Перебудова економіки: економічні перспективи України на другу половину 2025 року

Незважаючи на постійний тиск війни, економіка України у другій половині 2025 року демонструє ознаки дивовижної стійкості та навіть обережного оптимізму. Зі стабілізацією поля бою в ключових регіонах, постійною міжнародною фінансовою підтримкою та винахідливістю українських підприємств та установ, наратив про відновлення та реформи починає затьмарювати попередній наратив про крах. Хоча значні ризики залишаються, особливо через поновлення російських атак та глобальну нестабільність, Україна вступає у другу половину року з економічною траєкторією, набагато сильнішою, ніж багато хто передбачав ще дванадцять місяців тому.

Макроекономічна стабілізація: від вільного падіння до відновлення

У розпал повномасштабного російського вторгнення у 2022–2023 роках економіка України скоротилася більш ніж на 30%, інфляція зросла до двозначних цифр, а державні фінанси майже повністю підтримувалися іноземною допомогою. Натомість, нещодавні дані Міністерства економіки України та Національного банку України свідчать про те, що зростання реального ВВП у 2025 році може перевищити 5% завдяки відновленню експорту сільськогосподарської продукції, поступовому відновленню промисловості та сильному сектору внутрішніх послуг у західних та центральних регіонах.

Інфляція, яка у 2022 році становила 26,6%, постійно знижувалася і, за прогнозами, до кінця 2025 року стабілізується нижче 9%. Гривня була загалом стабільною з початку 2024 року, а Національний банк обережно рухається до більшої лібералізації валюти. Ці покращення підкріплюються жорсткою монетарною політикою, пакетами макрофінансової допомоги, що підтримуються донорами, та поступовим відновленням внутрішніх кредитних ринків.

Сільське господарство та енергетика: основи стабільності

Сільськогосподарський сектор України виявився надзвичайно стійким. Незважаючи на окупацію ключових районів та розробку значних ділянок сільськогосподарських угідь, експорт зерна та соняшникової олії через Чорноморський зерновий коридор, який зараз охороняється українським військово-морським ескортом та міжнародними угодами, відновився на рівні 60–70% від довоєнної потужності. Високі світові ціни на продукти харчування допомогли компенсувати втрати в обсягах, а українські агробізнес-фірми повідомляють про хороші прибутки завдяки покращеній експортній логістиці через Румунію, Польщу та дельту Дунаю.

В енергетичному секторі цілеспрямовані атаки Росії на початку 2025 року пошкодили інфраструктуру виробництва, але швидкий ремонт, екстрений імпорт та збільшення децентралізованого виробництва електроенергії (зокрема, з сонячної енергії та біогазу в західних регіонах) відновили стабільність мережі. Українські енергетичні компанії, за підтримки фінансування, пов'язаного з ЄС, зараз орієнтуються на відновлювані джерела енергії та модернізацію мережі – зусилля, які не лише підвищують стійкість, але й створюють нові економічні можливості.

Промислова адаптація та інновації воєнного часу

Промислова база України, хоч і занедбана, швидко розвивається. Оборонне виробництво стало основним двигуном зростання, значно розширившись завдяки вітчизняному виробництву безпілотників, ремонту бронетехніки та складання боєприпасів. У 2025 році Міністерство стратегічних галузей промисловості України повідомило, що понад 300 українських фірм займаються виробництвом продукції, пов'язаної з обороною, часто у партнерстві з постачальниками НАТО та ЄС.

Окрім оборони, тиск воєнного часу стимулював хвилю технологічних та промислових інновацій. Підприємства перемістилися на захід, впровадили цифрові робочі процеси та створили нові ланцюги поставок по всій Європі. Легка промисловість, металургія та інформаційні технології відновлюються, причому лідирують малі та середні підприємства (МСП). Нещодавнє опитування Європейської бізнес-асоціації показало, що понад 60% українських МСП очікують зростання доходів цього року.

Ринок праці та внутрішня міграція

Безробіття, яке у 2022 році сягнуло понад 35%, впало до рівня нижче 20%, хоча регіональні відмінності залишаються значними. Західна Україна та Київ стикаються з дефіцитом робочої сили, особливо в будівництві, логістиці та ІТ. І навпаки, прифронтові регіони все ще борються з економічною бездіяльністю та пошкодженням інфраструктури.

Помірне повернення біженців — за оцінками, 600 000 за останні 12 місяців — допомогло зменшити нестачу робочої сили. Однак реінтеграція залишається проблемою. Програми Міністерства економіки, у співпраці з міжнародними донорами, спрямовані на професійну перепідготовку, мікрофінансування для тих, хто повернувся, та гранти на місцевий розвиток для стимулювання зайнятості в деокупованих районах.

Інвестиції, реконструкція та бізнес-клімат

У 2025 році План реконструкції та відновлення України (що фінансується за рахунок поєднання внутрішніх ресурсів, грантів ЄС та міжнародного кредитування) прискорюється. У Харкові, Миколаєві та Чернігові було укладено великі інфраструктурні тендери на будівництво житла, доріг та критично важливих об'єктів. Хоча затримки та ризики корупції зберігаються, процес стає дедалі прозорішим, завдяки інструментам громадського моніторингу, цифровим закупівлям та співпраці з антикорупційними наглядовими органами.

Прямі іноземні інвестиції повертаються поступово, здебільшого в логістику, ІТ-послуги, агротехнології та легку промисловість. Найбільший інтерес виявили німецькі, польські, турецькі та балтійські фірми. Тим часом угода між США та Україною про корисні копалини, укладена на початку 2025 року, відкрила двері для значних західних інвестицій у видобуток та переробку рідкісноземельних елементів, а пілотні об'єкти працюють у Дніпропетровській та Кіровоградській областях.

Бізнес-середовище в Україні залишається складним. Корупція, правова невизначеність та пов'язані з війною зриви все ще створюють значні перешкоди. Проте реформи тривають: Антикорупційний суд залишається активним; цифровізація державних послуг зменшила бюрократію; а податкові пільги для підприємств воєнного часу широко застосовуються.

Зовнішня підтримка: «Життєва лінія» продовжується

Фінансова ситуація України залишається значною мірою залежною від зовнішньої підтримки. Макрофінансова допомога ЄС та допомога США у сфері безпеки за схемою ленд-лізу є основою платоспроможності держави. У березні 2025 року МВФ погодився розширити Розширену фінансову угоду (EFF) для України до понад 20 мільярдів доларів за умови подальшої реформи банківського сектору та прозорості судової системи.

Механізм фінансування ЄС для України (2024–2027) вартістю 50 мільярдів євро зараз розподіляє регулярні транші, прив’язані до бюджетних потреб та показників реконструкції. Управління цими коштами урядом України, хоча й іноді критикується, загалом вважається професійним та дедалі більш компетентним.

Шлях попереду

Хоча невизначеність воєнного часу залишається домінуючою темою, економічні перспективи України на другу половину 2025 року відзначаються зростаючим відчуттям імпульсу. Поєднання макроекономічної стабілізації, переорієнтації торгівлі, інвестицій, що підтримуються донорами, та внутрішньої адаптивності пропонує обнадійливе бачення. Ключові ризики – відновлення військової ескалації, втома в країнах-донорах або внутрішня політична нестабільність – не слід ігнорувати. Однак економіка України вийшла за рамки простого виживання.

Як сказав один київський підприємець: «Ми більше не будуємо для війни. Ми будуємо для перемоги після неї». Саме такий економічний дух визначає Україну сьогодні — націю, побиту, але не зламану; налаштовану не лише на перемогу у війні, а й на мир, який настане після неї.