порядок, заснований на правилах, при цьому США відігравали ключову роль.
Сьогодні дії Росії в Україні кидають виклик цьому міжнародному порядку. Відхід США від багатосторонніх інституцій може підбадьорити таких агресорів, що призведе до посилення глобальної нестабільності. Хоча ці інститути недосконалі та потребують реформування, вони служать платформами для просування демократії та верховенства права. Розмежування може дати короткострокову економію, але загрожує довгостроковими наслідками, включно з потенційними ширшими конфліктами, які зрештою можуть втягнути США у війну.
Висновок
Відлуння минулого ізоляціонізму в поточних зовнішньополітичних рішеннях США, таких як відсутність секретаря Рубіо G20, підкреслюють тонкий баланс між національними інтересами та глобальною відповідальністю. Історія показує, що відмова від міжнародної участі може призвести до ненавмисних і далекосяжних наслідків. З появою нових викликів США повинні ретельно враховувати уроки минулого, щоб ефективно керувати своєю роллю на світовій арені.