Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), створена в 1947 році, стала ключовою відповіддю на економічні потрясіння та протекціонізм, які передували Другій світовій війні. Високі тарифи та торговельні бар’єри в міжвоєнний період призвели до економічної ізоляції, сприяючи глобальному конфлікту. ГАТТ мав на меті сприяти міжнародній торгівлі шляхом зниження тарифів і сприяння економічному співробітництву, діючи на таких принципах, як статус «найбільшого сприяння», забезпечуючи недискримінаційну торговельну практику між країнами-членами. У 1995 році на зміну ГАТТ прийшла Світова організація торгівлі (СОТ), яка розширила структуру офіційним механізмом вирішення суперечок для вирішення торговельних розбіжностей.
Теорія порівняльних переваг підкреслює переваги вільної торгівлі, стверджуючи, що країни повинні спеціалізуватися на виробництві товарів, де вони мають відносну ефективність, що призводить до взаємної вигоди від торгівлі. Зниження тарифів на імпорт дозволяє країнам отримати вигоду з цієї ефективності, що призводить до більш оптимального розподілу ресурсів і підвищення економічного добробуту для всіх залучених сторін.
Остання торговельна політика США, особливо під час президента Дональда Трампа, викликала занепокоєння щодо її відповідності принципам ГАТТ/СОТ. Запровадження мит на імпорт сталі та алюмінію, виправдане міркуваннями національної безпеки відповідно до розділу 232 Закону про розширення торгівлі 1962 року, викликало суперечки. Незважаючи на те, що ГАТТ допускає винятки для національної безпеки, широке застосування цих тарифів піддається критиці за потенційне порушення правил СОТ, оскільки вони можуть не вписуватися в винятки для антидемпінгових і компенсаційних мит. Китай, який особливо постраждав від цих тарифів, ініціював судовий розгляд у СОТ проти Сполучених Штатів, стверджуючи, що такі заходи порушують багатосторонню торговельну систему та можуть спровокувати глобальну рецесію.
Механізм вирішення спорів СОТ, призначений для розгляду таких конфліктів, зіткнувся з проблемами через блокування США призначення ключових суддів, що призвело до паралічу системи. Цей глухий кут підриває ефективність СОТ у вирішенні торговельних суперечок і підтримці світового торгового порядку.
Вступ України до СОТ у 2008 році надав країні доступ до міжнародних ринків і платформу для вирішення торгових суперечок, сприяючи її економічній інтеграції у світову економіку. Однак поточна торговельна політика США та потенційна ерозія авторитету СОТ створюють ризики для стабільності та передбачуваності, на які країни-члени, включаючи Україну, покладаються для економічного розвитку.
Незважаючи на те, що президент Трамп погрожував запровадити загальні тарифи для різних країн, такі дії можуть дестабілізувати глобальну торговельну систему, яка нагадує 1930-ті роки, що характеризується економічним ізоляціонізмом і військовими конфліктами. Схоже, що ці загрози можуть слугувати важелем для перегляду умов торгівлі з метою захисту вітчизняної промисловості та усунення торгових дисбалансів. Однак слідування таким стратегіям має бути збалансовано з потенційними витратами на підрив усталених рамок міжнародної торгівлі, які історично сприяли глобальній економічній стабільності та миру.