Чи може мирна угода для Боснії та Герцеговини стати моделлю міцного миру між Україною та Росією?
- Matthew Parish
- 18 бер.
- Читати 3 хв
Загальна рамкова угода про мир у Боснії та Герцеговині (GFAP) , широко відома як Дейтонська угода, була ключовим шаблоном для вирішення конфліктів, особливо етнополітичних. Враховуючи його комплексний підхід до виведення військ, цивільного управління та примусу до миру, він може слугувати цінною проформою для мирної угоди між Україною та Росією. Однак, через особливий характер українсько-російського конфлікту, для адаптації GFAP до українсько-російського сценарію буде потрібно кілька змін.
Огляд GFAP та її ключових положень
GFAP, підписаний у грудні 1995 року, був розроблений, щоб покласти кінець боснійській війні, забезпечивши основу для військового розмежування, політичної реструктуризації та цивільного управління. Ключові компоненти включають:
Додаток 1A (Військові аспекти мирного врегулювання): передбачає виведення збройних сил із зон конфлікту, встановлення лінії припинення вогню та розгортання міжнародних миротворчих сил для нагляду за дотриманням.
Додаток 1B (Регіональна стабілізація): вимагає від усіх сторін взяти на себе зобов’язання щодо заходів контролю над озброєннями, включаючи обмеження важкого озброєння та виведення іноземного військового персоналу.
Додаток 2 (Лінія розмежування між утвореннями та пов’язані з цим питання): визначає адміністративні кордони та передбачає розгортання міжнародних спостерігачів для нагляду за підтриманням миру.
Інші ключові положення:
Захист прав людини та основних свобод.
Політика «відкритих кордонів» для цивільного населення, щоб дозволити вільне пересування людей і товарів.
Створення «Високого представника» для нагляду за цивільним виконанням і забезпечення дотримання угоди.
Адаптація GFAP до українсько-російського конфлікту
Незважаючи на те, що GFAP забезпечує корисну структуру, необхідно буде кілька ключових адаптацій:
Лінія відведення військ і припинення вогню
Положення GFAP про розведення військ можуть бути застосовані до України з чіткими умовами відведення російських і українських сил на узгоджені позиції.
Для запобігання подальшим бойовим діям, ймовірно, знадобиться демілітаризована буферна зона, подібна до лінії розмежування між утвореннями в Боснії.
Міжнародні миротворчі сили можуть і, ймовірно, повинні бути розгорнуті для забезпечення дотримання режиму припинення вогню, хоча склад таких сил потрібно буде ретельно обговорити для забезпечення нейтралітету та ефективності.
Регіональна стабілізація та контроль над озброєннями
На відміну від Боснії, де внутрішні угруповання вимагали демілітаризації, конфлікт в Україні бере участь зовнішня сила (Росія), що вимагає додаткових гарантій від міжнародного співтовариства для забезпечення дотримання.
Угода про скорочення озброєнь, особливо щодо важкої артилерії та ракетних систем у регіоні, мала б вирішальне значення для довгострокової стабільності.
Відкриті кордони та цивільне управління
Положення GFAP щодо відкритих цивільних переміщень було б особливо актуальним, забезпечуючи можливість повернення українців, переміщених через війну, і відновлення економічної діяльності в зоні конфлікту.
Створення механізмів цивільного нагляду, включно з міжнародним Верховним представником або подібною організацією, буде мати вирішальне значення для забезпечення дотримання угоди та запобігання повторній ескалації.
Політичні та територіальні міркування
На відміну від Боснії, яка була внутрішньо розділена, Україна має справу із зовнішньою окупацією. Довготривала мирна угода мала б вирішити питання про статус окупованих територій і про те, чи будуть вони реінтегровані, федералізовані чи надано особливий автономний статус.
Положення про міжнародний моніторинг виборів у спірних районах можуть бути необхідними для того, щоб місцеве населення мало право голосу в майбутньому управлінні.
Роль Верховного представника
Одним із найбільш інноваційних аспектів GFAP було призначення Високого представника для нагляду за виконанням цивільних положень. Подібну роль можна створити в Україні, доручаючи:
Контроль за дотриманням режиму припинення вогню та умов виведення військ.
Нагляд за цивільним управлінням і зусиллями з відновлення.
Забезпечення дотримання положень про права людини, включаючи права переміщених осіб і меншин.
Сприяння переговорам щодо довгострокового політичного врегулювання.
Виклики та міркування
Укладання мирної угоди за зразком GFAP було б складним процесом, який вимагав би:
Багатостороння дипломатія: залучення не лише України та Росії, але й ключових міжнародних зацікавлених сторін, таких як Сполучені Штати, Європейський Союз та ООН.
Гарантії безпеки: забезпечення того, щоб обидві сторони мали надійні гарантії територіальної цілісності та політичної стабільності.
Економічна реконструкція: Створення засад для відновлення зруйнованої війною інфраструктури та забезпечення економічної співпраці між Україною та Росією.
Механізми комплаєнсу: створення механізму забезпечення дотримання, який запобігає порушенням і забезпечує швидке коригування у разі порушень. У Боснії та Герцеговині це було зроблено під керівництвом Високого представника, який міг видавати односторонні рішення про недотримання положень GFAP.
Висновок
GFAP забезпечує цінний прецедент для структурування мирної угоди між Україною та Росією, зокрема щодо виведення військ, регіональної стабілізації та цивільного контролю. Однак унікальний характер українського конфлікту вимагає ключових змін, зокрема щодо зовнішньої військової участі, територіальної реінтеграції та економічної реконструкції. У разі успішної адаптації така угода могла б закласти основу для федералізованої України, яка зберігає свій суверенітет, одночасно співпрацюючи з російською владою, де це необхідно. Залучення міжнародного високого представника та надійних механізмів примусу були б важливими для забезпечення довгострокового миру та стабільності.
