Український безпілотник-перехоплювач Octopus

У контексті своєї триваючої боротьби проти Російської Федерації, Україна дедалі більше звертається до вітчизняних інновацій у сфері безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та систем боротьби з ними. Серед найновіших розробок – так званий безпілотник-перехоплювач «Восьминіг» – розроблена в Україні система, призначена для перехоплення та нейтралізації хвильової тактики російських ударних БПЛА, таких як іранський Shahed‑136. Анонсований у листопаді 2025 року, «Восьминіг» знаменує собою значний зсув як в оборонному підході України, так і в ширшій еволюції застосування безпілотників.

Росія активно використовувала безпілотні літальні апарати-камікадзе, такі як Шахед-136 (також відомий на російській службі як «Геран-2») та аналогічні системи, застосовуючи сотні залпів, щоб придушити архітектуру протиповітряної оборони України.

Ці дрони часто літають на малих висотах, за межами радарного покриття, вночі та в умовах радіоелектронної протидії або глушіння. Традиційні системи протиповітряної оборони — ракети класу «земля-повітря» (ЗРК), зенітна артилерія, радіолокаційні мережі — можуть бути розтягнуті через обсяг загрози та різницю в ціні: відносно дешевий БПЛА проти дорогої ракети-перехоплювача. Як зазначається в одному з аналізів Reuters: Україна повинна «зберегти свої дорожчі ракетні системи для швидших, смертоносніших крилатих та балістичних загроз».

У цих умовах стала очевидною потреба в масштабованому та економічно ефективному рішенні для перехоплення БПЛА. Тому Україна звернулася до концепції дронів-перехоплювачів: безпілотних систем, завданням яких є полювання, відстеження та знищення БПЛА, що наближаються. Програма «Octopus» лежить в основі цієї відповіді.

Розвиток та роль

Міністерство оборони України описує Octopus як «українську технологію перехоплення ракет-ракет «Шахед»… розроблену Збройними силами та перевірену в бойових умовах», яка «працює вночі, під впливом перешкод та на малих висотах». За даними міністерства, технологію передано трьом вітчизняним виробникам, а ще одинадцять готують виробничі лінії.

Президент Володимир Зеленський оголосив про амбітну мету: досягти обсягу виробництва до 1000 перехоплювачів Octopus на день. Окрім оцінок у 5 мільйонів дронів різних типів на рік, які, за оцінками, Україна виробляє всередині країни, це суттєвий крок.

Технічні та експлуатаційні характеристики

Хоча детальні специфікації не були оприлюднені, кілька ключових атрибутів неодноразово підкреслюються:

• Можливості польоту на низькій висоті: Octopus призначений для боротьби з безпілотниками, що летять близько до землі, таким чином уникаючи висотних радарів.

  
  

• Здатність працювати вночі: українські джерела стверджують, що Octopus перевірений у бойових умовах, що відображає тактику російських БПЛА, що здійснюють великі рейди в темний час доби.

  
  

• Стійкість до електронних перешкод: Оскільки зграї та атаки дронів часто включають засоби радіоелектронної боротьби, система претендує на стійкість до перешкод.

  
  

• Економічна ефективність: В одній статті наголошується, що дрони-перехоплювачі «коштують кілька тисяч доларів кожен», що значно дешевше за ракету.

Не повідомляється прямо, чи використовує Octopus кінетичний удар (таран), невелику вибухову боєголовку, кероване переслідування (наприклад, візуальне/інфрачервоне) або якусь форму барражуючих боєприпасів. Деякі союзні українські проекти (наприклад, безпілотник-перехоплювач «Жало») використовують високошвидкісну тактику перехоплення безпілотників, що може свідчити про те, що Octopus може слідувати подібній моделі.

Виробництво та промислова мобілізація

Промисловий вимір є важливим. Передаючи виробничі технології кільком виробникам, Україна прагне розподіленої виробничої системи, прагнучи швидкого масштабування та створення резервування. Поточний план полягає в тому, що три заводи вже працюють; ще одинадцять готуються.

Таким чином, Україна прагне перейти від оборонної позиції, що покладається виключно на імпортні системи (від партнерів НАТО), до самодостатності в критично важливій галузі: перехопленні безпілотників. Здатність виробляти великі обсяги відносно недорогих перехоплювачів пропонує потенціал кількості як мультиплікатора оборони.

Розподіл витрат на протиповітряну оборону

Поява Octopus відображає стратегічну переорієнтацію: замість того, щоб покладатися виключно на високотехнологічні зенітно-ракетні комплекси для протидії всім повітряним загрозам (від ракет до безпілотників), Україна тепер поєднує свою протиповітряну оборону. У цій моделі:

• Високоякісні загрози (балістичні ракети, крилаті ракети, висотні літаки) залишаються сферою застосування зенітно-ракетних комплексів, таких як С-300, Patriot та NASAMS.

  
  

• Рої БПЛА та менш витратні загрози делегуються системам дронів-перехоплювачів, таким як Octopus.

Це дозволяє Україні зберігати дефіцитні та дорогі ракети для справді високоякісних загроз, водночас розгортаючи велику кількість дешевших ракет-перехоплювачів для масових загроз. У звіті Reuters це обґрунтування чітко зафіксовано.

Промислова стійкість та зростання вітчизняних оборонних технологій

Розвиваючи внутрішній потенціал для масового виробництва ракет-перехоплювачів, Україна зміцнює свою оборонно-промислову базу та зменшує вразливість до зовнішніх потрясінь у постачанні. Враховуючи тривалість війни та невизначеність потоків донорів, можливість виробляти власні системи є значним здобутком.

Більше того, масштаби виробництва (від сотень до тисяч на день) сигналізують про перехід до економіки війни, що базується на дронах: кількість, швидкість виробництва та швидка ітерація.

Дипломатія та союзницька співпраця

Програма «Восьминіг» також має наслідки для відносин України з її західними спонсорами. Така виробнича система може стати експортною моделлю: промисловість союзників може брати участь, обмінюватися компонентами або масштабувати виробництво за кордоном, тим самим зміцнюючи міжнародне партнерство України в галузі оборонних технологій. Наприклад, деякі джерела зазначають співпрацю Великої Британії та України щодо «Восьминіг-100» (див. нижче).

У ширшому стратегічному контексті здатність України розгортати масово вироблені перехоплювачі також може вплинути на підхід НАТО до захисту від безпілотників на східному фланзі. Навіть якщо Україна залишається на передовій, союзні держави, які стежать за цим розвитком подій, можуть захотіти адаптувати аналогічні багаторівневі оборонні архітектури.

Операційні труднощі та обмеження

Жодна система не обходиться без застережень, і безпілотник-перехоплювач Octopus стикається з кількома потенційними обмеженнями:

• Обмеження датчиків/відстеження: Для перехоплення низьколітаючих БПЛА вночі та під впливом перешкод потрібні складні датчики та системи наведення. Якщо перехоплювачу бракує автономності або точності, його рівень успішності може коливатися.

  
  

• Адаптація супротивника: Росія може відповісти, збільшивши швидкість, висоту польоту БПЛА, додавши функції малопомітності або ще більше посиливши захист. Оборонна промисловість часто опиняється в циклі контрзаходів проти контрзаходів.

  
  

• Забезпечення якості продукції: Масове виробництво визначає обсяг виробництва, але також вимагає стабільної якості. Забезпечення відповідності кожного агрегату експлуатаційним стандартам у промислових умовах воєнного часу є нетривіальним.

  
  

• Оперативна інтеграція: Ці перехоплювачі мають бути інтегровані в ширшу систему командування та управління протиповітряною обороною України. Ефективне перехоплення вимагає координації, ідентифікації цілей та логістики для технічного обслуговування та розгортання.

  
  

• Сталий розвиток: Навіть якщо кожен перехоплювач коштує лише кілька тисяч доларів, вартість, помножена на сотні або тисячі одиниць, стає значною. Логістика, постачання запасних частин та навчання також масштабуються.

Ширші наслідки для війни з використанням безпілотників та оборонної стратегії

Поява Octopus відображає ширше явище: трансформацію протиповітряної оборони з ракетоорієнтованих на безпілотні системи. Розглянемо наступне:

• Інверсія кривої витрат: оскільки протиракетна оборона залишається дорогою, дешевші системи боротьби з БПЛА стають більш привабливими для масових загроз.

  
  

• Війна між дронами: Ми все частіше спостерігаємо зіткнення, де одна безпілотна система перехоплює іншу, на відміну від пілотованих винищувачів чи зенітно-ракетних комплексів, що борються з усіма загрозами.

  
  

• Індустріалізація оборони в умовах війни: Україна демонструє, як імперативи воєнного часу можуть пришвидшити виробництво вітчизняних оборонних технологій та стимулювати інновації.

  
  

• Експортний потенціал та уроки союзників: досвід України може вплинути на інші держави, що стикаються із загрозою рою БПЛА (Близький Схід, країни Балтії тощо). Концепція масового виробництва безпілотників-перехоплювачів може поширитися.

  
  

• Динаміка гонки озброєнь: оскільки одна сторона впроваджує масові перехоплювачі, інша може запровадити високошвидкісні, більш дальні та малопомітні БПЛА, що збільшить складність та витрати.

Безпілотник-перехоплювач «Октопус» знаменує собою важливу віху в оборонній адаптації України. Зіткнувшись зі зростаючим обсягом атак БПЛА з боку Російської Федерації, зокрема зграями «Шахед-136» та подібних систем, Україна відреагувала розробкою власного безпілотника-перехоплювача, здатного працювати на малих висотах, вночі та в умовах глушіння. Рішення перейти до масового виробництва передбачає стратегічний зсув у бік кількісного та багатошарового захисту.

Стратегічні наслідки вже очевидні: збереження високотехнологічних ракетних систем, розбудова вітчизняної оборонної промисловості та сигналізація союзникам про те, що Україна дедалі більше стає виробником, а не просто споживачем передових військових технологій.

Водночас, залишаються певні виклики. Адаптація противника, оперативна інтеграція, контроль якості масового виробництва та постійні інновації визначатимуть, чи вдасться проекту «Восьминіг» змінити баланс протиповітряної оборони на користь України. Тим не менш, ініціатива відображає зміну балансу витрат на користь захисника.

Цей розвиток подій підкреслює, що боротьба України — це не лише питання людських ресурсів чи території, а й боротьба за промислову креативність, технологічну адаптацію та стратегічні інновації під тиском. Проект «Восьминіг» є яскравим проявом цієї динаміки.