Крихкий світовий порядок: геополітичні наслідки слабкості зовнішньої політики США за другого терміну Трампа

Оскільки президент Дональд Трамп ось-ось розпочне шостий місяць свого другого терміну на посаді, глобальний стратегічний ландшафт позначений нестабільністю, конфронтацією та зростаючим відчуттям дрейфу до Заходу. З огляду на те, що вже вирують серйозні конфлікти — в Україні, Газі, а тепер і між Ізраїлем та Іраном — та ескалацію напруженості навколо Тайваню та Південно-Китайського моря, міжнародна система наближається до небезпечної точки перегину. Критики зовнішньої політики адміністрації Трампа попереджають, що відсторонення США, нестабільна дипломатія та транзакційний двосторонній діалог можуть прискорити крах порядку, що встановився після Холодної війни, підбадьорити ревізіоністські держави та фрагментувати систему альянсів, яка десятиліттями підтримувала глобальний вплив Заходу.

Тут ми досліджуємо ймовірні геополітичні наслідки того, що широко сприймається як послаблення світового лідерства США під час другого терміну Трампа, зосереджуючись на п'яти театрах військових дій: Східна Європа, Близький Схід, Індо-Тихоокеанський регіон, світовий економічний порядок та інститути багатосторонності.

Східна Європа: Війна в Україні без опори

Війна України проти російської агресії досі стабілізувалася частково завдяки двопартійній підтримці Америки — фінансовій, військовій та політичній. За часів Трампа ця підтримка значно похитнулася. Заяви, що натякають на те, що війна є «проблемою Європи», поряд із внутрішнім глухим кутом у Конгресі щодо допомоги, підірвали довіру до США в Києві та додали сміливості Кремлю.

Якщо адміністрація Трампа продовжуватиме перешкоджати довгостроковій підтримці України або розмивати її, наслідки можуть включати:

• Заморожений конфлікт, який закріплює російську окупацію та послаблює український суверенітет;

• Збільшення європейської стратегічної автономії, завдяки прискоренню незалежних оборонних ініціатив Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі поза структурами НАТО;

• Заохочення російських авантюр у Молдові чи країнах Балтії, особливо за умов ослаблення трансатлантичної реакції;

• Китайська дипломатична експансія у вакуумі, пропонуючи псевдонейтральні мирні ініціативи, що відповідають інтересам Москви.

Війна в Україні не лише територіальна, вона символізує ширшу боротьбу за правила суверенітету та влади у 21 столітті. Відступ Америки змінює поле бою далеко за межами Європи.

Близький Схід: Старі пожежі знову спалахують

Конфлікт у Газі продовжує дестабілізувати регіон, але саме пряме та повномасштабне ізраїльсько-іранське протистояння — яке стає дедалі ймовірнішим після взаємних ударів 13 та 14 червня 2025 року — становить найбільшу загрозу стабільності на Близькому Сході. Історична прихильність Трампа до Ізраїлю, вихід із СВПД (Спільного колективного плану дій, угоди про нерозповсюдження ядерної зброї між Іраном, спонсорованої адміністрацією Обами) та зневага до багатосторонньої дипломатії послабили вплив США як у Тегерані, так і в арабських столицях.

Основні ризики в цьому театрі включають:

• Ширша регіональна війна, що залучить Ліван (Хезболлу), Сирію та потенційно країни Перської затоки;

• Ескалація ракетних атак та атак безпілотників на енергетичну інфраструктуру, що порушує роботу світових нафтових ринків;

• Згасання імпульсу Авраамських угод (мирних угод між арабськими державами та Ізраїлем), оскільки арабські держави дистанціюються від Ізраїлю на тлі зростання кількості жертв серед цивільного населення;

• Підрив довіри до США як серед її союзників у регіоні (наприклад, Йорданії, Єгипту), так і серед супротивників, які вважають Вашингтон занадто упередженим, щоб бути посередником;

• Росія та Китай посилюють вплив на Близькому Сході, включаючи продаж зброї та дипломатичні ініціативи, за відсутності довіри з боку США.

Регіональна присутність Америки може зберігатися у військовому плані, але її моральний та дипломатичний капітал зменшується, особливо в регіоні, керованому сприйняттям, символізмом та пам'яттю.

Індо-Тихоокеанський регіон: Китайський виклик посилюється

У Східній Азії неуважність або непередбачуваність США ризикує призвести до стратегічних прорахунків. Непослідовні заяви Трампа щодо Тайваню, який іноді трактує його як розмінну монету в торговельних суперечках, та його зневага до давніх альянсів (Японія, Південна Корея, Австралія) можуть зруйнувати архітектуру стримування саме тоді, коли Китай посилює примус.

Потенційні наслідки включають:

• Пекінська військова операція, що не передбачає повноцінного вторгнення, — така як блокада або захоплення прибережних островів — для перевірки рішучості Америки;

• Прискорена мілітаризація Китаєм Південнокитайського моря зі збільшенням ризику інцидентів за участю військово-морських суден США та їхніх союзників;

• Зростаючий тиск на держави АСЕАН, змушуючи їх вибирати між економічною залежністю від Китаю та зв'язками у сфері безпеки зі Сполученими Штатами;

• Зниження регіональної довіри до бачення «Вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону», оскільки зобов'язання США виглядають транзакційними.

Якщо через Тайвань або спірні морські зони спалахне військовий конфлікт, це перевершить Україну чи Газу за економічним та стратегічним впливом, ризикуючи глобальними фінансовими потрясіннями та крахом ланцюгів поставок напівпровідників.

Глобальна економіка: від торговельних суперечок до економічного націоналізму

Поновлені погрози Трампа щодо загальних тарифів, його вихід з глобальних кліматичних програм та підрив СОТ викликали побоювання щодо відродження глобальної торговельної війни. Другий термін Трампа також може бути спрямований проти європейських та азійських партнерів, які прагнуть «справедливіших» торговельних балансів — концепція, що бере свій початок у меркантилізмі початку 20-го століття, що частково призвів до Другої світової війни.

Ймовірні наслідки:

• Спіраль тарифів «око за око» між США та Китаєм, що вплине на європейський автомобільний та технологічний сектори;

• Відповідні кроки ЄС, Японії та інших країн, що фрагментують світову торговельну систему на блоки;

• Зниження дипломатичного впливу долара, якщо торгівля все частіше здійснюватиметься в юанях, рупіях або євро;

• Підрив економічних стандартів, що керуються Заходом, їх заміна моделями та інституціями розвитку, орієнтованими на Китай.

У цьому середовищі країни, що розвиваються, можуть опинитися перед вибором не між ліберальною демократією та авторитаризмом, а між нефункціональними західними обіцянками та прагматичною китайською інфраструктурою.

Багатостороння ерозія та глобальна фрагментація

Скептицизм Трамп щодо НАТО, Організації Об'єднаних Націй та співпраці у сфері клімату є ширшим сигналом: США, можливо, більше не бажають бути розпорядником міжнародної системи, яку вона допомогла створити. Хоча це подобається деяким виборцям у країні, у світі це призводить до фрагментації.

Ми можемо побачити:

• Подальше послаблення міжнародного права, оскільки великі держави ігнорують рішення (наприклад, щодо окупованих територій або морських кордонів);

• Автократична координація — між Росією, Китаєм, Іраном та іншими — кидає виклик західним цінностям в ООН та на інших форумах;

• Виникнення регіональних міні-порядків: безпека за географічним, а не глобальним принципом;

• Зниження лідерства США у сфері глобальних суспільних благ: клімат, пандемії, управління штучним інтелектом, нерозповсюдження.

Відхід Америки від ролі «світового лідера за замовчуванням» не є просто символічним — він відкриває двері для акторів із зовсім іншим баченням порядку, легітимності та прав.

Висновок: Багатополярний світ без стабілізатора

Світ ще не є постамериканським. Але за другого президентства Трампа він може стати постамериканським. За такого сценарію війни множаться, довіра руйнується, а сама мова дипломатії — альянси, правила, стримування — стає важчою для вимови. Союзники відступають. Супротивники наступають.

Водночас, влада не зникає — вона тече. Європа, Індія, Японія та регіональні коаліції можуть у відповідь повстати. Але перехід буде складним, невизначеним та небезпечним.

Протягом десятиліть США неохоче відігравали роль стабілізатора світового порядку. Якщо вони ще більше відступлять — не від влади, а від відповідальності — вакуум, що залишився, може бути заповнений не миром, а хаосом у новій формі.