Росія: Кіберпротистояння в епоху суперечок

В останні роки російська держава широко використовувала кіберінструменти як частину свого ширшого набору інструментів гібридної війни. За останні 12-18 місяців показники вказують на явний зсув у бік збільшення як частоти, так і зухвалості кібероперацій, спрямованих на західні країни та інституції. Ці операції не існують окремо: вони доповнюють кінетичну кампанію в Україні, операції впливу, спрямовані на західні демократії, та ширшу стратегію стратегічного примусу. Далі ми простежуємо, як ескалували кібератаки та пов'язані з ними саботажі, переплітаємо основні інциденти, досліджуємо мотиви та методи, а також оцінюємо ширші наслідки для західної оборони та стримування.

Нещодавні тенденції та показові інциденти

1. Зростання обсягів, розширення географії

Аналітики Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) повідомляють, що кількість атак, пов'язаних з Росією, у Європі зросла майже втричі між 2023 і 2024 роками. Згідно зі спільним звітом Агентства з кібербезпеки та безпеки інфраструктури США (CISA) у травні 2025 року, кампанія, спонсорована російськими державними структурами, була спрямована проти західних логістичних та технологічних фірм.

Один ілюстративний інцидент може бути достатнім: у квітні 2025 року норвезька влада публічно приписала проросійським кіберсубъектам операцію на дамбі в Бремангері, Норвегія, під час якої, як повідомляється, шлюзи були відкриті на чотири години, що призвело до викиду близько 500 літрів води на секунду. Хоча фізична шкода була обмеженою, інцидент показовий: він знаменує собою перехід від суто цифрового вторгнення до порушення критичної інфраструктури.

2. Шпигунство, крадіжка даних та порушення логістики

Традиційно кібероперації Росії зосереджувалися переважно на шпигунстві: крадіжці оборонних даних, урядових таємниць та промислової розвідки. Однак минулого року спостерігалося розширення кола цілей. Наприклад, у травні 2025 року CISA опублікувала спільну рекомендацію, в якій зазначила, що російська служба військової розвідки (Головне управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, широко відоме як ГРУ) переслідує західних постачальників логістичних послуг та технологічні компанії, що займаються постачанням в Україну.

Одним із конкретних випадків є перевірка західних логістичних фірм, що підтримують поставки української зброї, на наявність слабких мереж, зокрема, в деяких компаніях, що займаються ланцюгами поставок, спостерігається імплантація шкідливого програмного забезпечення та постійний доступ до них. Мета має подвійну мету — витік даних та порушення ланцюгів поставок, необхідних для воєнних зусиль України.

3. Порушення роботи та саботаж критично важливої інфраструктури

Більш тривожним зрушенням є зрушення в бік операцій, спрямованих на руйнування або фізичний вплив. Інцидент з дамбою в Норвегії – один із таких випадків. Ще однією сферою, що ретельно стежить за ситуацією, є атаки на промислові системи управління, трубопроводи, підводні кабелі та енергетичні мережі. База даних CSIS зазначає, що в ширшому наборі російських «диверсійних та підривних» операцій близько 21% атак у період між 2022 і 2024 роками були спрямовані на урядову інфраструктуру, 21% – на промисловість, 27% – на транспорт і 21% – на критичну інфраструктуру.

Ще одним прикладом є те, що на початку 2024 року Національний центр кібербезпеки (NCSC) Великої Британії повідомив про «пов’язані з державою» російські хактивістські групи, що націлені на невеликі промислові системи управління в Північній Америці та Європі. Ця закономірність свідчить про дослідження слабо захищеної інфраструктури та навмисне розширення встановленої цілі за межі традиційних урядових мереж.

4. Офіційне приписування та дипломатичні сигнали

У квітні 2025 року французький уряд зробив знакову заяву: вперше він публічно приписав серію кібератак ГРУ, назвавши винного у кібератак APT28 (підрозділ цього розвідувального агентства з кіберхакерства, також відомий як Cozy Bear ). Це знаменує собою зміну політики атрибуції — від приватних попереджень до публічного іменування та присоромлення — що саме по собі є відображенням ескалації в кіберсфері.

5. Використання передових технологій та кампаній, покращених штучним інтелектом

Західні аналітики почали документувати дедалі частіше використання Росією інструментів штучного інтелекту для посилення кібероперацій: автоматизований фішинг, видавання себе за іншу особу, кампанії соціальної інженерії та масштабовані вторгнення. В одному звіті зазначається, що те, що колись було «експериментом» у російських кіберможливостях, тепер виглядає оперативним: «Росія дедалі більше використовує штучний інтелект для вдосконалення свого кібершпигунства та підвищення точності атак».

6. Змішування хактивістів та проксі-серверів та проникнення в ланцюг поставок

Ще однією тенденцією, яку спостерігають, є поєднання операцій, керованих державою, з проксі-хактивістськими або злочинними мережами, що ускладнює атрибуцію та збільшує обсяг злочинів. Наприклад, у липні 2025 року правоохоронні органи на чолі з Європолом припинили діяльність проросійської кібергрупи NoName057(16) в рамках операції під кодовою назвою «Іствуд», яка здійснювала атаки типу «відмова в обслуговуванні» проти України та її союзників.

Аналіз драйверів: чому зараз, і яка логіка?

1. Ескалація, пов'язана з війною в Україні

Ескалація кібероперацій безпосередньо корелює з інтенсивністю війни в Україні. Цілячись на західну інфраструктуру, логістику, учасників ланцюгів поставок та мережі підтримки, Росія розширює поле бою за межі території України. Кіберпространство пропонує Москві спосіб завдати збитків та створити стримування без повномасштабної ескалації звичайних збройних сил.

2. Заперечення, неоднозначність та наслідки за межами війни

Кібероперації дозволяють Москві діяти в сірій зоні: шкода завдається, але правдоподібна можливість заперечення зберігається. Використання проксі-серверів, хактивістів та злочинних мереж створює рівні заплутування та ускладнює реагування Заходу. Публічне приписування з боку Франції, згадане вище, свідчить про те, що толерантність Заходу до неоднозначності зараз зменшилася.

3. Відносно недорогий, масштабований метод

Порівняно з розгортанням звичайних сил, кібератаки є відносно дешевими, масштабованими та менш ризикованими з точки зору жертв. Росія може проводити широкий спектр операцій (шпигунство, саботаж, вплив) з помірними витратами та одночасно в кількох сферах.

4. Психологічний вплив, примус та сигналізація

Мета полягає не лише в фізичному, а й у психологічному впливі — підірвати довіру, посіяти страх, виснажити захисників і сигналізувати про вразливість критично важливих західних систем. Інцидент з норвезькою дамбою, можливо, був радше посланням, ніж серйозним руйнівним актом.

5. Використання вразливостей Заходу та застарілих систем

Багато західних держав та операторів інфраструктури продовжують покладатися на застарілі системи, фрагментовані ланцюги поставок, недостатньо забезпечений ресурсами кіберзахист та розпорошені структури управління. Це створює точки входу для зловмисників. В організаціях зі слабкою кібергігієною бар'єр входу низький.

6. Технологічний імпульс

Росія адаптується, використовуючи штучний інтелект, автоматизацію, хмарні вразливості та більш досконалі інструменти. Розвиток наступальних кіберможливостей означає, що захисники повинні не просто зміцнювати периметр, а й швидко встигати за розширюваною сферою загроз.

Виклики для оборони та стримування Заходу

Незважаючи на усвідомлення загрози, реакція Заходу залишається обмеженою та фрагментарною.

1. Визначення атрибуції залишається складним

Довести поза всяким сумнівом, що певний кіберінцидент був організований державним суб'єктом, залишається складним завданням. Хакери можуть спрямовувати атаки через кілька проксі-серверів або використовувати фальшиві прапори. Це ускладнює прийняття політичних рішень щодо заходів відплати чи санкцій.

2. Фрагментоване управління та прогалини у можливостях

У межах ЄС та НАТО відповідальність за кіберзахист розподілена між багатьма національними агентствами, приватними операторами та постачальниками критичної інфраструктури. Скоординовані структури все ще розвиваються. Більше того, багато ключових секторів (енергетика, водне господарство, транспорт) залишаються недостатньо захищеними.

3. Стримування є неоднозначним

Яка реакція є доречною у разі кібератаки на критично важливу інфраструктуру? Страх спровокувати кінетичну ескалацію стримує осіб, які приймають рішення, що може спонукати супротивників розглядати кіберагресію як менш ризиковану межу.

4. Застарілі системи та вплив на ланцюг поставок

Застарілі системи управління, взаємопов'язані ланцюги поставок, міжнародні постачальники послуг та сторонні постачальники є відкритими дверима. Зловмисники використовують найменш захищені зв'язки та можуть закріпитися через логістичні фірми, постачальників програмного забезпечення або недостатньо розвинені периферійні мережі.

5. Недержавні актори розмивають межі

Коли державні структури передають операції на аутсорсинг цивільним злочинним організаціям або хактивістським мережам, реагування стає складним з юридичної та політичної точки зору. Випадок зриву NoName057(16) (липень 2025 року), коли приналежність до конкретного російського розвідувального агентства була невизначеною, є одним із таких випадків.

Наслідки та ризики попереду

1. Ескалація у фізичну небезпеку та міждоменний конфлікт

Постійні кібератак по інфраструктурі ризикують спровокувати відкриті військові дії або призвести до каскадних фізичних пошкоджень. Межа між цифровою та кінетичною війною дедалі розмивається.

2. Каскадні збої та взаємозалежність

Критично важливі інфраструктури взаємопов'язані: розглянемо енергетичні мережі, мережі передачі даних та транспортні системи. Атака на один вузол (наприклад, енергомережу) може поширитися на інші сектори та через кордони.

3. Ерозія норм

Якщо російські кібероперації будуть успішними без суттєвих втрат, це послабить норму про те, що критично важлива цивільна інфраструктура не повинна піддаватися атакам. Інші держави можуть наслідувати стратегію Москви, що посилить глобальну кібернестабільність.

4. Довіра, демократія та стійкість суспільства

Кібероперації, спрямовані проти державних служб, виборів, інформаційних систем та демократичних інституцій, підривають довіру. Це, своєю чергою, послаблює здатність західних суспільств мобілізуватися у відповідь на глобальні загрози.

5. Гонка озброєнь у технологіях

Використання штучного інтелекту та автоматизації в кіберопераціях призводить до контр-ескалації: захисники розгортатимуть автоматизоване виявлення, наступальні можливості можуть стати більш досконалими, а цикл інновацій може швидко прискоритися.

Висновок

Протягом останніх півтора року спостерігається помітна активізація кібернаступальної позиції Росії щодо Заходу. Те, що починалося переважно як шпигунські та впливові операції, перетворилося на багатодоменну кампанію логістичних вторгнень, саботажу інфраструктури, порушення ланцюгів поставок та публічного приписування винності. Наведені вище приклади – від підтримки України логістичними фірмами до інциденту з повенею на дамбі в Норвегії та офіційного присвоєння Францією імені ГРУ – усі вони вказують на багатший, неоднозначніший та небезпечніший фронт конфлікту.

Для західних держав це завдання має два аспекти: захистити та зміцнити інфраструктуру, ланцюги поставок та управління; а також створити надійну позицію стримування та реагування в галузі, де пороги ескалації залишаються нечіткими. Якщо Захід не скоротить розрив, російська стратегія «кіберпримусу» може дедалі більше формувати баланс сил у цифрову епоху.