Майбутня угода про інвестиції в корисні копалини та розробку ресурсів між Сполученими Штатами та Україною, які мають підписати президенти Трампа і Зеленський у Вашингтоні, округ Колумбія, є критичним моментом як у геополітиці, так і в майбутній українсько-російській війні. Ця угода, яка зосереджена на спільному розробці величезних мінеральних ресурсів України, включаючи літій, слабоземельні метали та інші стратегічні матеріали, життєво важливі для високотехнологічних галузей, показала довгострокову зацікавленість США в економічній стійкості України. Однак його геополітичні наслідки виходять далеко за межі інвестицій і торгівлі; вони впливають на військову стратегію, дипломатичні переговори та власні розрахунки Росії щодо війни.
Цей розвиток піднімає центральне питання: скільки ще триватиме війна між Україною та Росією та за якими сценаріями її можна припинити?
Геополітичні та економічні ставки Угоди США та України
Угода зміцнює економічну основу України і, відповідно, її військові зусилля. Військова стратегія Росії тривалий час базувалася на деградації економіки України шляхом цілеспрямованих ударів по енергетичній інфраструктурі та морським шляхом Чорного моря. Зміцнення української економіки, підкріплене західними інвестиціями, продовжує її здатність протистояти наступу Росії, збільшуючи витрати для Москви.
У той же час для США забезпечення доступу до мінеральних ресурсів Україна зменшує залежність від Китаю, країни, яка наразі домінує у світовому постачанні слабоземельних елементів. Зі стратегічної точки зору це позиціонує Україну не лише як поле бою, але як економічний актив у більшій конкуренції великої держави між США, Китаєм і Росією.
Розглянемо деякі сценарії, які можуть виникнути після підписання нинішньої п’ятниці угоди між США та Україною:
Сценарій 1: тиск США на Росію змушує досягти світу шляхом переговорів
Якщо США посилять економічний і дипломатичний тиск на Росію, ми можемо побачити сценарій, за яким Москва буде змушена почати серйозні мирні переговори. Тиск може мати кілька форм:
• Посилення санкцій: хоча існуючі санкції Заходу завдали шкоди економіці Росії, вони ще не завдали їй шкоди. Суворіші механізми застосування, такі як вторинні санкції проти таких країн, як Китай, Індія та Туреччина, які все ще торгують з Росією, можуть створити фінансову нестабільність для Кремля.
• Використання розколу БРІКС: Росія поклалася на економічне партнерство в блоці БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка), щоб обійти західні санкції. Якщо США успішно тиснуть на Індію чи Бразилію, щоб вони скоротили російський імпорт, Москва може зіткнутися з економічною кризою, яка зробить війну нежиттєздатною.
• Військові заходи стрімування: хоча США обережні щодо прямого втручання, сценарій, за якого НАТО має надати Україні передову зброю великої дальності, здатну завдати глибоких ударів по російській території, може змусити Кремль побачити свої військові сили.
За цим сценарієм Росія, яка стикається з погіршенням економічної ситуації, може спробувати домовитися про стратегію виходу. Це може включати територіальні компроміси, демілітаризовану зону під міжнародним наглядом або навіть ширшу систему європейської безпеки, яка певним чином бере участь у Росії.
Сценарій 2: продовження безвиході з мінімальним втручанням США
Другий сценарій, відносна ймовірність якого може залежати від темпераменту президента Трампа, полягає в тому, що США нададуть продовжену, але зважену підтримку Україні без істотного посилення тиску на Росію. У цьому випадку конфлікт залишається тривалою війною на виснаження, і жодна зі сторін не досягає вирішальної перемоги.
• Оборонна стратегія України: Україна може зберігати оборонну позицію, використовуючи зброю, надану Заходом, щоб утримувати лінію, водночас інтегруючи економічну допомогу від США та ЄС для підтримки своїх військових зусиль.
• Російська воєнна економіка: Кремль усе більше переходить до економіки воєнного часу, нарощуючи внутрішнє виробництво зброї та використовуючи контрольовані державою фірми для підтримки військового матеріально-технічного забезпечення. Поки Росія може продовжувати виробляти зброю у великих масштабах — часто з прихованою допомогою Китаю, Ірану та Північної Кореї — у неї немає негайного стимулу припинити війну.
• Втома Заходу та політичні розбіжності: цей сценарій підсилюється можливістю ослаблення підтримки Заходу, особливо якщо європейські уряди будуть неохоче надавати військову допомогу через економічний тиск усередині країни, що призводить до політичних трансформацій на виборах у бік лівих і правих політичних партій, які прагнуть компромісу з Росією.
Це може продовжити війну ще на кілька років із випадковими припиненнями вогню або тимчасовими перемир'ями, але без чіткого вирішення.
Сценарій 3: Розгортання європейських миротворців в Україні
Однією з найбільш інтригуючих можливостей є введення європейських миротворчих сил в Україну — пропозиція, яка, як повідомляється, обговорювалася на високому рівні. Однак сьогодні Росія офіційно відкинула цю ідею, назвавши її неприйнятною провокацією.
Чи буде у Росії вибір?
Незважаючи на те, що Москва відхилила цю пропозицію, реальність така, що з часом їй, можливо, доведеться прийняти певну форму зовнішньої присутності безпеки в Україні, особливо якщо:
1. Збройні сили України продовжують зміцнюватися: якщо Україна, за підтримки Заходу, поверне собі більше окупованих територій, Росія може бути змушена домовитися про умови, які включають міжнародні миротворчі сили для спостереження за припиненням вогню.
2. Внутрішні політичні зрушення в Росії: якщо економічна та політична нестабільність усередині Росії послабить контроль Путіна над владою, новий уряд може бути більш готовим прийняти європейське посередництво.
3. Позиція Туреччини стає більш важливою: будь-яка військова присутність в Україні потребуватиме схвалення Туреччини через Конвенцію Монтре, яка регулює військовий доступ до Чорного моря. Якщо Анкара підтримає європейську миротворчу місію, це може створити додатковий тиск на Росію, щоб вона її прийняла.
Чи буде необхідною військова присутність США чи Європи?
Щоб миротворчі сили були ефективними, їм потрібна значна військова підтримка. Питання полягає в тому, чи зможуть європейські країни забезпечити необхідні гарантії безпеки самостійно, чи знадобиться військово-морська і повітряна присутність США.
• Європейський потенціал: хоча Франція, Німеччина та Великобританія збільшили військові бюджети у відповідь на війну, їм бракує таких самих можливостей швидкого розгортання, як США. Сили під керівництвом Європи, ймовірно, потребуватимуть значної матеріально-технічної та розвідувальної підтримки з боку Вашингтона.
• Роль США: якби Трамп підтримав таку миротворчу ініціативу, її можна було б представити як спосіб «припинення нескінченних війн» і все ще стримувати Росію. Однак попереднє небажання Трампа брати участь у питаннях європейської безпеки робить участь США невизначеною на цьому етапі. Проте США можуть виявити свою справжню руку на військову допомогу Україні, коли буде підписано угоду про мінеральні ресурси та зроблено перші кроки для її реалізації.
Економічна ціна тривалої війни проти миру
Незалежно від результату, економічне відновлення України залежить від завершення війни. За останніми оцінками, протягом наступного десятиліття Україні на відновлення знадобиться щонайменше 524 мільярди доларів.
• Якщо війна триватиме: економіка України залишатиметься в режимі виживання, покладаючись на допомогу Заходу та намагаючись залучити іноземні інвестиції.
• Якщо буде досягнуто миру: всеосяжна система безпеки дозволить Україні відновити інфраструктуру, знову відкрити експортні маршрути та відновити доступ до світових ринків.
Висновок: найбільш ймовірний шлях уперед
Війна між Україною та Росією може закінчитися раптово, а може і не закінчитися, але кілька ключових факторів можуть прискорити мирні переговори. Якщо США та їх союзники будуть здійснювати скоординований економічний і військовий тиск на Москву, Росія може бути змушена йти на переговори про врегулювання. Однак, якщо конфлікт залишиться в глухому куті з обмеженим втручанням Заходу, війна може затягнутися на невизначений термін.
Розгортання європейських миротворців залишається спірним питанням, Росія рішуче проти, але потенційно не в змозі перешкодити цьому, якщо дипломатичні умови зміняться.
Зрештою, довгострокова стабільність України залежатиме не лише від військових результатів, а й від економічної стійкості. Українсько-американська угода щодо корисних копалин є кроком до зміцнення післявоєнного відновлення України, але поки війна триває, її потенціал не може бути реалізований. Це може бути саме тим пунктом, який дає Сполученим Штатам стимул більш рішуче брати участь у війні на боці України.