Спеціальний трибунал з питань агресії проти України: надія та перешкоди
- Matthew Parish
- 27 черв.
- Читати 3 хв
25 червня 2025 року Україна та Рада Європи офіційно підписали у Страсбурзі Статут Спеціального трибуналу з розслідування злочину агресії проти України (агресія означає незаконне вторгнення). Угода, підписана президентом Зеленським та Генеральним секретарем Ради Європи Аленом Берсе, створює спеціалізований судовий орган для переслідування винних у вторгненні Росії, зокрема, «глави держави, голови уряду та міністра закордонних справ» серед високопоставлених політичних діячів.
Сильні сторони Трибуналу
Заповнення прогалини в МКС
Хоча Міжнародний кримінальний суд переслідує воєнні злочини, геноцид та злочини проти людяності, він не має юрисдикції щодо злочину агресії без звернення до Ради Безпеки ООН або внесення поправок до Римського статуту. Цей трибунал заповнює цю прогалину.
Орієнтація на відповідальність високого рівня
Прямо скасувавши імунітет для лідерів, Трибунал порушує ключову перешкоду: він може продовжувати свою діяльність, навіть якщо Путін або його головні міністри ніколи не ступають на територію зали суду. Заочні судові розгляди дозволені законом, що гарантує, що провадження можуть продовжуватися, незважаючи на невиконання вимог.
Побудовано на міжнародній співпраці
Його створення відображає широку дипломатичну підтримку: 39 країн, включаючи членів ЄС та Ради Європи, формують коаліцію, готову фінансувати його. Серед варіантів приймаючої сторони – Гаага, що зміцнює міжнародну легітимність.
Символ юридичних зобов'язань
Трибунал надсилає чіткий сигнал: агресія не залишиться безкарною. Як сказав Берсет, «це… трибунал для розгляду справ між жертвами та агресорами… бо без відповідальності не може бути тривалого миру».
Потенційні слабкі сторони та проблеми
Застосування законів та доступ до підозрілих осіб
Критики зазначають, що Росія навряд чи видасть посадовців. Якщо судові процеси не будуть прийняті заочно , а потім визнані на міжнародному рівні, Трибунал може бути не в змозі забезпечити утримання під вартою обвинувачених, що обмежить його фактичну судову владу.
Вибіркове правосуддя чи новий прецедент?
Трибунал охоплює лише агресію проти України з 2014 року, що викликає питання щодо вузької сфери його діяльності. Дехто побоюється, що майбутні агресори поза межами конкретного формулювання Статуту можуть уникнути перевірки, ризикуючи створити нестійку модель правосуддя ad hoc .
Конкуренція ресурсів
Створення Трибуналу вимагає фінансування, слідчих та судової інфраструктури. Деякі аналітики попереджають, що він може залучити ресурси з МКС або дипломатичних зусиль для внесення змін до нині обмеженого мандата МКС щодо переслідування злочину агресії, що запропонує постійне глобальне рішення.
Політична залежність та довголіття
Легітимність Трибуналу залежить від сталої підтримки Заходу. Зміна уряду в країні-донорі може поставити під загрозу як фінансування, так і вирішення проблеми, оскільки трибунал вимагає постійної відданості справі для успіху.
Висновок: Змістовний, але недосконалий інструмент
Спеціальний трибунал – це історичний прорив — перший орган після Другої світової війни, який безпосередньо зосереджується на злочинах агресії. Він усуває критичну прогалину в законодавстві та підвищує ставки для російського керівництва. Його гнучка структура, що дозволяє здійснювати провадження заочно , гарантує, що правосуддя може здійснюватися навіть без фізичного утримання під вартою обвинувачених.
Однак без можливостей правозастосування або глобальної підтримки (особливо з боку незахідних держав) вона ризикує стати радше потужним символом, ніж механізмом підзвітності віч-на-віч. Вибірковий охоплення та невизначене фінансування посилюють її вразливість.
Тим не менш, доки докази з України та МКС можуть бути обміняні, а судові процеси триватимуть, Трибунал все ще може змінити міжнародну судову практику, підтверджуючи принцип, що ініціювання незаконного вторгнення саме по собі є злочином, який не можна ігнорувати або порушувати безкарно.
---
Короткий виклад статуту Трибуналу
Копія статуту трибуналів, як було узгоджено, наведена тут:
1. Заснування та юрисдикція
Трибунал створено для переслідування осіб, скоєних за злочин агресії проти України, зосереджуючись на вищому політичному та військовому керівництві, відповідальному за планування, підготовку, ініціювання або здійснення вторгнення.
Це окремий трибунал, який не є частиною Міжнародного кримінального суду (МКС), але призначений для доповнення існуючих міжнародних механізмів.
Юрисдикція обмежується вищим керівництвом: президентами, прем'єр-міністрами, міністрами оборони та еквівалентними органами влади.
2. Правова база
Трибунал спирається на Римський статут МКС, принципи Нюрнберзького процесу та звичаєве міжнародне право.
У Статуті чітко підтверджується незастосування імунітетів до глав держав або високопосадовців.
Злочин агресії визначено відповідно до статті 8- біс Римського статуту (Кампальські поправки 2010 року).
3. Структура та склад
Трибунал складається з суддів, прокурора, секретаря та допоміжного персоналу.
Суддів призначають держави-учасниці через відбіркову комісію.
Це дозволяє міжнародний персонал і може включати українських суддів та прокурорів для забезпечення легітимності та актуальності.
4. Місцезнаходження та мова
Трибунал буде розташований у Гаазі, Нідерланди, і може проводити провадження англійською, французькою та українською мовами.
Робочими мовами Трибуналу будуть англійська та французька.
5. Гарантії справедливого судочинства
Статут наголошує на повному дотриманні міжнародних стандартів у сфері прав людини, включаючи право на захист, презумпцію невинуватості та публічні судові розгляди.
Впроваджено механізми апеляцій та перегляду.
6. Застосування та співпраця
Трибунал покладається на співпрацю з державами, міжнародними організаціями та національними інституціями України для арештів, збору доказів та виконання вироків.
Вироки відбуватимуться в штатах, які погоджуються приймати засуджених осіб, подібно до практики МКС.
