Стан російських військ на передовій в Україні (січень 2026 р.)

Субота, 10 січня 2026 року

Війна між Росією та Україною вступила у свій четвертий календарний рік. На початку 2026 року ситуація на передовій продовжує характеризуватися інтенсивними боями на виснаження, поступовими змінами позицій та постійним наступальним тиском з боку Росії, навіть попри швидку зміну стратегічної та тактичної динаміки.

Оперативна позиція Росії та динаміка на передовій

Російські війська підтримували широке залучення на багатьох ділянках фронту. Згідно з оцінками, заснованими на звітах Генерального штабу України та оновленнях з відкритих джерел щодо стану фронту, російські підрозділи продовжують здійснювати часті атаки та штурми на ключових напрямках, включаючи Покровськ, Гуляйполе та східні ділянки Донецького напрямку. Збройні Сили України повідомляють про відбиття десятків російських атак на багатьох напрямках, причому на момент подання звіту деякі бої тривають.

Ці зіткнення відображають схему високоінтенсивної виснажливої війни, де росіяни прагнуть підірвати обороноздатність України, одночасно вишукуючи слабкі місця. Російські атаки часто залучають об'єднані військові елементи, але не призводять до стратегічних проривів на більшості основних ліній зіткнення. Багато зіткнень, про які повідомлялося, являють собою неодноразові спроби розірвати українські позиції, а не масштабні та швидкі просування.

Проблеми виснаження, втрат та підтримки сил

Однією з визначальних рис російського розгортання стали постійні матеріальні втрати та втрати особового складу протягом конфлікту. Хоча точні цифри з незалежних джерел за своєю суттю важко перевірити, оцінки на полі бою та українські звіти свідчать про дуже високі втрати російського особового складу, при цьому московські формування постійно зазнають скорочення особового складу, бронетехніки, артилерійських систем та іншого обладнання.

Ці втрати вплинули на практику розгортання військ у Росії, про що повідомляється про тиск із боку вербування в регіонах Російської Федерації та проблеми з підтримкою чисельності військ без значного поповнення. Деякі аналізи поза межами офіційних українських звітів вказують на труднощі з вербуванням та утриманням військ у Росії, хоча такі твердження різняться за достовірністю.

Тактична еволюція та технологічне використання

На полі бою російські війська продовжують розгортати постійно зростаючий арсенал озброєння. 8/9 січня 2026 року Росія запустила гіперзвукову ракету «Орешник» у глибині західної України поблизу польського кордону — безпрецедентне оперативне використання системи, здатної нести ядерну зброю (у цьому випадку без ядерної боєголовки). Розгортання цієї зброї підкреслило намір Москви використовувати свої передові ударні можливості для стратегічної сигналізації, а також для досягнення ефекту на полі бою.

Поряд із високотехнологічними системами, такими як гіперзвукові ракети, російські війська продовжують використовувати безпілотні літальні апарати великої дальності та модифіковані ударні безпілотники для спроб глибших атак на українську логістику та інфраструктуру. Збільшення оперативної дальності свідчить про бажання сформувати поле бою за межами безпосередньої лінії фронту, підкреслюючи більшу досяжність та можливості дистанційного ведення бойових дій як частину тактичного репертуару Москви.

Географія передової та ключові сектори

Географія лінії фронту залишається клаптиком спірних зон та статичних оборонних споруд:

• Східна Україна: Російські зусилля залишаються зосередженими на Донецьку та прилеглих районах, де неодноразові атаки спрямовані на виснаження українських позицій, а не на досягнення швидкого нарощування глибини операцій.

  
  

• Південні сектори: Тиск триває вздовж Гуляйпольського та Оріхівського напрямків, з частими перестрілками, але обмеженими помітними зрушеннями в контролі.

  
  

• Північні та прикордонні райони: вздовж північних напрямків (наприклад, Куп'янськ та навколо Харкова) російські війська утримують плацдарми та оспорювані позиції, але стикаються з потужними українськими контрартилерійськими та оборонними діями.

Загалом, лінія зіткнення демонструє, що жодна зі сторін не досягла вирішальних проривів, а російські операції тяжіють до поступових здобутків та інтенсивних ближніх боїв.

Стратегічні наслідки та ширший контекст

Поточний рівень російської наступальної активності, включаючи ракетні удари по стратегічній та цивільній інфраструктурі, відображає ширшу мету Москви щодо демонстрації сили та збереження важелів впливу в будь-якому дипломатичному процесі. Використання передових систем далекого радіусу дії має стратегічні сигнальні наслідки, особливо щодо НАТО та європейських столиць, навіть попри те, що наземні операції залишаються переважно позиційними та виснажливими.

Ці дії співіснують із заявленими політичними намірами Росії продовжувати війну у разі провалу мирних переговорів, що означає, що Кремль розглядає продовження військового тиску як частину своїх ширших політичних розрахунків.

Станом на початок 2026 року російські війська на передовій ведуть тривалі бої без значних, вирішальних територіальних досягнень. Їхній підхід поєднує постійні наступальні дії, використання передових ударних технологій та готовність помірно втрачати особовий склад, щоб чинити тиск на українських захисників. Хоча Росія продовжує розгортати значні формування вздовж лінії зіткнення, характер операцій – інтенсивні бойові дії, обмежені прориви та високі матеріальні та людські втрати – ілюструє дороговартісний та затяжний характер конфлікту.

Лінія фронту залишається нестабільною на мікрорівні, але стратегічно статичною, обидві сторони замкнені в жорстокій формі виснажливої війни, яка не показує ознак швидкого вирішення.