Дональд Трамп давно відомий своїми провокаційними та непередбачуваними публічними заявами. Під час своєї першої кампанії в 2016 році та свого президентства з 2017 по 2021 рік він давав своїм виборцям сміливі обіцянки, деякі з яких він виконав, тоді як інші виглядали риторичними інструментами, а не конкретними політичними цілями. Коли він вступає на другий термін, виникає критичне питання: чи вживе Трамп своїх недавніх заяв щодо України, чи ці зауваження є частиною ширшої, нетрадиційної дипломатичної стратегії?
Передвиборчі обіцянки Трампа проти його дій на посаді
У 2016 році Трамп проводив кампанію на платформі, яка наголошувала на економічному націоналізмі, імміграційному контролі та зовнішній політиці «Америка перш за все». Його обіцянки включали перегляд торговельних угод, зменшення військової участі США за кордоном і надання переваги внутрішнім інтересам над зовнішніми зв’язками. Прийшовши на посаду, він таки вийшов із Транстихоокеанського партнерства (TPP), змінив NAFTA на USMCA та тиснув на союзників по НАТО, щоб вони збільшили свої витрати на оборону. Однак його обіцянки вийти з іноземних конфліктів застосовувалися більш непослідовно — хоча він зменшив присутність американських військ у деяких регіонах, він також дозволив військові удари та відправив додаткові сили на Близький Схід у різні точки.
Щодо Росії Трамп часто робив примирливі зауваження щодо Володимира Путіна, викликаючи занепокоєння щодо його позиції щодо Москви. Однак його адміністрація запровадила значні санкції проти Росії, вислала дипломатів і санкціонувала військову допомогу Україні. Ця розбіжність між риторикою та діями вказує на закономірність: хоча Трамп може публічно висловлювати проросійські настрої, його адміністрація часто впроваджує політику, що суперечить цим заявам.
Останні заяви Трампа щодо України та їх наслідки
Під час своєї кампанії 2024 року та на початку другого президентства Трамп робив суперечливі заяви щодо України. Він стверджував, що війну потрібно врегулювати швидко, критикував європейських союзників, таких як Велика Британія та Франція, за нібито неспроможність зробити достатній внесок у розв’язання конфлікту, і запропонував, щоб мінеральні багатства України були використані для відшкодування США за допомогу.
Враховуючи історію Трампа, ці заяви не обов’язково відображають його фактичні політичні наміри. Натомість вони можуть служити для кількох цілей:
Внутрішні політичні повідомлення – заяви Трампа про заволодіння українськими корисними копалинами, схоже, спрямовані проти його американського електорату, втілюючи його давнє повідомлення про те, що США повинні отримати компенсацію за їхні військові витрати за кордоном. Його риторика може бути спрямована на те, щоб звернути увагу на виборців, які скептично ставляться до іноземної допомоги та інтервенції.
Стратегія переговорів. Агресивна позиція Трампа може бути частиною кампанії тиску, спрямованої на підштовхування всіх сторін до врегулювання. Його історія показує, що він часто використовує крайні заяви як початкову ставку під час переговорів, перш ніж повернутися до більш прагматичної позиції.
Перевірка європейської рішучості. Критикуючи Велику Британію та Францію, Трамп може сигналізувати, що очікує більшої відповідальності Європи у розв’язанні війни. Це може бути спробою оцінити, наскільки далі європейські країни готові піти у підтримці України.
Роль спеціального представника Трампа в Україні
Незважаючи на різкі публічні заяви Трампа, його спецпредставник в Україні, як повідомляється, побудував конструктивні відносини з президентом Зеленським. Якби Трамп справді мав намір покинути Україну, можна було б очікувати, що його адміністрація вживе заходів, щоб дистанціюватися від Києва. Натомість триваюча взаємодія говорить про те, що його уряд все ще бачить цінність підтримки України, хоча й на інших умовах.
Ця динаміка повторює перший термін Трампа, коли він публічно хвалив Путіна, водночас проводячи політику, яка стримувала Росію. Якщо історія повториться, заяви Трампа можуть стати димовою завісою для більш комплексного підходу, який включає продовження підтримки України, але з посиленням тиску на поступки в переговорах.
Надія на Україну та європейську стабільність
Хоча риторичний стиль Трампа є нетрадиційним і часто викликає тривогу у традиційних дипломатів, його минулі дії свідчать про те, що він не обов’язково відповідає інтересам Росії. Його адміністрація може зрештою продовжувати підтримувати Україну, хоча, можливо, таким чином, що вимагатиме більших внесків від європейських союзників і самої України. Завдання полягатиме в тому, щоб відрізнити слова Трампа від його фактичної політики, оскільки його підхід часто включає непередбачувані заяви, за якими слідують прагматичні дії.
Якщо стратегія Трампа повторюватиме модель його першого терміну, цілком можливо, що хоча його риторика може заспокоїти Путіна, його адміністрація продовжить чинити тиск на Росію за допомогою економічних санкцій і дипломатичного маневру. Це дає надію на незалежність України та стабільність Європи.
Надії на майбутнє
Президентство Трампа характеризується розривом між його публічними заявами та його політичними діями. Його нещодавні коментарі щодо України, можливо, більше стосуються тактики переговорів і внутрішньополітичних повідомлень, ніж конкретних змін у політиці. Враховуючи його минулу поведінку, цілком ймовірно, що хоча його риторика залишатиметься непередбачуваною, його адміністрація зберігатиме тверду позицію проти російської агресії, хоча й з вимогами до європейських країн та України взяти на себе більшу відповідальність. Хоча повний масштаб його політики ще належить з’ясувати, історія показує, що його дії можуть бути більш прагматичними, ніж його слова.