Крила партнерства: запропонована спільна ініціатива США та України з виробництва безпілотників

Оскільки Україна вже майже на четвертому році своєї екзистенційної війни за суверенітет та виживання, характер поля бою кардинально змінився. Війна більше не є обмежуваною лише танками та окопами, а перетворилася на високотехнологічну дуель сенсорів, сигналів та безшумних повітряних мисливців. У цьому середовищі безпілотні авіаційні системи (БПЛА) — від розвідувальних квадрокоптерів до далекобійних ударних дронів — стали незамінними.

На цьому тлі новина про запропоновану спільну ініціативу США та України з виробництва безпілотників, включаючи співпрацю в галузі радіоелектронної боротьби з безпілотниками, що з'явилася в середині 2025 року, являє собою не лише стратегічну еволюцію у двосторонній військовій співпраці, але й критичний крок до самодостатності оборонно-промислового комплексу України. Якщо проект буде реалізовано, він може забезпечити Київ більш стійким ланцюгом поставок товарів першої необхідності воєнного часу, запропонувати Сполученим Штатам надійного партнера на передовій інновацій у сфері боротьби з безпілотниками та ще більше зміцнити західний союз у технологічній сфері.

Тут ми розглядаємо обґрунтування, запропоновану структуру, потенційні переваги та стратегічні виклики ініціативи, а також її ширші наслідки для майбутнього українського оборонного виробництва та східної позиції НАТО у сфері безпеки.

Імператив поля бою: чому дрони зараз важливіші, ніж будь-коли

Залежність України від дронів більше не є спекулятивною, а фундаментальною. Від нині окупованого Бахмута до дельти Дніпра, де Росія займає територію навпроти звільненого міста Херсон, дрони стали головними очима і, все частіше, продовженими руками українських сил. Війна стала свідком посилення:

• Безпілотники-камікадзе від першої особи, здатні знищувати російську техніку та бункери з низькою ціною;

  
  

• Дальні ударні безпілотники, що використовуються для ураження цілей глибоко в окупованому Криму та навіть на відстані понад тисячу кілометрів усередині Росії;

  
  

• Платформи розвідки, спостереження, рекогносцювання (ISR), що дозволяють використовувати високоточну артилерію та зменшують затримку передачі сигналу від датчика до стрільця;

  
  

• Системи боротьби з дронів, що протидіють російським барражуючим боєприпасам та БПЛА «Орлан» (російський безпілотник, що використовується для розвідки, радіоелектронної боротьби та збору розвідувальних даних).

Україна чудово адаптувалася в цій галузі, завдяки тисячам інженерів-волонтерів, приватних фірм та університетських команд, які сприяють швидкому впровадженню інновацій. Однак країна все ще стикається з двома основними проблемами: обсягом поставок та сталістю. Внутрішнє виробництво зростає, але обмежується вартістю, доступністю високоякісних компонентів (зокрема, оптики, процесорів та двигунів), а також вразливістю до російських ударів. Безпілотники, що постачаються із Заходу, допомагають заповнити прогалину, але терміни поставок та сумісність можуть бути обмежувальними.

Угода про спільне виробництво зі Сполученими Штатами, деякі деталі якої з'явилися останніми днями, може вирішити обидві проблеми одночасно.

Структура пропозиції

Хоча запропонована структура все ще перебуває на стадії переговорів, вона передбачає спільне виробництво та спільні дослідницькі та розробницькі потужності, можливо, розділені між безпечними об'єктами у західній Україні та державами-партнерами США (наприклад, у Польщі). Структура буде нагадувати гібрид ініціативи НАТО «Розумна оборона» (багатонаціональні оборонні проекти під егідою НАТО, список яких наведено тут) та існуючих партнерств США у сфері військового виробництва за кордоном (таких як з Польщею та Ізраїлем).

Ключові елементи включають:

• Створення спільного виробництва безпілотників на заході України, надійно захищеного від російських ракетних ударів;

  
  

• Угоди про обмін технологіями, зокрема для навігації на основі штучного інтелекту, наведення боєприпасів, що барражують, та безпечних каналів зв'язку;

  
  

• Правила ліцензування та експорту, що дозволяють виробляти деякі платформи українського виробництва в США для ширшого використання НАТО;

  
  

• Співпраця в навчанні та доктрині, за участю американських та українських офіцерів, які обмінюються досвідом використання тактичних безпілотників на льоту;

  
  

• Державно-приватні партнерства, що об'єднують фірми з обох країн, такі як американські філії Baykar, Anduril або українські Kvertus та Athlon Avia.

Очікується, що початкове фінансування надійде з Ініціативи допомоги Україні в галузі безпеки (USAI) Міністерства оборони США, доповненої українськими оборонними закупівлями та приватними інвестиціями від фірм, що співпрацюють з Промисловою консультативною групою НАТО.

Стратегічні переваги для України

Для України ця пропозиція обіцяє принести критично важливі переваги як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі:

1. Внутрішня стійкість

Спільне виробництво збільшило б обсяги та передбачуваність поставок безпілотників без залежності від складних ланцюгів імпорту, схильних до збоїв. Це також дозволило б швидше адаптувати безпілотники до реалій поля бою, характерних для України.

2. Технологічний стрибок

Доступ до американських технологій компонентів та виробничих стандартів пришвидшить розвиток українських фірм у сфері високоякісних можливостей, особливо тепловізійних технологій, засобів радіоелектронної боротьби та автономного наведення.

3. Економічний мультиплікатор

Створення виробничих центрів в Україні створить робочі місця, стимулюватиме інноваційні екосистеми та закріпить кваліфікованих інженерів у країні, запобігаючи подальшому відтоку мізків під час війни.

4. Стратегічна автономія

Твердо закріпившись у західному альянсі, Україна зменшить залежність від окремих країн-донорів для поповнення критично важливих систем, зміцнюючи свої позиції як у війні, так і в дипломатії.

Чому Сполучені Штати зацікавлені

З точки зору Вашингтона, партнерство пропонує поєднання стратегічних, технологічних та політичних дивідендів:

1. Інновації, перевірені в боях

Поле бою України стало найдинамічнішим випробувальним полігоном для ведення війни з безпілотниками в сучасній історії. Завдяки спільному виробництву з Україною, США отримують доступ у режимі реального часу до тактики, циклів зворотного зв'язку та інновацій у проектуванні, які є набагато актуальнішими, ніж можуть виробляти військові лабораторії мирного часу.

2. Ефективність витрат

Українські фірми можуть виробляти продукцію у великих масштабах за ціною, що значно менша за вартість американських оборонних підрядників. Модель спільного виробництва пропонує оптимальне співвідношення ціни та якості та знімає тиск на перевантажені західні запаси безпілотників.

3. Згуртованість Альянсу

Ця ініціатива сигналізує про довгострокову відданість Вашингтона обороні України, зміцнюючи довіру між союзниками по НАТО та стримуючи ескалацію з боку Росії.

4. Геополітичне позиціонування

Це демонструє, що Україна не просто отримує військову допомогу, а й є новим співрозробником оборонних технологій наступного покоління, що підриває російські претензії на її залежність або нелегітимність.

Потенційні перешкоди та ризики

Хоча пропозиція є багатообіцяючою, вона не позбавлена труднощів:

• Ризики безпеки: Навіть укріплені об'єкти на заході України залишаються в межах досяжності російських крилатих ракет. Забезпечення живучості вимагає значних інвестицій у протиповітряну оборону та пасивний захист.

  
  

• Проблеми передачі технологій: Оборонні правила США суворо контролюють чутливі технології. Переговори щодо того, що можна використовувати спільно, не порушуючи законів про експортний контроль, вимагатимуть юридичної витонченості.

  
  

• Бюрократичний перебір: Координація між українськими та американськими закупівельними агентствами, різні промислові стандарти та перебої, пов'язані з війною, можуть затримати впровадження.

  
  

• Політична невизначеність: Якщо президентство США або Конгрес змінять курс у 2026 році, політична воля, що стоїть за такими проектами, може похитнутися. Інституціоналізація є важливою для того, щоб проект був стійким до змін у Вашингтоні.

Бачення післявоєнного оборонного співробітництва

Окрім війни, спільна ініціатива щодо безпілотників може стати наріжним каменем інтеграції України в західні мережі оборонної промисловості. Загартовані на полі бою українські інженери, її прагнення до інновацій та глибокий досвід ведення асиметричної війни багато чого пропонують НАТО.

Ініціатива спільного виробництва може перетворитися на стандарт безпілотників НАТО та України, сумісний з європейськими арміями. Вона також може сформувати нові експортні ринки для повоєнної української оборонної продукції, що сприятиме економічному зростанню в умовах спустошеної економіки.

У довгостроковій перспективі ця ініціатива може стати основою двостороннього оборонного договору між США та Україною, створеного за зразком рамкових угод, які Вашингтон підтримує з Південною Кореєю чи Ізраїлем, – обов’язкових не лише на словах, а й в інструментах, навчанні та технологіях.

Від необхідності на полі бою до стратегічної архітектури

Запропонований спільний проект виробництва безпілотників між США та Україною відображає еволюцію сучасної війни, але він також є чимось більш тривалим: зрілим партнерством між наддержавою та передовою демократією, викуваним у війні та зосередженим на спільному технологічному майбутньому.

Якщо цю ініціативу реалізувати з передбачливістю та стійкістю, вона може стати поворотним моментом — не лише в тому, як Україна воює, а й у тому, як вона будує. Від виживання до інновацій, від одержувача до партнера, місце України в західній багатонаціональній системі оборони формується дроном за дроном.

І роблячи це, Україна робить себе незамінною — не лише для своїх союзників, а й для самого формування військової стратегії 21-го століття.