Угорщина та Європейська комісія: угода з верховенством права — і терпіння Суду

Четвер, 12 лютого 2026 року

12 лютого 2026 року Генеральний адвокат Суду Європейського Союзу, найвищого суду ЄС, Тамара Чапета, винесла висновок, який торкається суті проблеми, яку Європейський Союз намагається вирішити вже понад десять років — як захистити верховенство права в державі-члені, не перетворюючи бюджет Союзу на політичний козирь. У справі C-225/24, Парламент проти Комісії , вона запропонувала Суду скасувати рішення Європейської Комісії від грудня 2023 року про скасування призупинення виплати приблизно 10 мільярдів євро коштів політики згуртування Угорщині.

Висновок має юридичне значення, оскільки він перевіряє, наскільки далеко поширюються повноваження Комісії, коли вона оголошує державу-члена «поверненням до відповідності» умовам верховенства права. Він має політичне значення, оскільки він оприлюднюється за вісім тижнів до парламентських виборів в Угорщині 12 квітня 2026 року, а коментарі до опитувань по всій Європі описують серйозний ризик того, що прем'єр-міністр Віктор Орбан може втратити посаду на користь свого проєвропейського суперника Петера Мад'яра з Партії Тиса.

Далі наведено передумови, процедуру, правові міркування, наведені Генеральним адвокатом, та ймовірні політичні наслідки для Угорщини та її уряду.

Передумови — чому гроші та суди перепліталися

Історія починається з давнього занепокоєння ЄС тим, що конституційні та інституційні зміни в Угорщині послабили незалежність судової влади та контроль над виконавчою владою. У відповідь ЄС дедалі більше пов'язує доступ до фінансування з дотриманням правових стандартів — зміна, яка стала неминучою, як тільки відхід від верховенства права почав виглядати з точки зору Брюсселя як фінансовий ризик для бюджету ЄС, а також конституційний ризик для самого Союзу.

У цій справі стоять два юридичних підходи.

По-перше, існує загальна система «умовності верховенства права» — ідея про те, що ЄС може захистити свій бюджет, коли недоліки верховенства права загрожують належному фінансовому управлінню. Суд підтримав основне положення про умовність усунувши скарги, подані Угорщиною (та Польщею) у 2022 році, підтвердивши, що захист бюджету може бути пов’язаний з порушеннями верховенства права без «обходу» політичного процесу, закріпленого в законодавстві ЄС щодо скорочення бюджетів.

По-друге, існує архітектура політики згуртованості — механізм, за допомогою якого розподіляються структурні фонди. Згідно з «Регламентом про загальні положення» (РСП) 2021 року, держави-члени повинні відповідати «сприятливим умовам» для отримання коштів, включаючи горизонтальну умову, пов’язану з Хартією основних прав. У грудні 2023 року Комісія оголосила два рішення щодо Угорщини та ситуації з верховенством права, включаючи рішення, яке, на думку Комісії, дозволило вивільнити кошти після того, як судові реформи були оцінені як такі, що відповідають відповідній умові.

Цей крок у грудні 2023 року був суперечливим з самого початку — не лише через суть реформ Угорщини, а й через контекст. У той час інституції ЄС перебували під тиском, щоб забезпечити одностайність щодо термінових рішень ЄС, а критики стверджували, що виділення коштів виглядало як поступка, запропонована в обмін на політичну співпрацю. Організації громадянського суспільства попереджали, що «розморожування» може створити хибне уявлення про те, що Угорщина справді перебуває на шляху реформ.

Після цього Європейський парламент вирішив подати до суду.

Справа — Парламент подає до суду на Комісію

Це не класичний позов про порушення у справі «Комісія проти Угорщини». Це конституційний спір між інституціями ЄС.

Заявником є Європейський Парламент. Відповідачем є Європейська Комісія. Оскаржуваним актом є Імплементаційне рішення Комісії C(2023)9014 від 13 грудня 2023 року — рішення про скасування призупинення виплати коштів Угорщині.

З процесуальної точки зору, це позов про анулювання відповідно до статті 263 Договору про функціонування Європейського Союзу — основного судового шляху ЄС для скасування незаконних актів ЄС. Аргумент Парламенту, по суті, полягає в тому, що Комісія неправильно застосувала правові вимоги CPR та допустила явну помилку в оцінці, коли дійшла висновку, що Угорщина виконала відповідну сприятливу умову, і що вона не надала належного обґрунтування.

Справу розглядає Суд (а не Загальний суд) і занесена до Великої палати, що свідчить про те, що інституційні та конституційні ставки вважаються високими.

12 лютого 2026 року Генеральний адвокат виголосила свою Висновок.

Висновок Генерального адвоката не є рішенням. Це незалежна, обґрунтована правова думка, призначена для допомоги Суду. Суд часто дотримується висновку, але не зобов'язаний це робити. Сторони не мають можливості подавати пояснення між винесенням висновку та винесенням рішення. Це є процесуальною особливістю Суду.

Що сказав Генеральний адвокат Чапета — законність не можна «обіцяти», вона має існувати

Прес-реліз Суду, що підсумовує висновок Чапети, є надзвичайно прямолінійним у своєму основному положенні: Комісія не може розподіляти кошти ЄС державі-члену, доки необхідні законодавчі реформи не набудуть чинності та не почнуть ефективно застосовуватися.

Три особливості виділяються з підходу Генерального адвоката, представленого публічно.

1. Реформи мають бути чинними, а не просто оголошеними

Центральна критика Чапети має часовий та практичний характер, а не риторичний. Рішення Комісії, яке розблоковує кошти, не може бути виправдане реформами, які ще не набули чинності або ще не застосовуються на практиці. Критерієм є не «напрямок руху», а юридичний та операційний факт.

Це суперечить знайомій брюссельській звичці — розглядати законодавчі зобов'язання як політичну валюту, а потім сподіватися на їхнє впровадження. У Висновку зазначається, що, принаймні для логіки сприятливої умови, передбаченої Угодою про спільні положення, надія не є правовим стандартом.

2. Комісія повинна фактично оцінити реформи — та їхній супутній контекст

У повідомленні Reuters про Висновки висвітлюється друга критика: Комісія не змогла належним чином оцінити судові реформи Угорщини та не врахувала події, які могли б підірвати або звести нанівець реформи.

Це різкий докір, оскільки він означає, що Комісія не може оцінювати реформи у вакуумі. Якщо паралельні заходи, політичний тиск, інституційна структура або наступні кроки підривають практичну незалежність судової влади, Комісія повинна врахувати цю реальність, перш ніж виділяти кошти.

3. Запропонованим засобом правового захисту є анулювання, а не м’яке попередження

Генеральний адвокат запропонував скасувати рішення Комісії.

Скасування – це складний засіб правового захисту. Це означатиме, що з юридичної точки зору рішення Комісії є недійсним. Наслідки можна вирішити шляхом розгляду Судом питань часових наслідків, але конституційний посил буде чітким – дискреційні повноваження Комісії мають обмеження, і ці обмеження можуть бути виконані в судовому порядку, навіть коли Комісія стверджує, що вона збалансовує правові та політичні імперативи.

Що відбувається далі — процесуальний шлях від висновку до рішення

Процедурний ритм передбачуваний, навіть якщо результат ні.

• Генеральний адвокат виносить свою Висновок (підготовлено — 12 лютого 2026 року).

• Судді проводять наради за закритими дверима.

• Суд виносить рішення пізніше — іноді через тижні, іноді через місяці — і може дотримуватися Висновку повністю, частково або взагалі не дотримуватися його.

Якщо Суд скасує рішення, Комісія зіткнеться з негайною інституційною проблемою: вона повинна вирішити, як поводитися з коштами, вже виплаченими відповідно до скасованого акту, та як структурувати будь-які майбутні виплати. Коментатори відзначають практичну можливість того, що Комісії, можливо, доведеться «відшкодувати» суми опосередковано шляхом зменшення майбутніх платежів, навіть якщо повернення коштів є політично складним.

Навіть якщо Суд зрештою не скасує рішення, сам Висновок порушує правову та політичну ціну, пов’язану з розгляданням коштів як важеля.

Політичні наслідки — Угорщина, її вибори та її європейський наратив

1. Проблема передвиборчої кампанії Орбана: «ми розблокували гроші» може перетворитися на «ми розблокували їх незаконно»

Орбан давно стверджує, що може кинути виклик Брюсселю та все одно видобувати ресурси, зображуючи конфлікти з інституціями ЄС як театр суверенітету, тихо покладаючись на гроші ЄС для стабілізації економіки та фінансування розвитку. Рішення Суду про скасування рішення Комісії про розморожування стягне з себе цю історію.

Навіть Висновок, опублікований того ж дня, коли про нього широко повідомили, ставить його опонентів у різке положення: гроші не були «виграні» шляхом переговорів, їх було вивільнено передчасно та потенційно незаконно.

2. Можливість мадярської кампанії: довіра до Брюсселя стає виборчим козирем

Петер Мадяр набрав обертів, стверджуючи, що він може відновити відносини з ЄС, зменшити ризики корупції та розблокувати затримані кошти шляхом справжніх реформ, а не постійної конфронтації. У репортажах Reuters вибори 12 квітня називають найскладнішими для Орбана за останні роки, а Тіса лідирує в більшості цитованих опитувань.

Висновок Генерального адвоката не підтримує угорську мову — суди не грають у таку гру, — але він підсилює загальний аргумент про те, що інституційна довіра, особливо судова, має прямі фінансові наслідки для Угорщини. Це саме той причинно-наслідковий ланцюг, який опозиція хоче, щоб виборці усвідомили.

3. Інституційна політика Брюсселя: Парламент стверджує свою позицію проти Комісії

Менш обговорюваний наслідок стосується внутрішнього ЄС. Парламент фактично повідомляє Суду, що Комісія не може виступати в ролі хранительки Договорів, водночас укладаючи прагматичні політичні угоди, які розмивають правову обумовленість. Це інституційне зіткнення триватиме довше, ніж вибори.

Якщо Суд піде за Генеральним адвокатом, готовність Парламенту вести судові процеси виглядатиме виправданою, а простір для маневру Комісії з іншими урядами, що відступають від норми, скоротиться.

4. Глибша дилема Угорщини: фінансування можна швидко призупинити, але відновлення довіри займає більше часу.

Навіть зміна уряду не миттєво відновить довіру. Якщо інституції Угорщини переформовувалися протягом багатьох років, то одних лише нових законів не задовольнять скептично налаштовану Комісію чи обережний Суд — ретельно перевірятимуться впровадження, призначення, адміністративна практика та культура незалежності судової влади.

Наполягання Генерального прокурора на тому, щоб реформи були «чинними» та «ефективно застосовуваними», є попередженням для всіх — Орбана, якщо він залишиться, Мадяра, якщо він переможе.

Що Висновок сигналізує про майбутнє становище Європи

Висновок можна тлумачити як конституційну тезу в мініатюрі: верховенство права — це не політична обіцянка, якою можна торгувати, а операційна умова, яка має існувати до того, як почнуть діяти гроші. Якщо Суд застосує такий підхід, бюджет ЄС стане менш придатним для використання як інструмент переговорів у високій політиці — і більш тісно пов'язаним з перевіреною інституційною реальністю.

Для Угорщини цей час невблаганний. Її передвиборча кампанія зараз відбувається під тінню юридичного аргументу про те, що поступки Комісії були незаконними. Для Орбана це не просто юридичний головний біль — це загроза центральному твердженню, що він може переграти Брюссель безкоштовно. Для Мадьяра це можливість довести, що Угорщині потрібен не гучніший спротив, а повільна, негламурна робота з відновлення довіри до судової системи, щоб кошти, що надходять до угорських міст, фірм та сімей, не були заручниками постійної конституційної сварки.

А для Союзу в цілому ця справа порушує незручне питання — чи хоче Європа бути спільнотою права, яка іноді утримує гроші, чи спільнотою грошей, яка іноді терпить руйнування права.

У Люксембурзі генеральний адвокат Чапета запропонував Суду обрати перше.

---

Автор тимчасово працював клерком генерального адвоката сера Френсіса Джейкобса у Суді Європейського Союзу.