Обрання Папи Лева XIV: наслідки для дипломатії Святого Престолу у війні в Україні

Обрання нового Папи ніколи не є лише внутрішньою справою Католицької Церкви. Це глобальна подія, яка може непомітно, але суттєво змінити контури міжнародної дипломатії. З призначенням 8 травня 2025 року Папою Левом XIV, колишнім кардиналом Робертом Френсісом Прево зі Сполучених Штатів, Ватикан вступає в новий етап моральної та дипломатичної взаємодії. Серед найактуальніших міжнародних питань, де голос Святого Престолу може мати вплив, є триваюча війна в Україні.

Тут ми розглядаємо, як походження, національність та відомі позиції нового Папи можуть вплинути на підхід Ватикану до конфлікту, а також чи ймовірно, що ми побачимо безперервність чи зміни в тоні та суті його дипломатії.

Папа Римський зі Сполучених Штатів

Папа Лев XIV — перший американець, який обійняв кафедру Святого Петра. Народившись у Чикаго в 1955 році в побожній католицькій родині робітничого походження, він вступив до ордену августинців і провів десятиліття як місіонер і пастирський лідер у Латинській Америці, зокрема в Перу. У 2020 році Папа Франциск покликав його до Риму для виконання високих адміністративних посад, що завершилося його призначенням префектом Дикастерії у справах єпископів.

Це незвичайне поєднання — американського виховання, латиноамериканського пастирського досвіду та вищої куріальної влади — надає Папі Леву XIV унікально глобальну перспективу. На відміну від свого попередника, чиє єзуїтське походження та аргентинське коріння надали його зовнішній політиці відтінку Глобального Півдня, Лев XIV може бути схильний дивитися на війну в Україні крізь більш атлантистську призму. Його американське походження не робить його автоматично пронатовським чи ворогуючим, але це може посилити його чутливість до ставок конфлікту для європейської безпеки та міжнародного права.

Спадщина Френсіса та делікатна спадщина

Підхід Папи Франциска до України Київ та його союзники часто описували як гнітюче неоднозначний. Хоча він послідовно закликав до миру, засуджував страждання невинних та пропонував гуманітарну підтримку, він часто уникав прямого приписування вини. Його суперечлива пропозиція у 2024 році про те, що Україні слід розглянути можливість підняття «білого прапора» для мирних переговорів – коментар, який викликав обурення – продемонструвала його глибоку відданість справі припинення насильства, але також і уявну наївність щодо характеру російської агресії.

Папа Лев XIV успадкував цю спадщину обережності та складності. Але перші сигнали з його понтифікату вказують на можливу зміну тону. У своєму першому великому публічному зверненні після обрання він заявив: «Справедливість і мир не вороги; мир, побудований на несправедливості, — це брехня». Це ретельно підібране формулювання можна прочитати як тонкий докір хибним еквівалентам між агресором і жертвою — сигнал про те, що Святий Престол за Лева XIV може зайняти жорсткішу позицію щодо України.

Україна та моральний авторитет папства

Для Києва папство має надмірну моральну вагу. В Україні проживає значна католицька меншина, особливо на заході, де Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) зберігає міцну лояльність до Ватикану. УГКЦ відкрито засуджує російську агресію та підтримує суверенітет України та її європейський шлях.

Є підстави вважати, що Папа Лев XIV може бути більш чуйним до їхніх звернень, ніж Франциск. Як єпископ у Перу, Лев XIV був відомий тим, що під тиском політичних сил підтримував місцеві церкви. Він часто висловлювався з питань справедливості, прав корінних народів та підзвітності уряду. Його готовність довіряти судженням місцевих ієрархій є добрим знаком для сильнішої підтримки УГКЦ і, як наслідок, більш твердої позиції Ватикану щодо війни.

Святий Престол та глобальне посередництво

Ватикан не є наддержавою у загальноприйнятому розумінні, але він відіграє надзвичайно важливу роль у закулісній дипломатії. За часів Папи Франциска Святий Престол неодноразово пропонував себе як посередника в українській війні, але його пропозиції часто сприймалися зі скептицизмом через уявну неупередженість, що межувала з нерішучістю.

Папа Лев XIV може переорієнтувати миротворчі зусилля Ватикану, щоб зробити акцент на врегулюванні, заснованому на справедливості, а не на передчасному примиренні. Хоча він навряд чи схвалить військові дії, його американський культурний та церковний контекст може дати йому чіткіше розуміння важливості стримування, суверенітету та безпеки, заснованої на альянсі.

Це також може дати Святому Престолу можливість ефективніше взаємодіяти з трансатлантичними державами, особливо зі Сполученими Штатами, Німеччиною та Францією, а також з поміркованими країнами Глобального Півдня, у формуванні майбутнього дипломатичного шляху для України.

Російський православний фактор

Потенційною точкою напруженості залишаються екуменічні відносини Ватикану з Російською православною церквою (РПЦ). За часів Франциска Ватикан доклав значних зусиль для підтримки діалогу з патріархом Кирилом, навіть попри те, що РПЦ дедалі більше приєднувалася до кремлівських наративів. Папа Лев XIV може бути менш схильним надавати пріоритет цим відносинам, якщо вони продовжуватимуть функціонувати як фактична система підтримки російського імперіалізму.

Будь-який помітний крок Папи Римського щодо більш відкритої підтримки України, засудження вторгнення або похвали ролі Української Церкви в національній стійкості може викликати протести з боку Москви; але це також зміцнить авторитет Ватикану у Східній Європі та серед захисників міжнародного права.

Висновок: Папство з дипломатичним потенціалом

Ще зарано точно передбачати, як Папа Лев XIV змінить дипломатичний профіль Святого Престолу в контексті війни в Україні. Однак його досвід свідчить про здатність до моральної ясності, солідарності з народами, що страждають, та обережного, але принципового ставлення до політичних реалій.

Якщо Папа Франциск запропонував світові миротворче папство, засноване на милосерді, Папа Лев XIV може запропонувати бачення миру, заснованого на справедливості. Таке папство може стати життєво важливим джерелом надії не лише для українців, а й для всіх, хто покладається на моральний авторитет для протидії агресії та утвердження людської гідності під час війни.