Психологічний вплив війни на дітей та сім'ї в Україні
- Matthew Parish
- 12 трав.
- Читати 4 хв
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року мільйони українських дітей та їхні родини зазнали тривалого насильства, переміщення та хронічної невизначеності. Цей досвід завдав глибоких психологічних ран населенню, особливо найуразливішим: молоді, переміщеним особам, тим, хто втратив близьких, та ізольованим. Хоча український народ продемонстрував надзвичайну стійкість, довгострокові психологічні наслідки є значними та вимагатимуть постійної уваги протягом десятиліть.
Діти під перехресним вогнем: травма та переміщення
До середини 2024 року понад 1,5 мільйона українських дітей були переміщені всередині країни, тоді як сотні тисяч інших шукали притулку за кордоном. Багато хто був вирваний зі звичного середовища, розлучений з опікунами та змушений адаптуватися до абсолютно нових культурних та мовних умов. За даними ЮНІСЕФ, життя майже кожної дитини в Україні було зруйноване війною.
Вплив бомбардувань, смерть або поранення близьких, руйнування будинків і шкіл – одні з найглибших травм, які переживають діти. Діти, які переживають такий стрес, часто демонструють симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривогу, нічні кошмари, регресію та емоційне оніміння. У деяких це проявляється як гіперпильність та агресія; в інших – замкнутість та дисоціація. Ситуація ще більш жахлива для тих, хто перебуває на окупованих Росією територіях, або серед тисяч дітей, насильно депортованих до Росії, що є практикою, задокументованою міжнародними організаціями як потенційний воєнний злочин.
Розпад сім'ї та батьківські страждання
Психологічне навантаження не обмежується лише дітьми. Сім'ї розриваються: батьки мобілізовані або вбиті, матері перевантажені подвійним тягарем догляду та виживання, а бабусі та дідусі залишаються самі виховувати травмованих дітей. Багато домогосподарств очолюють жінки, які переживають сильний фінансовий та емоційний стрес. Батьки стикаються з величезним тиском, щоб зберігати спокій заради своїх дітей, самі ж занурені в горе, страх та втому.
У цьому контексті міжпоколіннєва травма стає серйозною проблемою. Тривога та психологічний крах батьків або опікунів, якщо їх не вирішувати, можуть погіршити емоційний розвиток дітей, що призведе до циклу травматизму, який триватиме і після закінчення війни.
Перервана освіта: тиха жертва
Психологічна травма посилюється руйнуванням та закриттям навчальних закладів. Тисячі шкіл були пошкоджені або зруйновані, а мільйони дітей були змушені адаптуватися до онлайн-навчання або імпровізованого навчання. Освіта — це не просто академічна діяльність, вона забезпечує важливу структуру, відчуття нормальності та мережу соціальної підтримки для молоді.
Без цього війна підриває не лише майбутнє дітей, а й їхню психологічну стабільність. Відсутність взаємодії з однолітками, обмежений доступ до шкільних психологів та постійне переміщення сприяють ризику затримки розвитку, соціальної тривожності та депресії.
Механізми подолання труднощів та стійкість
Незважаючи на серйозні виклики, багато українських сімей та дітей продемонстрували надзвичайну стійкість. Культурні традиції, міцні сімейні зв’язки, підтримка громади та віра – все це відіграло свою роль у подоланні труднощів. Діти черпали силу з патріотичних наративів, волонтерства та присутності дорослих, яким довіряють – вчителів, гуманітарних працівників та психологів.
Арт-терапія, розповідь історій, гра та структурований щоденний розпорядок дня використовувалися як терапевтичні інструменти в таборах та притулках. Такі організації, як Save the Children, War Child та українські неурядові організації, такі як Voices of Children, надавали психологічну першу допомогу, мобільні терапевтичні сеанси та довгострокову підтримку як в Україні, так і в діаспорі.
Інституційна та міжнародна відповідь
Уряд України у партнерстві з міжнародними організаціями вжив заходів для вирішення кризи психічного здоров’я. Міністерство охорони здоров’я розширило послуги з охорони психічного здоров’я за підтримки ВООЗ, і тисячі фахівців проходять навчання з питань травмоорієнтованої допомоги. Однак масштаби потреб перевищують ресурси.
За оцінками Світового банку, понад 15 мільйонів українців потребуватимуть послуг психічного здоров’я протягом наступного десятиліття. Українська система охорони здоров’я, яка вже й так перевантажена, має боротися не лише з воєнними травмами, а й з невидимими шрамами травм.
Дорога вперед: зцілення та відбудова
Відбудова України вимагатиме більше, ніж цегли та розчину. Національна травма такого масштабу вимагає довгострокової стратегії психологічного відновлення. Це означає інтеграцію психічного здоров'я в школи, відновлення довіри до інституцій та створення безпечних просторів для дітей та сімей, де вони можуть пережити горе, страх та гнів.
Так само, як відновлення інфраструктури України займе роки, так само й відновлення емоційного ландшафту покоління, яке виросло в тіні війни. Однак за допомогою інвестицій, співчуття та підходу, що враховує травму, зцілення можливе. Стійкість, яку бачать українські діти, — це не відсутність страждань, а рішучість вижити та одного дня процвітати, незважаючи на них.
Висновок
Війна в Україні завдала глибоких психологічних ран наймолодшим громадянам України та їхнім сім'ям. Її вплив відчуватиметься роками, можливо, поколіннями. Однак у цій травмі криється потенціал для трансформації: побудувати суспільство, яке не лише оговтається від війни, а й навчиться пріоритезувати психічне здоров'я, захищати українських дітей та створювати стійкі системи підтримки та стійкості.
---
Список літератури: Психологічний вплив війни на українських дітей та сім'ї
Академічна та політична література
Бетанкур, Т.С., та Хан, К.Т. (2008).
Психічне здоров'я дітей, які постраждали від збройного конфлікту: захисні процеси та шляхи до стійкості .
Міжнародний огляд психіатрії , 20(3), 317–328.
[Корисна основа для розуміння травми у молоді, яка постраждала від війни.]
Тол, В.А. та ін. (2013).
Психічне здоров'я та психосоціальна підтримка в гуманітарних умовах: поєднання практики та досліджень .
«Ланцет» , 378(9802), 1581–1591.
[Широко цитується для втручань у сфері психічного здоров'я в надзвичайних ситуаціях.]
Петренко В., Кононенко Н. (2023).
Травма та стійкість серед дітей внутрішньо переміщених осіб в Україні .
Український журнал соціальної психології , 28(2).
[Емпіричні дані ВПО на сході України.]
Врятуйте дітей (2022–2024)
Важка ціна: вплив війни на дітей в Україні
[Доступно на сайті: www.savethechildren.net ]
[Документування психосоціальних стресорів та стратегій подолання.]
Звіти фонду «Голоси дітей» (2022–2024)
[Поглиблені тематичні дослідження підтримки психічного здоров'я в Україні.]
ЮНІСЕФ Україна (2022)
Вплив війни на дітей в Україні: попередні висновки
[ https://www.unicef.org/ukraine/en/reports ]
[Включає оцінки психосоціального впливу та моделі втручання.]
Всесвітня організація охорони здоров'я Україна (2023)
Оцінка потреб у психічному здоров'ї та психосоціальній підтримці для України
[ https://www.who.int/europe/ukraine ]
[Критичний огляд національного потенціалу в галузі психічного здоров'я.]
Міжнародна організація з міграції (МОМ) (2024)
Психічне здоров'я внутрішньо переміщених осіб в Україні: виклики та можливості
[Опитування та дані щодо переміщення та психологічного благополуччя.]
