Українсько-американська угода про корисні копалини: про що текст?

Запропонована українсько-американська угода про корисні копалини привернула значну увагу через її потенційні наслідки для обох країн. Проте було мало аналізу його фактичного змісту; документ є відкритим і доступний тут . У той час як президент Трамп сформулював угоду як засіб для Сполучених Штатів відшкодувати попередню фінансову підтримку, надану Україні під час поточного конфлікту, уважніше вивчення показує, що угода в першу чергу служить основою для майбутніх американських інвестицій в українську інфраструктуру видобутку корисних копалин. Примітно, що в угоді відсутні конкретні деталі щодо розподілу прибутку та не містяться законодавчі положення, такі як положення про вибір права та юрисдикцію.

Основні положення Угоди

Угода передбачає створення Інвестиційного фонду реконструкції, яким спільно керують США та Україна, для сприяння розвитку природних ресурсів України. Однак він не визначає точних механізмів інвестування, ролі приватних компаній або розподілу прибутків між сторонами. Відсутність цих деталей свідчить про те, що угода функціонує більше як меморандум про взаєморозуміння, а не зобов’язуючий контракт. Це просто угода про співпрацю в майбутньому, у спосіб, який ще належить визначити, а не щось більш конкретне.

Графік інвестування та отримання прибутку

Враховуючи поточний стан інфраструктури України, необхідні значні інвестиції та значні зусилля з реконструкції, перш ніж можна буде розпочати будь-який прибутковий видобуток корисних копалин. За оцінками галузевих експертів, знадобиться щонайменше чотири роки — стільки триває нинішній термін президента Трампа — щоб розвинути необхідну інфраструктуру та почати окупати інвестиції. Отже, будь-які фінансові переваги, отримані в результаті цієї угоди, навряд чи будуть матеріалізовані під час нинішньої адміністрації. Тому питання розподілу прибутку між американськими інвестиційними компаніями (якщо справді всі компанії, що інвестують за цією системою, є американськими, це ще належить з’ясувати) – залишиться до того, як президент Трамп залишить свій пост.

Роль приватних компаній і майбутні угоди

Угода передбачає, що приватні компанії здійснюватимуть фактичні інвестиції в мінерально-сировинний сектор України. Однак йому не вистачає ясності щодо конкретних залучених організацій і характеру наступних угод, необхідних для того, щоб ці інвестиції працювали. Потрібно буде попрацювати над дорогами, залізницями, заводами, постачанням електроенергії, розвідкою, видобутком, розміщенням і цілим рядом інших питань, які взагалі не розглядаються. Ці неоднозначності викликають питання щодо практичної реалізації запропонованих ініціатив та відповідальності кожної зі сторін.

Стратегічна присутність американських експертів в Україні

Одним із помітних очікуваних аспектів угоди є положення про присутність американських експертів у південній та східній Україні, регіонах, багатих на цінні корисні копалини. Розгортання американського персоналу в цих районах може стати стратегічним стримуючим фактором для триваючих військових дій. Потенційний ризик для громадян США, направлених їх урядом і на запрошення України, може змусити Сполучені Штати рішуче відповісти на будь-яку агресію поблизу цих осіб (наприклад, якщо один із них буде поранений або вбитий), таким чином діючи як неофіційна миротворча присутність. Ця стратегія може призвести до деескалації конфлікту та надати Вашингтону пряме уявлення про ситуацію на місці.

Наслідки для американсько-українських відносин

Для президента Зеленського швидке підписання угоди може стати стратегічним кроком у рамках ширшого мирного процесу в Джидді, який зараз триває. Співпрацюючи зі Сполученими Штатами через цю структуру, Україна може зміцнити двосторонні відносини та заохотити активнішу участь Америки в її зусиллях з відновлення. Такий підхід міг би також допомогти пом’якшити особисті розбіжності між лідерами та продемонструвати прихильність України до спільного розвитку.

Потенційні результати та вирішення конфлікту

Присутність американських експертів в Україні, як це передбачено угодою, може призвести до зменшення бойових дій через підвищений ризик міжнародних наслідків для будь-яких атак у цих регіонах. З часом це могло б сприяти заходам зміцнення довіри між Сполученими Штатами та Україною, подальшому стримуванню агресії та сприянню більш стабільному та терпимому вирішенню конфлікту.

Очевидно, що президент Зеленський має підписати цю угоду за першої ж можливості, оскільки він нічого не втрачає цим і отримує посилену співпрацю та допомогу з боку США, і, можливо, навіть американських де-факто миротворців.

Підсумовуючи, хоча запропонована українсько-американська угода щодо корисних копалин наразі є необов’язковою рамковою основою без детальних положень, вона пропонує шлях до більшої участі США у відбудові та розробці ресурсів України. Стратегічне розгортання американських експертів може стати стримуючим фактором для поточного конфлікту, відкривши шлях для поглиблення двосторонньої співпраці та потенційної деескалації бойових дій. Коли одна група експертів з’явиться на місці, за нею можуть послідувати інші, і європейці також можуть співпрацювати в цьому процесі відповідно до своїх стратегічних інтересів. Саме цього Росія не хоче, оскільки це дає їй стимул припинити бойові дії. Тому ця угода є критично важливим першим кроком до завершення цієї війни, навіть якщо цей висновок недосконалий.