Мовчазні битви: права жінок та проблема інфекцій, що передаються статевим шляхом, в Україні
- Matthew Parish
- 5 днів тому
- Читати 4 хв

У країні, понівеченій війною, переміщенням та економічними потрясіннями, проблеми громадського здоров'я часто виникають на задньому плані — непомітно, але з глибокими, довготривалими наслідками. Серед найнагальніших та найменш вирішених з них — зростання загрози інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), та їхній непропорційний вплив на жінок в Україні. Хоча національна стійкість справедливо відзначалася, Україна зараз стикається з більш тонкою боротьбою: боротьбою за тілесну автономію, доступ до медичної допомоги та гендерну справедливість перед обличчям криз у сфері охорони здоров'я, що перетинаються.
ІПСШ – це не просто клінічні проблеми. Вони є показниками громадського здоров’я, маркерами соціальної справедливості та — в контексті України — симптомами ширшої структурної нерівності. Їх вирішення вимагає більше, ніж клінік та ліків: воно вимагає захисту прав жінок, ліквідації стигми та інтеграції медичної допомоги в структуру післявоєнного відновлення.
Зростаюча криза охорони здоров'я на тлі війни та переміщення
Ще до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна стикалася з постійними проблемами громадського здоров'я, пов'язаними з ВІЛ, сифілісом, гонореєю та іншими ІПСШ. Всесвітня організація охорони здоров'я поставила Україну серед країн з найвищим рівнем поширеності ВІЛ у Європі, особливо серед жінок репродуктивного віку та ключових груп населення, таких як працівники секс-бізнесу та внутрішньо переміщені особи (ВПО). З моменту ескалації війни ці ризики лише посилилися.
Війна порушила безперервність систем охорони здоров’я. Переміщення людей відірвало жінок від постачальників первинної медичної допомоги та залишило багатьох без доступу до регулярного обстеження, контрацепції та лікування. За оцінками Міністерства охорони здоров’я та ЮНЕЙДС, сотні тисяч жінок, особливо на прифронтовій лінії та в окупованих регіонах, зараз живуть без гарантованого доступу до послуг сексуального та репродуктивного здоров’я.
Більше того, крах неформальних систем соціального захисту призвів до збільшення кількості випадків транзакційного сексу та вразливості до сексуального насильства, особливо серед ВПО, біженців та тих, хто проживає в економічно нестабільних районах. Результатом є прихована епідемія, особливо нелікованих та недіагностованих інфекцій, багато з яких можуть спричинити безпліддя, хронічні захворювання та шкоду новонародженим, якщо їх не лікувати.
Перешкоди для діагностики та лікування
Основною проблемою є доступ до клінік, інформації та захисту. Багато державних клінік, що спеціалізуються на інфекціях, що передбачають захворювання, були зруйновані, недофінансовані або недоступні через ризики для безпеки. Там, де ще залишаються відповідні установи, стигма та страх дискримінації, особливо для незаміжніх або переміщених жінок, перешкоджають відвідуванням. У сільській місцевості та прифронтових зонах тестування часто недоступне, що змушує жінок покладатися на самодіагностику або взагалі відмовлятися від лікування.
Доступ ще більше ускладнюється:
Дефіцит антибіотиків та антиретровірусних препаратів, особливо на сході;
Недостатньо кваліфіковані медичні працівники у тимчасових клініках для ВПО;
Крах шкільної освіти з питань сексуального здоров'я, що обмежує профілактику серед дівчат-підлітків;
Досі сильне культурне табу щодо обговорення сексуального здоров'я в публічних або професійних умовах.
Хоча національна стратегія охорони здоров’я України включає компонент репродуктивного здоров’я, дефіцит фінансування та пріоритети воєнного часу серйозно підірвали впровадження, особливо в ініціативах громадянського суспільства, очолюваних жінками, які колись заповнювали критичні прогалини.
Сексуальне насильство та права в умовах конфлікту
Кризу сексуального здоров’я не можна відокремити від проблеми сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. В Україні зафіксовано численні задокументовані випадки зґвалтувань та сексуального насильства, скоєних на окупованих територіях, у центрах утримання під вартою та на маршрутах біженців, переважно спрямовані проти жінок та дівчат. Багато постраждалих не мають безпечних механізмів повідомлення про насильство, допомоги, що базується на травмах, або базового доступу до постконтактної профілактики, екстреної контрацепції чи консультування.
Зґвалтування — це не лише зброя війни, це каталізатор тихих криз у сфері охорони здоров’я. Люди, які пережили зґвалтування, часто стикаються з передачею ВІЛ, ускладненнями, пов’язаними з ВПЛ, та психосоматичними репродуктивними розладами, що погіршується культурою мовчання та неадекватним реагуванням інституцій. Вирішення цієї багаторівневої проблеми вимагає підходу, заснованого на правах, який зосереджує увагу на автономії, конфіденційності та доступі жертв до медичної та психологічної допомоги.
Адвокація, стійкість та шлях уперед
Незважаючи на ці виклики, правозахисні організації жінок, неурядові організації у сфері охорони здоров’я та мережі, що очолюють постраждалі, по всій Україні продовжують боротися за видимість, справедливість та турботу. Такі організації, як «Ла Страда Україна», неурядова організація «Інсайт» та місцеві жіночі клініки у Львові, Одесі та Дніпрі, відіграли важливу роль у:
Проведення мобільних пунктів тестування на ІПСШ та ВІЛ;
Розповсюдження наборів для захисту гідності у центрах для переміщених осіб;
Надання юридичної допомоги жертвам сексуального насильства;
Розробка навчальних матеріалів з профілактики ІПСШ та репродуктивних прав.
Міжнародні партнерства, зокрема з UNFPA, «Лікарі без кордонів» та GIZ, також дозволили реагувати на надзвичайні ситуації. Але довгостроковий прогрес вимагає національної відданості.
Пріоритети політики на майбутнє
Відновлення та фінансування послуг сексуального здоров’я в центрах для ВПО та сільській місцевості;
Безкоштовне та конфіденційне тестування та лікування ІПСШ як базовий компонент загального медичного страхування;
Інтеграція реагування на сексуальне насильство в усі системи гуманітарного захисту;
Освітні програми на рівні громади для дестигматизації тестування, особливо для молодих жінок та тих, хто пережив це;
Правовий захист прав жінок на здоров'я у воєнний та мирний час відповідно до конституційних та узгоджених з ЄС норм.
Висновок: Здоров'я – це право людини
У понівеченій війною Україні проблема інфекцій, що передаються статевим шляхом, — це не просто питання хвороби, це питання гідності, доступу та справедливості. Йдеться про захист тіл жінок, про яких занадто часто говорять. Щоб побудувати сильну, демократичну та стійку Україну, ми повинні не лише реконструювати будівлі, а й перебудувати системи, які захищають здоров'я та права жінок зсередини.
Війна, можливо, багато й вкрала, але не можна дозволити їй красти майбутнє жінок.