У нещодавній заяві президент США Дональд Трамп назвав президента України Володимира Зеленського «диктатором». Це твердження вимагає ретельного вивчення, особливо в контексті приходу Зеленського до влади, його правління під час війни та порівняння з реальними авторитарними режимами, такими як російський режим Володимира Путіна.
Прихід до влади Зеленського
До того, як прийти в політику, Зеленський був коміком і актором, який грав президента України в популярному телешоу « Слуга народу» . Шоу фінансував Ігор Коломойський, суперечливий олігарх, який відігравав значну роль в українському бізнесі та політиці. Після успіху шоу Коломойський підтримав створення партії «Слуга народу» , яка привела Зеленського до перемоги на президентських виборах в Україні 2019 року.
Хоча звинувачення у виборчих порушеннях, таких як карусельне голосування (форма фальсифікації голосування, коли людей доставляють на кілька виборчих дільниць для голосування кілька разів), з’явилися в Україні після проголошення незалежності, немає остаточних доказів того, що перемога Зеленського була результатом широкомасштабних фальсифікацій. Навпаки, міжнародні спостерігачі визнали вибори 2019 року в основному вільними та чесними.
Показово, що після вступу на посаду Зеленський продемонстрував незалежність від свого колишнього спонсора, запустивши антикорупційні ініціативи, які призвели до арешту Коломойського за звинуваченнями у відмиванні грошей у вересні 2023 року. Цей вчинок підкреслює відданість Зеленського верховенству права, а не олігархічному контролю.
Демократія під час війни: виклик виборів
З початком повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, що призвело до призупинення виборів. Критики стверджують, що цей крок централізує владу в руках Зеленського, але існують історичні прецеденти для таких заходів. Під час Другої світової війни Сполучене Королівство призупинило загальні вибори, і навіть опозиція не вимагала голосування, поки в країні точилася боротьба не на життя, ні на смерть. Подібним чином сьогодні в Україні, коли мільйони біженців за кордоном, внутрішньо переміщені особи та військові активно воюють, проведення виборів було б матеріально неможливим і потенційно дестабілізуючим.
Примітно, що українська політична опозиція не вимагала проведення виборів під час війни, підкріплюючи ідею про те, що воєнний стан є тимчасовою необхідністю, а не захопленням влади.
Свобода ЗМІ та громадська думка
Незважаючи на обмеження військового часу, в Україні зберігається вільна преса, де відкрито висловлюються незгодні думки. Незважаючи на те, що деякі ЗМІ були консолідовані відповідно до директив національної безпеки, критичні голоси продовжують працювати. Це різко контрастує з Росією, де незалежним журналістам загрожує ув’язнення або ще гірше за навіть м’яку критику уряду.
Суспільна підтримка Зеленського залишається високою, що свідчить про те, що українці не сприймають його як диктатора. У всякому разі, тривала війна зміцнила його лідерство, а не підірвала демократичні структури. На відміну від Росії, де вибори — це просто формальність із попередньо відібраними кандидатами, які забезпечують контроль над владою Володимира Путіна, українська демократія — хоча й недосконала — допускає справжню політичну конкуренцію.
Україна проти Росії: разючий контраст
Назвати Зеленського диктатором означає спотворити реалії політичної системи України. На відміну від путінської Росії, де опозиціонерів ув’язнюють або вбивають, в Україні зберігається динамічна, хоча іноді й хаотична демократія. Режим Путіна регулярно маніпулює виборами, придушує протести та контролює державні ЗМІ, щоб зберегти свою владу, тоді як Україна продовжує допускати голоси незгодних і демонструє відданість приборканню корупції.
Висновок
Хоча критикувати правління Зеленського — особливо щодо політики військового часу — справедливо, його лідерство досі принципово відрізняється від лідерства диктатора. Призупинення виборів в умовах воєнного стану є визнаним і тимчасовим заходом, і українська громадськість здебільшого сприйняла це як необхідність з огляду на загрозу існуванню з боку Росії. На відміну від справді автократичних режимів, Зеленський не править через страх, придушення чи фальсифікації виборів.
Демократія – це спектр, і хоча українська система може бути не бездоганною, вона набагато демократичніша за російську. Припущення, що Зеленський є диктатором, ігнорує як історичний контекст, так і сучасні реалії, зводячи складний політичний ландшафт до надто спрощеного та оманливого звинувачення.