Словаччина за Фіцо: балансування національних інтересів між Європою та Росією

Відносини Словаччини з Росією під час різних каденцій прем’єр-міністра Роберта Фіцо (2006-2010; 2012-2018; 2023-) відзначалися складною та часом суперечливою динамікою. Фіцо, досвідчений політик, який неодноразово очолював Словаччину, за ці роки значно змінив свою політичну позицію від соціал-демократа до консерватора, що робить його нинішній підхід до Москви особливо спантеличеним. Колись відомий тим, що вигнав колишніх комуністичних чиновників з державних посад, Фіцо останнім часом налагодив тепліші стосунки з російським керівництвом, що викликає сумніви щодо його мотивацій та стратегічних інтересів Словаччини.

Під час свого останнього перебування на посаді прем’єр-міністра Фіцо зустрівся з президентом Росії Володимиром Путіним у грудні 2024 року, незважаючи на друге російське вторгнення в Україну. Європейські лідери сприйняли цю зустріч із серйозним занепокоєнням, враховуючи статус Словаччини як члена Європейського Союзу та НАТО, а також комплексні санкції ЄС проти Росії, які Словаччина підписала та продовжила. Метою зустрічі, ймовірно, було спробувати зберегти (дешеві) потоки російських вуглеводнів до Словаччини, незважаючи на спротив України. Однак, незважаючи на взаємодію з Москвою, Фіцо постійно голосував у Європейській раді за засудження вторгнення Росії та підтримував посилення санкцій ЄС проти Росії. Ця подвійність у політиці свідчить про те, що його дії керуються радше прагматизмом, ніж ідеологічною прихильністю до Росії.

Критичним фактором у підході Словаччини до Росії була її історична залежність від російського природного газу. Транссибірський трубопровід, який проходить через Ужгород на українсько-словацькому кордоні, історично був ключовим маршрутом постачання енергії для Словаччини. Ця залежність була порушена, коли Україна розірвала контракт на транзит російського газу в грудні 2024 року, що змусило Словаччину шукати альтернативні джерела доступної енергії. Відтоді Європейський Союз запевнив Словаччину, що будуть доступні інші енергетичні варіанти, пом’якшуючи економічний тиск, який раніше міг заохотити Фіцо до дипломатичних контактів з Москвою.

Одним із найбільш суперечливих рішень Фіцо після останнього обрання 1 жовтня 2023 року було припинення всієї військової допомоги Україні, хоча цивільна допомога залишилася незмінною. Хоча цей крок був незначним у фінансовому відношенні (Словаччина — невелика країна і ніколи не надавала великого військового внеску Україні), багато хто сприйняв як спробу зберегти сприятливі економічні відносини з Росією, зокрема у сфері енергопостачання. Однак це рішення було зустрінуте критикою як всередині країни, так і за кордоном, оскільки воно поставило Словаччину в протиріччя з іншими членами ЄС і НАТО, які надають військову допомогу Україні.

Попри ці дії та попри засудження Фіцо в українських ЗМІ як маріонетку Кремля, популярність Словаччини серед українців залишається відносно стабільною. Словацько-українські відносини історично були дружніми, і Словаччина відіграла певну роль у підтримці прагнень України вступити в ЄС. Тим не менш, коливальна позиція Фіцо щодо Росії викликає занепокоєння щодо довгострокової відданості Словаччини європейському консенсусу щодо протистояння російській агресії.

Заглядаючи вперед, Словаччина під керівництвом Фіцо, ймовірно, продовжить балансувати свої зобов’язання перед ЄС прагматичною взаємодією з Росією. Хоча Словаччина залишається активним членом Європейського Союзу та НАТО, дії Фіцо вказують на те, що він прагне зберегти стратегічну гнучкість, посилюючи відносини як із західними союзниками, так і з Росією, щоб служити економічним і політичним інтересам Словаччини.

Чи буде це балансування стійким у довгостроковій перспективі, залишається відкритим питанням, особливо в умовах зміцнення європейської єдності проти вторгнення Росії в Україну. Замах на Фіцо, здійснений колишнім прихильником 15 травня 2024 року, підкреслює нестабільність усередині країни навколо його керівництва, як і триваючі вуличні демонстрації в Словаччині проти правління Фіцо, яке багатьма словаками сприймається як авторитарне. Однак ще невідомо, чи вплине це на напрямок його зовнішньої політики. Зрештою, позиція Словаччини в європейській орбіті виглядає безпечною, хоча її підхід до Росії, ймовірно, залишатиметься предметом ретельного вивчення та дискусій в ЄС і за його межами.