Угорщина, Європа та Росія: складний набір відносин

Обережний підхід Угорщини до критики Росії, особливо очевидний у тому, що вона утрималася від нещодавніх заяв Європейської Ради, що засуджують вторгнення Росії в Україну, відображає складну взаємодію політичних, економічних і стратегічних факторів, що вкорінені в лідерстві прем’єр-міністра Віктора Орбана та національних інтересах Угорщини. Щоб зрозуміти позицію прем’єр-міністра Орбана щодо Росії, ми маємо розглянути недавню політичну та економічну історію Угорщини та її майбутні вибори.

Позиція Угорщини в Європейській Раді

На початку березня 2025 року Угорщина помітно відійшла від консенсусу Європейського Союзу, виступивши проти додаткових санкцій проти Росії під час саміту в Брюсселі, в якому брав участь президент України Володимир Зеленський. У той час як інші лідери ЄС погодилися запровадити подальші санкції, незважаючи на опозицію прем’єр-міністра Орбана, фактично позбувшись уявного права вето Угорщини, відмова прем’єр-міністра Орбана приєднатися до того, що було погоджено іншими 26 членами ЄС, підкреслила розломи (і Сполученого Королівства, яке діє в унісон з санкціями ЄС і навіть з більшою жорстокістю) в єдності ЄС. Незважаючи на цю протидію, дипломати висловили впевненість, що Угорщина з часом приєднається до режиму санкцій ЄС. Пряма торгівля Угорщини з Росією є мізерною, тому утримання Угорщини від посилення європейських санкцій проти Росії має в кращому випадку маргінальний ефект.

Крім того, в той же час Угорщина запропонувала перетворити Україну на «буферну зону» між Росією та Європою, що резонує з риторикою Кремля. Угорський міністр з питань ЄС Янош Бока виправдовував таку позицію тим, що передбачає зміни у зовнішній політиці США та сумнівається в ефективності санкцій проти Росії, припускаючи, що вони можуть перешкоджати мирним процесам. Ця розбіжність викликала неофіційні дискусії серед дипломатів ЄС щодо потенційних наслідків для Угорщини, включаючи можливість скасування її права вето в певних сферах формування політики.

Політична еволюція Віктора Орбана та відносини з Росією

Політична траєкторія Віктора Орбана відзначена значними зрушеннями. Спочатку Орбан був прем'єр-міністром з 1998 по 2002 рік у правоцентристській партії "Фідес", він був проєвропейським і виступав за інтеграцію Угорщини до західних структур. Однак після повернення до влади в якості прем’єр-міністра в 2010 році Орбан керував Фідес більш націоналістичним і євроскептичним напрямком, часто кидаючи виклик політиці ЄС і сприяючи тіснішим дипломатичним зв’язкам з авторитарними режимами, зокрема Росією. Схоже, що ця зміна напрямку була мотивована популізмом – тобто волею електорату, який не вважав членство в Європейському Союзі таким корисним для своєї країни, як вони очікували. Це було особливо тому, що менший відсоток молодих угорських громадян користується можливістю жити та працювати в інших державах-членах ЄС, ніж багато інших нових членів ЄС. Таким чином, угорці побачили, що ціни вдома зросли без зарплат і без грошових переказів з-за кордону в значних кількостях.

Відносини Орбана з президентом Росії Володимиром Путіним характеризуються взаємними інтересами та стратегічною співпрацею. Обидва лідери поділяють націоналістичні ідеології та скептицизм щодо західного лібералізму, що призвело до зміцнення економічних і політичних зв’язків між Угорщиною та Росією. Таке узгодження сприяло укладенню різноманітних угод, у тому числі важливих енергетичних проектів.

Проект атомної електростанції «Пакш II».

Наріжним каменем угорсько-російської співпраці є проект атомної електростанції «Пакш II». У січні 2014 року, коли економічні відносини між Росією та Європою були оптимістичними, і перед першим вторгненням Росії в Україну, остаточна ліцензія на будівельні роботи була укладена лише в серпні 2023 року. Ця угода передбачає російські інвестиції та технології для будівництва двох нових реакторів на південь від Будапешта з використанням близько 10 мільярдів євро кредитів від російських банків (тобто погашення наразі неможливе через діючі європейські банківські санкції проти Росії). до 2046 р. Очікується, що термін експлуатації двох сусідніх легководних атомних електростанцій (блоки 5 і 6 у Пакші) після їх будівництва складе шістдесят років. Їхнє подальше функціонування та обслуговування залишаються невизначеними у разі завершення (чи ні) війни в Україні та реабілітації Росії в міжнародне співтовариство.

Акт Орбана про стратегічний баланс

Підхід Орбана відображає тонку стратегію, спрямовану на збалансування відносин як з Росією, так і з Європейським Союзом. Підтримуючи дипломатичні та економічні зв’язки з Росією, Орбан використовує потенційне право вето на санкції ЄС як інструмент переговорів, щоб отримати вигідні умови та фінансування з боку ЄС, особливо коли це фінансування призупинено або скорочено через занепокоєння щодо погіршення якості судової незалежності Угорщини, ключового наріжного каменю принципів управління ЄС. Водночас Угорщина продовжує підтримувати певні ініціативи ЄС, такі як збереження кордону між Україною та Угорщиною відкритим і згода на періодичне поновлення санкцій, демонструючи продумані зусилля орієнтуватися між конкуруючими інтересами.

Внутрішній політичний ландшафт і майбутні вибори

Усередині країни Орбан стикається з викликами з боку проєвропейської опозиції, яка критикує його східні альянси та виступає за тіснішу інтеграцію із західними інституціями. У зв’язку з майбутніми виборами Орбан повинен вирішити суспільне невдоволення, яке виникає через уявлення про те, що Угорщина не скористалася повною мірою переваг членства в ЄС порівняно з іншими державами-членами. Його дипломатичні маневри спрямовані на те, щоб вигідно позиціонувати Угорщину, забезпечуючи постійні інвестиції та посилюючи геополітичні відносини для зміцнення внутрішньої підтримки.

Наступні загальні вибори в Угорщині мають відбутися у квітні 2026 року, і на даний момент Фідес, партія Орбана, поступається провідній опозиційній партії Тиса, дозволеній її харизматичним лідером Петером Мадьяром, колишнім членом Фідес, який у квітні 2024 року залишив партію, засуджуючи напрямок, у якому Орбан рухався Фідес. Менш ніж за рік він підняв свою політичну партію до вищих показників, ніж Фідес, і ця тенденція, здається, продовжується. Тому ступінь відстороненості Орбана від інституцій ЄС і боротьби за Україну, схоже, викликав незадоволення його електорату, особливо нової молоді, яка хоче остаточно проєвропейського, а не проросійського майбутнього.

Висновок

Небажання Угорщини публічно критикувати Росію та її стратегічне позиціонування в ЄС відображають складну взаємодію історичних зв’язків, економічної залежності та політичних розрахунків під керівництвом Віктора Орбана. Ретельно збалансовуючи відносини як зі східними, так і з західними державами, Орбан прагне вести Угорщину через неспокійний геополітичний ландшафт, одночасно вирішуючи внутрішні політичні імперативи. Однак чи залишиться це політичним гамбітом, який завоює електорат лише через рік, ще належить побачити.