Як Скандинавія готується до війни

В епоху поновлення геополітичної нестабільності Скандинавія зазнала глибокої трансформації у своїй оборонній позиції. Російське вторгнення в Україну у 2022 році зруйнувало багато уявлень про європейський порядок безпеки після Холодної війни. Для скандинавських держав — Швеції, Норвегії та Данії — разом із їхніми північними сусідами Фінляндією та Ісландією, ці потрясіння спричинили низку масштабних реформ у оборонному плануванні, військових інвестиціях, цивільній готовності та стратегії альянсу. Більше не захищена географічною відстанню чи нейтралітетом, Скандинавія серйозно готується до можливості конфлікту у формі російського вторгнення.

Інтеграція в НАТО та стратегічна переорієнтація

Мабуть, найдраматичнішим зрушенням стало рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО. Фінляндія стала членом НАТО у квітні 2023 року, поклавши край десятиліттям позаблоковості, а Швеція наслідувала її у 2024 році, подолавши політичну опозицію в Туреччині та Угорщині. Це стратегічне об'єднання безповоротно змінило архітектуру безпеки Північних країн. Вперше в історії весь скандинавський регіон знаходиться під егідою безпеки НАТО.

Це розширення скорочує географічний розрив на північному фланзі НАТО, дозволяючи скоординоване оборонне планування на Крайній Півночі, у Балтійському морі та Арктиці. Швеція та Фінляндія мають високобоєздатні військові сили, особливо для оборони в холодну пору року та територіальної оборони. Шведські літаки Gripen, підводні човни та сухопутні війська, що базуються на призові, а також великий навчений резерв Фінляндії та сучасні артилерійські системи пропонують підвищену військову цінність. Норвегія, один із засновників НАТО, розміщує ключові повітряні та військово-морські об'єкти та підтримує позицію НАТО в Північній Атлантиці.

Північні країни разом працюють над інтеграцією своїх збройних сил під командуванням НАТО. Створення Північного центру повітряних операцій, спільні навчання та програми взаємодії демонструють, як швидко регіон адаптується до операцій альянсу. Крім того, попереднє розміщення обладнання НАТО, модернізація портів і злітно-посадкових смуг, а також розширені угоди про доступ військ США, такі як нещодавно підписані між США та Швецією та Фінляндією, зміцнюють готовність регіону.

Модернізація військ та збільшення бюджету

Скандинавські країни різко збільшують витрати на оборону. Усі вони зобов'язалися досягти або перевищити цільовий показник НАТО у 2% від ВВП щодо оборони:

• Швеція майже подвоїла свій оборонний бюджет з 2020 року та відновлює військові полки по всій країні, зокрема на острові Готланд, стратегічно важливому місці в Балтійському регіоні.

  
  

• Фінляндія зараз має одну з найпотужніших армій Європи порівняно з чисельністю свого населення. Придбання 64 винищувачів F-35 та інвестиції в далекобійні високоточні системи вогню та протиповітряну оборону підкреслюють її цілі стримування.

  
  

• Норвегія зосереджується на Крайній Півночі. Вона купує нові підводні човни, розширює свої можливості кіберзахисту та поглиблює військову співпрацю зі США, Великою Британією та Німеччиною.

  
  

• Данія, хоча географічно розташована далі від Росії, також зобов'язалася переозброїти країну, інвестуючи в артилерію, протиповітряну оборону та готовність до операцій НАТО.

Ця військова модернізація не обмежується лише обладнанням. Скандинавія інвестує в системи швидкої мобілізації, призову та резервізму. Фінляндія та Норвегія підтримують потужні війська, що базуються на призові. Швеція відновила військову службу у 2017 році та зараз розширює кількість щорічних призовників. Данія вперше розглядає питання обов'язкової військової служби для жінок.

Цивільна готовність та всебічна оборона

Підготовка Скандинавії виходить за рамки військової техніки. Регіон відроджує доктрини «тотальної оборони» часів Холодної війни, інтегруючи цивільну інфраструктуру, промисловість та населення в планування національної безпеки.

У Фінляндії, можливо, світовому лідері цивільної оборони, кожне місто має спеціально відведені бомбосховища, а урядове планування є досить безперервним. Країна підтримує стратегічні запаси палива, продуктів харчування та медикаментів. Міністерство внутрішніх справ навчає місцеві органи влади та промисловість тому, як підтримувати критично важливі послуги у воєнний час.

Швеція знову представила свою брошуру «Якщо настане криза чи війна», в якій громадянам пояснюють, як діяти під час війни чи серйозних заворушень. Вона відновила служби цивільної оборони та профінансувала покращення інфраструктури, щоб протистояти нападам. Школи та місцеві органи влади тепер є частиною національного планування стійкості.

Норвегія зміцнила свою арктичну інфраструктуру та критично важливі нафтогазові об'єкти. Вона також інвестує в кіберзахист, програми боротьби з дезінформацією та посилення співпраці з союзниками у сфері розвідки. Усі скандинавські держави переосмислюють, як забезпечити енергетичну, транспортну та продовольчу безпеку у разі конфлікту.

Арктичне та Балтійське позування

Географія Скандинавії ставить її в центр двох нових гарячих точок: Арктики та Балтійського моря.

Арктика стає дедалі мілітаризованішою, оскільки Росія модернізує свої північні бази, а НАТО посилює спостереження та розгортання військ. Норвегія, зокрема, є центральною на цьому театрі військових дій. Її регіон Фіннмарк безпосередньо межує з Росією. Осло збільшив присутність там військ, а норвезькі військові навчання з морськими піхотинцями США в арктичних умовах тепер є регулярними.

Норвезько-російський кордон (на суші та на морі)

У Балтійському морі Готланд (між материковою частиною Швеції та Латвією) знову сильно укріплений, а шведські та фінські військово-морські сили тісно тренуються в регіоні з балтійськими союзниками НАТО. Балтійське море зараз є так званим «озером НАТО» у стратегічному плані, але воно залишається вразливим до гібридних загроз та російських провокацій.

Виклики та громадська підтримка

Ці приготування не позбавлені політичних та соціальних наслідків. Витрати на оборону конкурують із бюджетами соціального забезпечення, і тривають дебати щодо громадянських свобод у контексті безпеки. Однак громадська підтримка зміцнення оборони є високою. Російська агресія зробила перспективу війни реальною.

Також існують побоювання щодо ескалації. Питання про те, як збалансувати стримування з дипломатичною стриманістю, залишається постійним. Уряди Скандинавії наголосили на своїх оборонних намірах, водночас активно беручи участь у санкціях та підтримці України.

Висновок: Стратегічна єдність у небезпечному світі

Скандинавія більше не є тим оазисом нейтралітету, яким вона була колись. Повернення великої війни до Європи змусило ці мирні та процвітаючі країни готуватися до найгіршого. Інвестуючи в колективну оборону, модернізуючи армію та зміцнюючи стійкість суспільства, вони чітко дають зрозуміти, що агресія не залишиться без відповіді. Їхня підготовка відображає нову еру реалізму, яка поєднує ідеали миру з необхідністю стримування в нестабільному світі.