Енергетика у вогні: як позбутися залежності Словаччини та Угорщини від російської нафти

Вчорашній удар України по нафтопроводу «Дружба» — 4000-кілометровій нафтовій артерії, що проходить прямо через Україну, — знову зупинив постачання сирої нафти до Словаччини та Угорщини, єдиних країн ЄС, що залишилися, що залежать від імпорту Кремля. Напад викликав негайне обурення обох країн і поновив їхні звернення до Брюсселя щодо вжиття екстрених заходів для запобігання енергетичній кризі. Але окрім управління кризою, цей момент вимагає стратегічної переоцінки: вирішення цієї залежності більше не є політичним варіантом, а необхідністю.

Спадщина залежності

Незважаючи на значне скорочення залежності Європи від російського викопного палива — імпорт вугілля та нафти майже припинився, а частка газу в попиті ЄС до 2024 року знизилася з 45% до 19% — Угорщина та Словаччина зберегли російську нафту завдяки відступу, що дозволяє продовжувати використання південної гілки трубопроводу «Дружба» радянських часів.

Ця залежність має логістичне коріння: оскільки обидві країни не мають виходу до моря, морських портів і мають системи переробки, налаштовані на російську нафту, їм бракувало доступних альтернативних маршрутів постачання, поки в принципі не з'явилися варіанти, які, однак, залишалися недостатньо використаними.

Порушення роботи трубопроводу та негайні наслідки

Атака українських військових на насосну станцію «Унеча» в Брянську спричинила перебої з постачанням, які тривали кілька днів. Лідери Угорщини та Словаччини швидко відреагували, попередивши, що це переривання підриває їхню енергетичну безпеку, та закликавши Європейську Комісію виконати свої зобов'язання.

Для Братислави та Будапешта це не просто криза постачання, а нагадування про те, що їхня енергетична безпека настільки сильна, наскільки дозволяють дипломатичні обставини. ЄС повинен думати не лише про непередбачені обставини, щоб запропонувати стійкі альтернативи.

Шляхи подолання залежності

1. Прискорення інтеграції інфраструктури

Обидві держави повинні активізувати зусилля для використання енергетичних альтернатив ЄС:

• Зокрема, Словаччина досягла прогресу: газовий інтерконектор Польща-Словаччина тепер відкриває можливості для поставок азербайджанського або норвезького газу, а новий реактор Мошовце у Словаччині забезпечує значну автономність електроенергетики.

  
  

• Мінеральні олії можна постачати середземноморськими маршрутами: збільшення потужностей нафтопроводу Adria та портових споруд дозволить отримати доступ до світової сирої нафти та зменшить залежність від «Дружби».

2. Використовуйте Фонди солідарності та стратегічної стійкості ЄС

Брюссель повинен використовувати свої існуючі інструменти:

• Впровадити план REPowerEU, включаючи його фонд реконструкції у розмірі 210 мільярдів євро, для фінансування диверсифікації інфраструктури та модернізації нафтопереробних заводів.

  
  

• Запровадити дорожню карту санкцій від червня 2022 року та скасувати відступ для країн, що не мають виходу до моря, – поклавши край правовій основі для імпорту російської сирої нафти до 2027 року.

3. Заохочувати стратегічну енергетичну солідарність

Механізми солідарності ЄС, такі як спільні кризові резерви або перерозподіл надлишків від членів, що мають великий запас енергії, мають бути активовані для пом'якшення перехідного періоду та підтвердження взаємозалежності.

4. Створення відновлюваних та низьковуглецевих генерацій

Інвестиції в сонячну, вітрову, водневу енергетику та, можливо, передові рішення, такі як уловлювання та зберігання вуглецю, можуть дозволити енергетичним системам Центральної Європи повністю позбутися залежності. Слід заохочувати партнерство з постачальниками технологій з ЄС та світу.

Перетворення безладу на трансформацію

Переривання роботи "Дружби" – це дестабілізаційний процес, але він також може стати переломним моментом. Тимчасова криза виявляє стратегічний недолік: Словаччина та Угорщина залишаються вразливими, оскільки вони так і не реформували свої енергетичні структури після вступу до Європейського Союзу. За скоординованої підтримки ЄС зараз саме час позбутися цієї вразливості назавжди.

Вибір, що стоїть перед Європою, очевидний: або дозволити нафтовому удару в Росії призвести до енергетичної нестабільності в Союзі, або перетворити потрясіння на можливість, вбудовуючи стійкість та суверенітет в енергетичне майбутнє Центральної Європи.