Уроки з окопів: Як Україна переписала тактику НАТО

Навесні 2022 року, коли російські танки перетинали український кордон, а лідери НАТО готувалися до найгіршого, мало хто міг передбачити, що Україна не лише витримає, але й змінить самі доктрини, що лежать в основі західної військової стратегії. Майже через три роки після початку найбільшої війни на європейській землі з часів Другої світової війни Україна зробила більше, ніж просто вижила — вона перетворила поле бою на тигель інновацій. Для НАТО, яке довго будувалося навколо доктрин часів холодної війни та експедиційних операцій після 11 вересня, досвід України на полі бою став несподіваним і незамінним підручником.

Це історія про те, як держава, що не є членом НАТО, перебуваючи в облозі та маючи значну перевагу в озброєнні, переписала правила сучасного конфлікту та змусила найпотужніший військовий альянс світу переглянути власні припущення.

Децентралізація та командування місією в режимі реального часу

Мабуть, найвражаючі зміни відбуваються у сфері командування та управління. НАТО вже давно навчається за принципом «командування місією» – надання молодшим офіцерам можливості проявляти ініціативу в рамках ширшого задуму. Україна застосувала це на практиці у великих масштабах. З огляду на постійну загрозу порушення зв’язку та зміну умов на полі бою з кожною хвилиною, українські командири навчилися воювати самостійно, креативно та з мінімальним наглядом. Командири рот і взводів регулярно приймали рішення, які в багатьох арміях НАТО були б зарезервовані для старшого складу.

Результат? Більша маневреність на полі бою, швидше реагування на локальні загрози та ворог (Росія), якому часто перешкоджає жорстка політика зверху вниз.

Революція дронів: авіація без реактивних літаків

Хоча повітряні сили НАТО продовжують значною мірою покладатися на швидкісні реактивні літаки та дорогі платформи, Україна продемонструвала, чого можна досягти за допомогою дешевих, модульних безпілотних систем. Від комерційних квадрокоптерів вартістю 500 доларів, які скидають гранати в окопи, до безпілотників з фіксованим крилом глибокого удару, що атакують нафтосховища в Росії, українські війська озброїли небо без переваги в повітрі.

Військові НАТО зараз терміново адаптуються. США та Велика Британія включають барражувальні боєприпаси та тактику роювання до своїх навчальних режимів. Німеччина та Польща інвестують у вітчизняне виробництво безпілотників. Україна продемонструвала, що «повітряне панування» більше не вимагає панування в повітрі — лише здатності перешкоджати та порушувати порядок.

Артилерійське наведення на ціль стає цифровим

Артилерія залишається королем на українському полі бою, але її використання стало повністю цифровим. Використання Україною програмних платформ, таких як GIS Arta, перетворило традиційну артилерію на високоточний інструмент. Поєднуючи передачу даних з дронів, додатки геолокації та мобільні командні мережі, Україна скоротила час реагування на контрбатарейний вогонь з годин до хвилин.

Це переосмислило розуміння НАТО вогневої підтримки. Урок очевидний: аналогові артилерійські системи можуть досягати майже точних результатів у поєднанні з правильною цифровою інфраструктурою. Кілька держав НАТО зараз прагнуть інтегрувати власне програмне забезпечення для «ланцюга знищення» у відповідь.

Громадянське суспільство як стратегічна глибина

На відміну від традиційної моделі ведення війни НАТО, оборона України глибоко вкорінена в мобілізації цивільного населення. Територіальні оборонні сили, що складаються переважно з добровольців та резервістів, стали невід'ємним компонентом національного опору. Цивільні технологи розробили безпечні програми обміну повідомленнями, краудсорсингові розвідувальні платформи та рішення для камуфляжу. Фермери відтягували танки. Пенсіонери створили сітки для дронів.

Країни НАТО зараз вивчають, як використовувати подібні моделі, що охоплюють усе суспільство, для забезпечення стійкості. Країни Балтії, Фінляндія та Швеція, які давно виступають прихильниками тотальної оборони, побачили, як їхні доктрини виправдалися. Україна показала, що межа між цивільним і військовим може бути джерелом сили, а не вразливості.

Електронна війна та битва за спектр

Україна стикається з найнапруженішим середовищем радіоелектронної війни з часів Другої світової війни. Російські війська регулярно глушать зв'язок, підробляють GPS та проводять агресивну радіорозвідку. У відповідь Україна розробила багаторівневі протоколи зв'язку, зашифровані mesh-мережі та імпровізовані обхідні шляхи, включаючи аналогові радіостанції та лазерну сигналізацію.

Це знову посилило розуміння НАТО принципів радіоелектронної війни, які довго не фінансувалися належним чином після 11 вересня. Такі навчання, як «Стійкий захисник» , щорічні військові навчання НАТО, розроблені для перевірки координації держав-членів НАТО на великих відстанях та між кількома країнами, тепер включають середовища з обмеженим спектром (тобто ті, де інтернет, радіохвилі, сигнали мобільних телефонів, GPS та інші електронні засоби зв'язку обмежені кібератаками супротивника). Досвід України на полі бою підкреслює, що в майбутніх війнах електромагнітний спектр буде таким же оскаржуваним, як і повітряний простір.

Стратегічні комунікації у воєнний час

Один із найважливіших, хоч і менш відчутних, внесків України був у сфері стратегічних комунікацій. Щовечірні звернення президента Зеленського, присутність українських міністерств у соціальних мережах та вміле використання мемів і повідомлень дозволили Україні зберегти міжнародну підтримку під надзвичайним тиском.

НАТО, яке часто незграбно формулює свої повідомлення, почало вчитися. Наративи мають значення. Прозорість, автентичність та емоційний резонанс створюють підтримку ефективніше, ніж стерильні брифінги. «Перетворення правди як зброї» Україною може бути одним з її найпотужніших експортних товарів.

Адаптація перемагає стандартизацію

Збройні сили України розпочали війну з клаптиком техніки радянських часів, зброї стандартів НАТО та імпровізованих рішень. Замість того, щоб вагатися, вони адаптувалися — створюючи гібридні логістичні ланцюги, модифіковані польові транспортні засоби та сумісні мережі боєприпасів. Роблячи це, вони довели, що гнучкість часто важливіша за одноманітність.

Для НАТО, одержимого стандартизацією, це повчальний урок. Майбутні коаліції можуть включати різноманітних партнерів та невідповідне обладнання. Приклад України показує, що важлива здатність швидко адаптуватися, а не просто повільно стандартизуватися.

Висновок: Україна, неофіційний авангард НАТО

Хоча Україна не є членом НАТО, вона боролася та впроваджувала інновації як член. У деяких сферах — тактичні інновації, цифрова інтеграція, моральний дух під вогнем — вона випередила кількох членів НАТО. Війна стала полігоном не лише для виживання України, але й для майбутнього НАТО.

Україна переписала схему дій. НАТО зараз робить нотатки.