вступ
Запоріжжя, стратегічно важливе місто на південному сході України, залишається ключовим центром у триваючій війні між Україною та Росією. Незважаючи на те, що він знаходиться під контролем України, його близькість до лінії фронту, присутність російських агентів і загроза подальших територіальних претензій з боку Москви роблять регіон надзвичайно нестабільним.
Миротворча місія в Запоріжжі зіткнеться з надзвичайними викликами, зокрема:
1. Відновлення цивільного коридору до Мелітополя, який раніше використовувався для гуманітарних пунктів пропуску, але був закритий після смертоносної атаки Росії на мирних жителів.
2. Забезпечення міжнародного нагляду за Запорізькою атомною електростанцією в Енергодарі, яка залишається під російською окупацією та поточний робочий статус якої майже невідомий.
3. Демілітаризація районів на схід від Запоріжжя, зокрема у прифронтовому місті Оріхів, щоб запобігти подальшим бойовим діям і забезпечити довгострокову безпеку.
Тут ми досліджуємо складнощі, пов’язані зі створенням та утриманням миротворчих сил у Запоріжжі, враховуючи геополітичні ставки, військові реалії та матеріально-технічні обмеження.
Запоріжжя: місто під загрозою
Цивільний коридор до Мелітополя та його закриття
У перші місяці повномасштабного вторгнення Запоріжжя було одним із небагатьох безпечних пунктів пропуску для цивільних, які тікали з окупованих Росією територій. Шлях від Мелітополя до Запоріжжя став життєво важливим для переселенців і гуманітарних колон.
Однак цей коридор було фактично закрито після того, як російські війська обстріляли колону цивільних осіб, що тікали, що призвело до масових жертв. Відтоді цивільні особи, які опинилися на окупованих територіях, не можуть користуватися цим маршрутом, що погіршує гуманітарну кризу.
Для будь-якої миротворчої місії відновлення цього коридору буде першочерговим завданням, але для цього знадобиться:
• Надійні гарантії безпеки з обох сторін для запобігання наступним нападам.
• Суворий контроль за переміщенням цивільних осіб і товарів для запобігання контрабанді, шпигунству або військовому використанню переходу.
• Створення нейтральних буферних зон, патрулюваних міжнародними миротворцями для забезпечення безпеки цивільного населення.
Враховуючи те, що Росія продемонструвала зневагу до безпеки цивільного населення під час попередніх нападів, миротворцям знадобляться жорсткі правила ведення бойових дій і, можливо, військова підтримка Заходу для забезпечення безпечного проходу.
Російські претензії на Запоріжжя та опір міста
Росія неодноразово висувала територіальні претензії на Запоріжжя, стверджуючи, що воно має бути включене до контрольованих Росією територій. Хоча в місті історично російськомовне населення, його мешканці переважно виступають проти російської окупації, будучи свідками жорстокого поводження з цивільним населенням на окупованих територіях, таких як Маріуполь, Мелітополь і Бердянськ.
Незважаючи на пропагандистський наратив Росії, місцевий опір залишається сильним. Наявність російських шпигунів і споттерів, які допомагають наносити ракетні та безпілотні удари по Запоріжжю, не відображає настроїв більшості жителів міста. Натомість ці зловмисники діють як частина прихованої стратегії дестабілізації Росії, створюючи внутрішні ризики для безпеки.
Для миротворчих сил це становить завдання:
• Виявлення та знешкодження диверсантів та співробітників російських спецслужб.
• Захист цивільних осіб від потенційних російських провокацій, таких як напади під фальшивим прапором.
• Забезпечення того, щоб Запоріжжя залишалося під управлінням України, уникаючи при цьому прямого військового зіткнення з російськими військами.
Якщо Росія наполягатиме на своїх претензіях на Запоріжжя в рамках майбутніх мирних переговорів, миротворці можуть опинитися в прямій конфронтації з Москвою, що ускладнить їхній нейтралітет.
Запорізька АЕС в Енергодарі: нависла загроза
Однією з найбільших проблем безпеки в регіоні є Запорізька атомна електростанція, розташована за 60 кілометрів на південний захід від Запоріжжя, в окупованому Росією Енергодарі. Будучи найбільшим атомним енергетичним об’єктом Європи, його доля має наслідки для глобальної безпеки.
• Відсутність інформації про стан станції: хоча Міжнародному агентству з атомної енергії (МАГАТЕ) було надано короткий доступ до об’єкта на ранніх етапах війни, їхні висновки були обмеженими, і відтоді Росія обмежила подальші інспекції. Залишається незрозумілим, чи була станція безпечно зупинена, чи якісь реактори продовжують працювати в нестабільних умовах.
• Військова окупація ядерного об'єкта: російські війська були розміщені на території станції, потенційно використовуючи її як щит для військових операцій. Є занепокоєння, що збережені радіоактивні матеріали можуть стати зброєю або що катастрофа може бути спровокована для створення хаосу.
• Ризик екологічної катастрофи: будь-яке пошкодження систем охолодження станції, сховища ядерних відходів або активних зон реакторів може призвести до витоку радіації, що вплине не лише на Україну, але й на сусідні країни.
Для миротворців забезпечення безпечного міжнародного доступу до Запорізької атомної електростанції було б пріоритетним завданням, яке вимагало б:
1. Негайний повторний вхід для МАГАТЕ для оцінки стану станції.
2. Виведення всіх російських військових з об’єкта.
3. Демілітаризована зона безпеки навколо заводу, яку забезпечують міжнародні сили.
Для цього майже напевно знадобиться співпраця з Росією, яку було б важко отримати без серйозного міжнародного тиску чи стимулів.
Гарячий фронт під Оріховим і необхідність демілітаризації
На схід від Запоріжжя місто Оріхів стало одним із найактивніших бойових місць війни. Важкий артилерійський обстріл, удари безпілотників і окопна війна перетворили територію на пустку.
Руйнування Оріхова та продовження бойових дій є серйозною проблемою для миротворчих зусиль:
• Без угоди про припинення вогню миротворці будуть розгорнуті в зоні активних бойових дій, що значно збільшить ризики втрат.
• Росія зацікавлена у збереженні нестабільності в регіоні, що робить малоймовірним те, що вони охоче погодяться на повну демілітаризацію.
• Миротворцям знадобиться влада, щоб примусово дотримуватись порушень режиму припинення вогню, вимагаючи жорстких правил ведення бойових дій, яких деякі країни можуть неохоче дотримуватися.
Якщо миротворчі сили занадто слабкі або не мають мандату на втручання, вони можуть стати неефективними, як це видно в інших конфліктах, де миротворці були присутні, але не могли припинити бойові дії (наприклад, Боснія в 1990-х роках).
Висновок: Необхідність сильного миротворчого мандату
Миротворча місія в Запоріжжі була б однією з найскладніших операцій у сучасній історії, враховуючи:
1. Необхідність убезпечити АЕС і запобігти потенційній катастрофі.
2. Проблема відновлення гуманітарних коридорів, забезпечуючи безпеку цивільного населення.
3. Необхідність протидії російським інфільтратам і забезпечення збереження Запоріжжя під владою України.
4. Складність проведення демілітаризації в таких районах, як Оріхів, де тривають активні бойові дії.
Щоб миротворчі сили були успішними, їм потрібен був потужний міжнародний мандат і, можливо, присутність західних збройних сил для забезпечення примусу. Однак, враховуючи історію порушення Росією домовленостей, будь-яка миротворча операція має бути готова до потенційних провокацій, опору та постійних загроз безпеці.
Зрештою, незважаючи на те, що миротворці можуть зіграти певну роль у стабілізації ситуації в Запоріжжі, їхня ефективність залежатиме від чітких правил застосування бойових дій, міжнародної єдності та готовності (або відсутності) Росії поважати угоди про припинення вогню. Без потужних міжнародних механізмів примусу будь-які миротворчі зусилля можуть бути підірвані триваючою російською агресією.