Повторна окупація Баграма: нова стратегічна авантюра Вашингтона

Заява президента Сполучених Штатів Дональда Трампа сьогодні, 18 вересня 2025 року, про те, що його адміністрація прагне повернути контроль над авіабазою Баграм в Афганістані, викликала серйозні питання щодо американської стратегії, дипломатії та довіри. Пропозиція, зроблена під час його візиту до Великої Британії, передбачає переговори з Талібаном щодо повторного захоплення величезного об'єкта, який колись був центральним для операцій Заходу в Центральній Азії. Якою б неймовірною не була ця пропозиція, вона знаменує собою визначний момент у геополітиці після виведення військ.

Стратегічне обґрунтування

Баграм — це не просто аеродром; це символ двох десятиліть американських військових зусиль в Афганістані. Розташована на північ від Кабула, це найбільша база такого типу в країні, з довгими злітно-посадковими смугами, великими складськими приміщеннями та укріпленими спорудами. Відмова від неї під час поспішного виведення військ 2021 року багатьма була сприйнята як символ відступу. Прагнення повернути її зараз означає переосмислення американських амбіцій.

Президент Трамп чітко пов'язав цінність Баграма не лише з Афганістаном, а й з його географією. Він наголосив на близькості бази до західного Китаю, описуючи її як таку, що розташована поруч з китайськими ядерними об'єктами. Роблячи це, він пов'язав це питання не лише з афганським контртероризмом, а й із ширшою конкуренцією з Пекіном. Це розглядає запропоновану повторну окупацію як частину нового етапу суперництва великих держав.

Дипломатичний аналіз

Переговори з Талібаном щодо повернення Баграма пов'язані зі складнощами. Таліби де-факто керують Афганістаном , але залишаються невизнаними дипломатично більшістю держав. Укладення угоди з ними означатиме або мовчазне визнання, або ризикує укладенням домовленості з неоднозначною юридичною силою. Більше того, Таліби навряд чи віддадуть такий приз без суттєвих поступок. Вони можуть варіюватися від економічної допомоги та послаблення санкцій до більш делікатних питань, таких як офіційне визнання їхнього уряду.

З американської точки зору, розрахунки повинні зважити символічні вигоди від повернення Баграма та політичні витрати на легітимізацію Талібану. Внутрішня опозиція у Сполучених Штатах, які побоюються подальшого втручання в справи Афганістану, може бути значною. Сама пропозиція про переговори, ймовірно, розділить Вашингтон на тих, хто сприймає їх як прагматичний реалізм, і тих, хто бачить у них ганебне повернення назад.

Регіональні наслідки

Якби Сполучені Штати відновили свою присутність у Баграмі, регіональна реакція була б швидкою. Китай, який налагодив відносини з Талібаном і придивився до мінеральних багатств Афганістану, сприйняв би це як акт оточення. Пакистан, який давно є спонсором Талібану, зіткнувся б із делікатним вибором. Іран, з яким Сполучені Штати знову перебувають у суперечці, безумовно, заперечував би. Росія, яка вже прагне розширити свій вплив у Центральній Азії, може спробувати згуртувати опозицію до повернення Америки.

Для Талібану розміщення американської бази може здатися політично самогубним: їхня легітимність випливає з вигнання іноземних окупантів. Однак їх може спокусити обіцянка допомоги, інвестицій та скасування економічних санкцій, які призвели до зубожіння Афганістану. Напруженість між ідеологічною чистотою та матеріальною необхідністю випробує їхнє лідерство.

Ризики та перешкоди

Навіть якщо угоди буде досягнуто, практичні аспекти є складними. Повідомляється, що інфраструктура Баграма погіршилася. Лінії постачання до бази були б небезпечними без гарантій Талібану. Безпека американського персоналу спиралася б на слова руху, який ще нещодавно боровся з ними як зі смертельними ворогами. Більше того, погляд на повернення американських військ до Афганістану може оживити спогади про війну, яку багато хто в Сполучених Штатах воліє забути.

Існує також небезпека розширення місії. Те, що починається як стратегічний плацдарм проти Китаю, може перерости в ширші операції в Афганістані, знову розпалюючи суперечності, яких Вашингтон намагався уникнути. Союзники можуть поставити під сумнів доцільність такої авантюри, а супротивники можуть використати її як доказ непослідовності Америки.

Висновок

Пропозиція президента Трампа провести переговори щодо повторної окупації авіабази Баграм є яскравим нагадуванням про те, як швидко може змінюватися стратегічне мислення. Чотири роки тому Сполучені Штати покинули базу посеред хаосу. Сьогодні вони розглядають можливість повернення, але не для того, щоб вести війну проти повстанців, а для того, щоб змінити свою позицію в суперництві з Китаєм.

Чи стане ця смілива ідея реальністю, залежатиме від низки неочікуваних угод: готовності Талібану до угоди, готовності Америки до поступок та мовчазної згоди регіональних держав. Навіть тоді ризики нестабільності, перевищення повноважень та шкоди репутації є значними. Однак, пропонуючи повернути Баграм, президент Трамп знову повернув Афганістан на шахівницю глобальної стратегії, місце, з якого багато хто вважав, що його назавжди зникло.