Економічний тиск на пересічних росіян – з російських газет

Росія вклала величезні ресурси у свою військову кампанію проти України, фінансуючи війська, боєприпаси та ризики санкцій, нехтуючи водночас здоров'ям цивільної економіки. Економісти попереджають, що витрати воєнного часу в поєднанні з тривалими санкціями штовхають Росію до рецесії та неминучої кредитної кризи.

Інфляція та кредитна криза

Реальна інфляція, ймовірно, перевищує офіційні 9–10%, причому багато хто повідомляє про різке зростання цін на продукти харчування, паливо та послуги. У відповідь Центральний банк Росії на чолі з Ельвірою Набіулліною підвищив ставки до рекордних ~21%; але це мало зворотний ефект, паралізувавши інвестиції, обтяживши позичальників та сприяючи заморожуванню кредитних ринків.

Приховане безробіття та зростання бідності

Хоча офіційний рівень безробіття низький (~4%), «приховане безробіття» — неповна зайнятість, неоплачувана відпустка та втрата робочих місць — ймовірно, стосується до 13% працівників (~4 мільйони). Тим часом близько третини росіян споживають менше, ніж прожитковий мінімум, що набагато вище, ніж показують урядові дані.

Інакомислення олігархів : ознака розколу еліт

Підтримка Путіна довгий час спиралася на угоду з заможними елітами: тримайтеся поза політикою, збільшуйте свої статки, і натомість ви будете захищені. Але зростаючі економічні труднощі викликали рідкісну публічну критику з боку деяких олігархів, що сигналізує про внутрішній тиск.

Публічна критика економічної політики

Такі провідні постаті, як Олексій Мордашов, Сергій Чемезов та інші, публічно критикували політику центрального банку Набіулліної, звинувачуючи високі процентні ставки у придушенні бізнесу та уповільненні зростання. Деякі навіть вимагали її усунення.

Заклики до миру зсередини еліти та медіа - кіл

Російські ЗМІ, зокрема ті, що пов'язані з обласними районними радами, опублікували офіційні вимоги щодо імпічменту Путіна через неефективне управління економікою та масовий призов до війська, стверджуючи, що «спеціальна військова операція» виснажує ресурси Росії. Впливові ЗМІ, контрольовані олігархами, такі як «Царград» Костянтина Малофєєва, також висловили жорстку критику, що незвично для жорстко контрольованого медіаландшафту.

Олігархи, які висловлюють антивоєнні позиції

Кілька відомих олігархів, що базуються за кордоном, такі як Олег Тіньков та Аркадій Волож, відкрито засудили війну. Хоча вони мають менший вплив у Росії, їхня позиція сигналізує про крихкість поваги олігархів, коли зростають економічні та репутаційні витрати.

Влада Путіна: під напругою, але не зламана

Публічна критика олігархів є важливою з кількох причин:

1. Порушення правила мовчання

Відкрита незгода еліт, які контролюють основні ЗМІ або великі підприємства, що закликають до обговорення миру та економічних реформ, сигналізує про тривогу еліт. Це контрастує з попереднім, більш прихованим невдоволенням.

2. Зміна наративів у контрольованих ЗМІ

Навіть пов'язані з державою видання, такі як «Коммерсант» (престижний російський аналог Financial Times , контрольований олігархом, якого раніше вважали близьким до Путіна), висловлюють невдоволення, висвітлюючи побоювання щодо рецесії, обговорюючи нормалізацію відносин із Заходом або публікуючи критичні рішення районних рад. Це звужує можливості Кремля для боротьби з інакомисленням.

3. Ерозія імунітету еліти

Вилучення активів Путіним, спрямовані проти тих, кого звинувачують у «іноземному впливі», свідчать про те, що уряд може звернутися проти власних союзників, що посилить недовіру та страх серед еліт.

Незважаючи на це, Путін зберігає значні важелі влади:

Контроль над засобами та засобами примусу

Державна пропаганда залишається потужною. Відомі телеведучі, такі як Дмитро Кисельов, просувають кремлівський наратив, наголошуючи на єдності та применшуючи значення економічної кризи.

Підтримка еліти через воєнний наратив

Багато еліт досі вважають війну важливою для геополітичних цілей Росії, побоюючись, що дипломатичний компроміс може призвести до подальшої політичної, а отже, і економічної нестабільності.

Перспектива: можливі переломи попереду

Розкол еліти стає суспільним тиском

Тривалі економічні труднощі можуть посилити публічну критику. Якщо олігархи загострять вимоги, особливо щодо мирних переговорів або перерозподілу витрат, Кремль може втратити політичне прикриття, яке забезпечують олігархи та яке є настільки важливим для утримання Путіна при владі. Путін не може вбити всіх олігархів; багато з них надто впливові.

Громадські настрої стають критичними

Опитування показують, що 64% росіян зараз підтримують мирні переговори, що є найвищим зафіксованим рівнем. Якщо цей настрій перетвориться на тиху незгоду або пасивний опір, це може створити нові точки тиску на Путіна.

Державна негативна реакція проти політичної перекалібрування

Режим може вирішити придушити інакомислення шляхом репресій чи конфіскації активів, або ж перейти до переговорів для стабілізації економіки. Такий вибір може змінити лояльність еліти та довіру громадськості.

Висновки

Економічна криза в Росії, що посилюється стрімким зростанням військових витрат, санкціями, інфляцією та дефіцитом кредитів, безпосередньо впливає на пересічних росіян. Але не менш помітною є зухвалість олігархів та регіональних політичних органів у відкритій критиці цієї політики. Такий публічний бунт є рідкістю в сучасній Росії путінської епохи та сигналізує про розкол еліти. Якщо економічна напруга поглибиться, а громадські настрої продовжуватимуть сприяти миру, то колись міцна підтримка Путіна серед еліт може опинитися під серйозним тиском.

Наразі його влада міцно ґрунтується на контролі державних ЗМІ, примусових інституціях та елітних угодах. Однак зростаюча сміливість його олігархів, якій сприяють засоби масової інформації, якими вони володіють або на які вони впливають, виявляє тріщини, які, якщо розширяться, можуть поставити під сумнів припущення щодо довговічності його правління.

Пан Путін, безумовно, на цьому етапі стурбований тим, що може випасти з вікна власної лікарні, і вдається до небезпечної навігації, щоб мати змогу спокійно вийти на пенсію. Це розкіш, якою мало хто з російських лідерів в історії насолоджувався, і це головна причина, чому ця безглузда війна, здається, налаштована тривати нескінченно. Єдиний вихід із цієї ситуації – це припинення вогню, яке рятує обличчя; але враховуючи спільну рішучість Заходу, яка тепер закріплена в оновленому трансатлантичному військовому альянсі разом із загрозою вторинних розколів, це видається дедалі менш імовірним.