Архіви КДБ та боротьба за історичну правду в Україні

Боротьба за пам'ять завжди була центральною для національного розвитку України. Як країна, неодноразово завойована, розділена та поглинена імперськими державами, Україна зіткнулася не лише з втратою території, а й із придушенням та спотворенням своєї історичної історії. Ніде це не проявляється так очевидно, як у спадщині радянської влади, і зокрема в архівах КДБ — сумнозвісного Комітету державної безпеки СРСР. Ці документи, багато з яких досі розкидані або замкнені через адміністративний опір, стали передовою ширшої боротьби: боротьби за справедливість, ідентичність та історичну правду.

Коли Україна здобула незалежність у 1991 році, вона успадкувала бюрократичні руїни тоталітарної держави, що розпадалася. Серед найчутливіших та найпотужніших залишків були величезні сховища файлів КДБ. Ці файли — записи стеження, доносів, репресій, допитів та позасудових страт — є не лише свідченням радянської тиранії, а й ключем до розуміння того, наскільки глибоко ця тиранія вкоренилася в українське суспільство. Завдання завжди полягало в тому, що з ними робити: відкрити їх для громадськості, захистити від політичних маніпуляцій та зберегти як свідчення злочинів минулого.

Відкриття архівів

Роками пострадянський український уряд коливався між реформами та інерцією. На початку багато архівів КДБ були непомітно передані під контроль нової Служби безпеки України (СБУ), чиє інституційне небажання викривати справи свого радянського попередника було значним. Однак Революція Гідності 2014 року стала поворотним моментом. У рамках ширших зусиль щодо утвердження демократичної ідентичності України та подолання залишкового впливу радянської ідеології уряд ухвалив низку законів про «декомунізацію», включаючи законодавство, що зобов'язує відкривати файли таємної поліції радянських часів.

Український інститут національної пам'яті, очолюваний істориком Володимиром В'ятровичем, очолив архівний проєкт. Завдяки цим зусиллям мільйони документів стали загальнодоступними, зокрема особисті справи репресованих, внутрішні звіти КДБ та досьє стеження. Розсекречування стимулювало як наукові дослідження, так і особисті пошуки: родини репресованих прагнуть закриття справи; історики збирають докупи забуті епізоди опору; а активісти викривають співучасть колишніх еліт.

Пам'ять, ідентичність та відповідальність

Однак відкриття архівів виявилося далеко не простою справою. Документи часто фігурують у справі про ще живих осіб — колаборантів, інформаторів та колишніх оперативників — що порушує моральні та правові дилеми щодо балансу між суспільними інтересами та особистим життям. Критики закону про архіви, як в Україні, так і за її межами, стверджують, що повна прозорість може спровокувати соціальний розкол, особливо в громадах, де зради під примусом були поширеними.

Тим не менш, прихильники відкритості зазначають, що альтернатива — мовчання та забуття — ще гірша. Здорова демократія, стверджують вони, повинна зіткнутися з незручними правдами. Для України, де Голодомор, Великий терор та повоєнний антирадянський опір навмисно приховувалися в офіційних радянських наративах, оприлюднення цих архівів є формою історичної справедливості. Це засіб відновлення свободи дій мертвих та гідності поколінь, які терпіли мовчання.

Російський Опір та пропаганда

Росія, зі свого боку, обрала протилежний курс. ФСБ (наступниця КДБ) продовжує обмежувати доступ до документів радянської епохи, а за часів правління Володимира Путіна були прийняті закони, що криміналізують «фальсифікацію» радянської історії. Це посилення історичної пам'яті поєднується з державним культом Великої Вітчизняної війни, в якому будь-яке ревізіоністське розслідування вважається антиросійським. У цьому контексті рішення України викрити злочини радянських інституцій, багато з яких керувалися Росією, — це більше, ніж акт прозорості. Це відмова від імперських наративів та підтвердження суверенітету України над її минулим.

Проблеми збереження

Коли російське вторгнення 2022 року принесло руйнування та грабежі в міста по всій Україні, багато хто побоювався за безпеку національних архівів. Дійсно, культурні та історичні установи стали мішенями, як фізично, так і в цифровому форматі. СБУ та місцеві музеї доклали всіх зусиль для оцифрування вразливих документів, тоді як міжнародні партнери запропонували технічну допомогу та безпечне зберігання даних. Збереження файлів КДБ – символічно та практично – стало частиною ширшого опору культурному знищенню.

До культури правди

Зрештою, боротьба за архіви КДБ відображає глибший процес: зусилля України повернути свою історію від тих, хто її приховує. Ці документи не просто детально описують злочини — вони описують систему, за допомогою якої маніпулювали правдою, заперечували ідентичність та інституціоналізували страх. Оприлюднюючи ці файли, Україна не просто розкопує минуле: вона стверджує право визначати себе не лише своїми ранами.

У найближчі роки успіх України в інтеграції цих історичних істин в освіту, право та публічний дискурс визначить, чи служитимуть архіви лише записом, чи основою для більш справедливого та чесного національного майбутнього. Вона вже зробила сміливий крок, відкривши сховища. Наступним завданням є забезпечення того, щоб вони залишалися відкритими, вивчалися та пам'яталися — не лише як залишки тиранії, а й як свідчення стійкості.

---

Список для читання

1. Стільки горя: Відкриття архівів КДБ радянської епохи в Україні (RFE/RL)

   Розповіді з перших вуст родин та істориків, які досліджують нещодавно розсекречені файли

2. Володимир В'ятрович та Едуард Андрющенко – Архів КДБ. Невигадані історії

   Збірка есе-розслідувань, що розкривають особисті історії з архівних файлів

3. Ольга Сліозберг – Моя подорож

   Захопливі мемуари з архівів КДБ, що описують переживання ГУЛАГу за радянської влади

4. Ладіслав Біттман – КДБ та радянська дезінформація: погляд зсередини (1983)

   Класичний аналіз тактики впливу КДБ та спотворення правди

5. Андрій Солдатов та Ірина Бороган – Нове дворянство (2010)

   Дослідження еволюції ФСБ від структур КДБ радянської епохи

6. Крістіна Ватулеску – Читання архівної революції (Видавництво Стенфордського університету)

   Наукові роздуми про значення відкриття секретних радянських документів

7. Тімоті Снайдер – Замальовки з таємної війни (2005)

   Історичний огляд, що спирається на радянські архіви, щоб пролити світло на міжвоєнну Україну

8. Сергій Плохій – Брама Європи: історія України

   Важливий історичний огляд, що пропонує уявлення про тривалу боротьбу України за ідентичність