Як довго Україна може продовжувати воювати без підтримки США? Аналіз у руслі пропозиції Келлога-Віткова

Пропозиція Келлога-Віткоффа , проект мирної ініціативи між Україною та Росією, яку просував, зокрема, спеціальний посланник США Стів Віткофф під час його візиту до Москви для сьогоднішньої зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, здається, готова змінити геополітичний ландшафт навколо війни в Україні. Повідомляється, що пропозиція зосереджена на фактичному припиненні вогню вздовж нинішніх ліній фронту та мовчазному прийнятті Заходом контролю Росії над Кримом і окупованими частинами Донбасу в обмін на зобов’язання Росії припинити подальші наступальні дії та дозволити Україні шлях до членства в Європейському Союзі в довгостроковій перспективі. Однак українська конституція забороняє передавати територію без всенародного референдуму, який не може відбутися в умовах воєнного стану. Якщо Київ відхилить пропозицію, а Сполучені Штати під керівництвом президента Дональда Трампа підуть на окрему угоду з Москвою, включаючи одностороннє відкликання військової та розвідувальної підтримки з України, Україна та Європа зіткнуться з моментом надзвичайної небезпеки та прийняття рішень.

Конституційні обмеження та дилема миру

Президент України Володимир Зеленський і українська політична система загалом залишаються конституційно зобов’язаними зберігати національну територіальну цілісність. Стаття 73 Конституції України передбачає, що питання про зміну території держави вирішуються всенародним референдумом. Однак за умов воєнного стану такий референдум не може бути законно проведений, а призупинення воєнного стану негайно поставило б під загрозу боєздатність країни та відкрило б вразливість громадян.

Цей юридичний глухий кут робить майже неможливим для України прийняти мирну угоду про передачу Криму, незважаючи на практичні реалії на місці. Таким чином, навіть якби пропозиція Келлога-Віткова була прийнятною по суті для частини військової чи політичної еліти України, вона є юридично та політично токсичною без попередньої вирішальної перемоги — чогось усе більш невловимого на полі бою.

Важелі впливу США та стратегія Трампа

Якщо президент Трамп розцінить відмову України від плану Келлога-Віткоффа як непоступливість, імовірним результатом може стати припинення всіх форм підтримки США: військової допомоги, точної розвідки, супутникового цілевказування, логістичної координації та фінансової допомоги. Це стало б стратегічним землетрусом для України.

Стратегічний розрахунок Трампа міг би включати пропозицію Росії, щоб зберегти обличчя, зменшити залежність Європи від Сполучених Штатів і переорієнтувати американські ресурси на внутрішні пріоритети або протистояння з Китаєм. Однак така стратегія обійдеться Україні величезною ціною і стане серйозним випробуванням для Європи.

Трамп може прагнути зберегти певний вплив на Росію шляхом часткового послаблення санкцій, енергетичної дипломатії (тобто впливу на ціни на вуглеводні та купівлі російської нафти та газу залежно від відповідності Росії) або шляхом продовження взаємодії через приватних посередників, призупиняючи підтримку України. Проте без суворих покарань за поновлення російського наступу така угода може означати зелене світло для подальшої агресії.

Чи зможе Європа заповнити прогалину? Військові реалії без підтримки США

Відразу виникає запитання: чи зможе Європа компенсувати втрату підтримки США?

A. Військова допомога та боєприпаси

Європа вже збільшила військову підтримку України, а уряди Німеччини, Франції, Польщі, Великобританії та країн Північної Європи надали додаткову артилерію, бронетехніку, безпілотники та системи ППО. Але масштаб залишається недостатнім, щоб повністю замінити американські внески:

• США надали Україні приблизно 60% далекобійної високоточної зброї та понад 70% розвідувальних даних на полі бою в реальному часі.

• Дані американської супутникової розвідки та цілевказівки мають вирішальне значення для українських ударів HIMARS та операцій безпілотників.

• Європейське виробництво 155-мм артилерійських снарядів залишається меншим за цільовий показник у 1 мільйон на рік, хоча нарощування триває.

Теоретично європейські держави могли б потроїти свою допомогу, але це потребувало б величезних екстрених витрат, можливого нормування військових запасів і промислової мобілізації в масштабах, яких не було з часів холодної війни. Технічно це може бути досягнуто протягом 12–18 місяців, але не відразу.

B. Війська на землі?

Розміщення європейських військ на українській землі — чи то для укомплектування оборонних рубежів, чи для навчання українських сил на театрі бойових дій, чи для стримування в тилових районах — залишається наразі політичним табу. Але якщо Росія прорве лінію фронту за відсутності підтримки США, цей варіант може швидко стати неминучим. Країни Балтії, Польща та Франція висловили різний ступінь готовності розглянути це. Німеччина, Італія та Європейська Комісія залишаються більш невпевненими.

Швидкість, з якою таке розгортання може відбутися, залежить від політичної волі та правового забезпечення. Рішення може бути прийнято за кілька тижнів; фактичне розгортання бригад за найкращим сценарієм може зайняти 2–3 місяці.

Перспектива Battlefield: літо 2025 року

З підтримкою США чи без неї, лінії фронту в Україні нестабільно збалансовані до літа 2025 року.

A. Можливості Росії

Росія закріпила глибокі оборонні пояси в Запоріжжі та Донецьку та розгортає все більш досконалі системи радіоелектронної боротьби та постановки перешкод безпілотникам. Маючи стабілізовану економіку, інфраструктуру масової мобілізації та покращену координацію, Росія може спробувати здійснити значні наступальні операції влітку, особливо в Харкові та Запоріжжі.

Проте російські сили залишаються обмеженими:

• Якість особового складу: втрати досвідчених підрозділів залишаються важко компенсованими.

• Лінії постачання: вразливі до українських безпілотників і ударів дальньої дії.

• Обладнання: хоч і збільшується в обсязі, багато в чому поступається західним системам.

Без високоточних ударів за допомогою США Росія могла б досягти тактичних успіхів, але прорив до стратегічних цілей, таких як Харків чи Одеса, залишається сумнівним, якщо оборона України не впаде остаточно.

Б. Українські перспективи

Якщо підтримка США припиниться, Україна негайно зіткнеться з обмеженнями:

• Системи протиракетної та протиповітряної оборони стрімко скорочуватимуться.

• Удари HIMARS і Storm Shadow можуть стати менш точними без даних націлювання США.

• Деградація командування та управління обмежила б координацію наступу.

Здатність України утримувати рубежі оборони залежатиме від поповнення європейських запасів. Якщо Європа не зможе компенсувати це протягом 6-9 місяців, українські сили можуть зіткнутися з великим виснаженням. Війна може перетворитися з динамічного конфлікту на важку війну за виживання. Однак, якщо Європа вдасться рішуче — як у військовому, так і в промисловому плані — Україна може протриматися роками .

Російська економіка: чи зможе вона витримати нескінченну війну?

Всупереч припущенням Заходу, у 2022 році російська економіка виявилася неочікувано стійкою:

• Доходи від нафти залишаються високими завдяки тіньовим флотам і азіатським покупцям.

• Витрати на оборону зараз становлять понад 7% ВВП, створюючи економіку війни.

• Нестача робочої сили є гострою, але мобілізація ще не викликала серйозних внутрішніх заворушень.

Тим не менш, економіка є надмірно розширеною та крихкою. Тривала війна, особливо в умовах триваючих санкцій Заходу та українських ударів по інфраструктурі, може почати руйнувати критичні сектори, особливо високотехнологічне та промислове виробництво. Росія може воювати роками, але не без зростаючих внутрішніх витрат.

Наслідки виходу США: стратегічна оцінка

Якщо США вийдуть із війни, а Україна відмовиться від перемир’я, яке передасть Крим і частину Донбасу, може розгорнутися наступний каскад:

1. Безпосередній військовий вплив: бойова ефективність України знизиться протягом 3–6 місяців, якщо Європа не заповнить порожнечу.

2. Європейська стратегічна криза: ЄС і НАТО зіткнуться з найбільшим випробуванням з моменту свого заснування — або повністю підтримають Україну, або ризикнуть ширшим наступом Росії.

3. Потенціал для ескалації: Росія може сприймати розмежування США як зелене світло для подальших наступів, що збільшує ризик відновлення наступу на Київ або північну частину річки Дніпро.

4. Політичні потрясіння в Україні: Тривала безвихідь із скороченням ресурсів може політично дестабілізувати Україну, створюючи можливості для внутрішнього інакомислення або популістського тиску з метою врегулювання.

5. Зміни в глобальному порядку: Китай, Іран та інші авторитарні режими сприйматимуть відхід США як доказ американської ненадійності — згубного стримування на Тайвані, у Південно-Китайському морі та за його межами.

Висновок: місяці чи роки?

Якщо Європа діятиме рішуче та злагоджено — шляхом екстрених військових витрат, матеріально-технічної координації та, можливо, на місцях — Україна зможе підтримувати боротьбу роками. Без такої відповіді та за відсутності допомоги США український військовий потенціал може зазнати краху протягом 12–18 місяців. Час має важливе значення.

Провал плану Келлога-Віткова та наступне розмежування США не покладе край війні. Натомість це перекладе тягар прямо на плечі Європи. Від того, чи впорається Європа з цим викликом, залежить не лише майбутнє України, але й майбутнє європейської безпеки на ціле покоління.