Система російського уряду для здійснення слідчої діяльності

Система оперативно-розшукових заходів (СОРМ) – це комплексна та непрозора інфраструктура спостереження, глибоко вбудована в телекомунікаційні мережі Російської Федерації. З моменту свого створення в 1990-х роках СОРМ перетворилася на складний інструмент державного контролю, збору розвідувальних даних та політичних репресій. Хоча номінально СОРМ була створена для підтримки правоохоронних органів та боротьби з тероризмом, сьогодні вона функціонує як один із найбільш нав'язливих та неконтрольованих режимів спостереження у сучасному світі, що має глибокі наслідки для громадянських свобод, свободи слова та демократичної підзвітності.

Витоки та еволюція SORM

СОРМ спочатку була розроблена Федеральною службою безпеки (ФСБ), наступницею КДБ радянської епохи, на початку пострадянської Росії. Перша версія, СОРМ-1 , була представлена в 1995 році та вимагала від усіх телефонних операторів встановлення обладнання, яке дозволило б ФСБ перехоплювати голосові повідомлення безпосередньо, без відома постачальника послуг про конкретні цілі.

У 1999 році SORM-2 розширив ці повноваження, включивши до них інтернет-трафік — електронні листи, історію переглядів веб-сторінок та онлайн-спілкування, таке як журнали чатів. Це збіглося зі зростанням популярності інтернету в Росії та зростаючим усвідомленням Кремлем політичної сили цифрових технологій.

Найновіша версія, SORM-3 , представлена у 2010-х роках, додала можливість агрегування метаданих та контенту з широкого спектру джерел, включаючи мобільні додатки, хмарні сервіси та платформи соціальних мереж, у централізований центр моніторингу. SORM-3 дозволяє проводити аналіз у режимі реального часу та ретроспективний пошук цифрових слідів. Телекомунікаційні оператори юридично зобов'язані встановлювати затверджені урядом чорні скриньки за власний кошт, що дозволяє FSB прямий доступ до потоків даних без судового нагляду.

Правова база та відсутність нагляду

Хоча СОРМ формально виправданий як засіб боротьби з тероризмом та злочинністю, його правова база є тривожно поблажливою. Російське законодавство технічно вимагає ордера на спостереження, але на практиці ФСБ не потрібно пред'являти цей ордер постачальникам послуг. Оператори просто дотримуються автоматизованих протоколів вилучення даних. Незалежного механізму для перевірки виправданості або пропорційності спостереження не існує.

Російський «Закон Ярової» 2016 року посилив повноваження СОРМ, зобов’язавши всіх постачальників послуг зв’язку зберігати вміст повідомлень і метадані до шести місяців і надавати доступ до них ФСБ на запит. Закон також вимагає обов’язкового використання бекдорів у зашифрованих службах зв’язку, що ще більше підриває будь-яку видимість конфіденційності чи цифрової автономії. Месенджери, які відмовилися дотримуватися вимог, такі як Telegram, були тимчасово заборонені, хоча правозастосування було непослідовним і часто обходилося.

SORM на практиці: придушення інакомислення

Хоча офіційна версія наполягає на тому, що SORM є інструментом національної безпеки, його практичне застосування все частіше спрямоване на журналістів, опозиційних діячів, групи меншин та пересічних громадян. Під час протестів та виборів SORM використовувався для моніторингу телефонів організаторів, перехоплення повідомлень та превентивного затримання осіб, підозрюваних в антиурядовій діяльності. ФСБ та Міністерство внутрішніх справ регулярно покладаються на SORM для складання досьє на політичних активістів та дисидентів, часто використовуючи незначні порушення або маніпульовані докази для виправдання кримінальних звинувачень.

З’явилися випадки ідентифікації та арешту анонімних користувачів Інтернету за «екстремістські» публікації в соціальних мережах, значною мірою в результаті спостереження за допомогою аналізу метаданих за допомогою SORM. Широке та неоднозначне визначення екстремізму в російському законодавстві дозволяє владі тлумачити критику уряду, підтримку ЛГБТК+ або антивоєнні настрої як підстави для розслідування.

Більше того, SORM все частіше інтегрується з технологіями розпізнавання облич та іншими технологіями біометричного спостереження в громадських місцях, особливо в Москві, створюючи безшовну мережу цифрового та фізичного контролю.

Міжнародні порівняння та експортний потенціал

Хоча багато держав використовують законні системи перехоплення, російська система SORM виділяється через відсутність незалежного нагляду, прямий та непідзвітний доступ силових структур, а також широкий спектр спостереження. Вона нагадує гібрид Великого китайського фаєрвола та спостереження американського АНБ, але з меншою кількістю інституційних обмежень та більш прямими політичними мотивами.

Зростаюче занепокоєння міжнародних спостерігачів викликає просування Росією «цифрового суверенітету» та потенційний експорт технологій типу SORM авторитарним союзникам та клієнтам у Центральній Азії, на Близькому Сході та в Африці. У рамках своєї геополітичної стратегії Кремль заохочував впровадження своєї моделі спостереження за кордоном, пропонуючи технічну допомогу та навчання.

Вимір прав людини

Численні правозахисні організації, включаючи Human Rights Watch, «Репортери без кордонів» та Спеціальних доповідачів ООН з питань свободи слова та недоторканності приватного життя, засудили SORM як порушення міжнародного права. Європейський суд з прав людини виніс рішення проти Росії у численних справах, що стосуються незаконного стеження та відсутності правового захисту для жертв. Проте система залишається глибоко вкоріненою, підтримуваною політичним режимом, який розглядає інакомислення як екзистенційно небезпечне.

Наслідки SORM є глибокими: він нормалізує атмосферу страху, заохочує самоцензуру та підриває можливість вільного та справедливого демократичного дискурсу. Він також порушує критичні питання для іноземних компаній, що працюють у Росії, особливо тих, що працюють у сфері телекомунікацій та ІТ, які змушені співпрацювати — добровільно чи ні — з інфраструктурою SORM.

Інструмент контролю, а не правосуддя

СОРМ — це не просто система спостереження, це політична зброя, якою володіє дедалі автократичніша держава. Хоча вона нібито призначена для захисту громадськості від загроз, на практиці вона служить для ізоляції Кремля від політичних викликів, охолодження публічного дискурсу та залякування громадянського суспільства. У міру поглиблення цифрового авторитаризму Росії, СОРМ уособлює архітектуру держави, що воює з власним народом: мовчазна, невидима та тоталізуюча. Розуміння її функції та масштабів є критично важливим для тих, хто прагне захищати демократичні свободи не лише в Росії, але й скрізь, де авторитарні режими прагнуть наслідувати її модель.