За кордоном: Як Україна переписує правила за допомогою глибоких ударів по Росії
- Matthew Parish
- 1 черв.
- Читати 6 хв
Протягом більшої частини війни Україна вела оборонні дії — відбиваючи напади загарбників, повертаючи окуповані території та приймаючи потужні ракетні залпи. Але цей баланс змінюється. У 2024 та 2025 роках Україна розвинула надійну та стійку здатність завдавати ударів глибоко всередині російської території, ціллячи військову інфраструктуру, логістичні вузли та навіть стратегічні авіаційні об'єкти далеко за лінією фронту.
Ці удари не символічні. Вони стратегічні, асиметричні та дедалі частіші. І, мабуть, найвражаюче те, що Росія, схоже, не в змозі їх зупинити.
Зміна поля бою: Росія більше не є «безпечною»
З початку 2024 року зростаюча кількість ударів безпілотників, диверсійних операцій та цілеспрямованих вибухів порушила операції російських військових за сотні, а іноді й тисячі, кілометрів від кордонів України. Ці інциденти варіюються від гучних ударів, таких як неодноразові удари по авіабазі Енгельс, до загадкових пожеж на нафтосховищах у Татарстані та нещодавнього нападу на Курський залізничний міст у травні 2025 року — операції, яка перервала одну з ключових військових залізничних артерій Росії, що постачає війська в Бєлгородській області.
Найбільш вражаючим є те, що переміщення російських стратегічних бомбардувальників Ту-95 та Ту-160 з Енгельса (поблизу Саратова) на авіабазу Оленя в Мурманській області, віддалену арктичну місцевість, підтверджує зростаючу стратегічну небезпеку в тилу Росії. Енгельс, який колись вважався недоторканним, неодноразово зазнавав ударів, незважаючи на те, що там розташовані одні з найважливіших ядерних об'єктів Росії та що він розташований за понад 600 км від України.
Паралельно з цим, тимчасове закриття московських аеропортів, включаючи Домодєдово та Внуково, стало звичним явищем в останні місяці. Цивільні рейси були призупинені в повітрі та перенаправлені, оскільки російські засоби протиповітряної оборони намагаються перехопити дрони, що летять, багато з яких обходять навіть багатошарові оборонні споруди та проникають на відстань до Кремля в межах 50 кілометрів.
Те, що розгортається, — це повільна, але навмисна ерозія внутрішньої святині Росії.
Як це робить Україна?
Офіційно Україна надає мало подробиць. Вона рідко бере на себе пряму відповідальність, але численні показники з відкритих джерел, супутникові знімки та повідомлення російських ЗМІ дозволяють нам окреслити ймовірний набір інструментів, що стоять за цими далекосяжними операціями:
Далекобійні безпілотні літальні апарати корінних народів
Україна розробила зростаючий парк далекобійних безпілотників, заряджених вибухівкою (часто реактивних, іноді пропелерних), здатних пролітати понад 1000 км.
Відомими прикладами є безпілотники UJ-22 Airborne та Bober, які використовувалися в атаках на Москву та інші російські міста.
Ці дрони літають низько, використовують маскування рельєфу та покладаються на навігацію GPS/ГЛОНАСС (ГЛОНАСС — це російська версія GPS), часто модифіковану для обходу або імітації російських глушінь.
Аналітики вважають, що Україна щомісяця будує та розгортає сотні таких безпілотників, багато з яких зібрані модульним способом приватними технічними командами під координацією Міністерства оборони.
Диверсії та партизанські мережі
У кількох інцидентах, зокрема у пожежах на нафтових об'єктах у Новосибірську та Татарстані, російські слідчі натякали на внутрішній саботаж, а не на зовнішній напад.
Вважається, що українські розвідувальні служби (зокрема, ГУР, українська військова розвідка) діють як сплячі осередки та диверсанти по всіх регіонах Росії.
Транскордонні рейди, такі як у Бєлгороді та Курську, часто супроводжуються інформаційною війною та кампаніями «хаосу через посередників», спрямованими як на інфраструктуру, так і на моральний дух.
Тактика радіоелектронної боротьби та маскування
Удари України часто спрямовані на використання слабких місць у російській архітектурі виявлення:
Дрони запрограмовані на польоти навколо відомих зон радарів або через недостатньо захищені коридори, особливо вночі.
Деякі дрони запускаються з території Росії, повністю оминувши значну частину російської мережі виявлення на кордоні.
Можливості, що постачаються з-за кордону (опосередкованість та заперечення)
Хоча західні держави певною мірою обмежили використання певних видів озброєння всередині Росії, є докази використання «модифікованих засобів» для стратегічного стримування:
Ракети та крилата зброя радянських часів, модернізовані українськими системами наведення, використовуються для глибоких ударів без прямого застосування західного обладнання.
Приховані модернізації можуть здійснюватися через непрямих постачальників (наприклад, контрабанда компонентів, перепрофільовані цивільні технології).
Чому Росія не може це зупинити
Незважаючи на наявність однієї з найбільших у світі систем протиповітряної оборони, Росії важко запобігти цим ударам. Це пояснюється кількома причинами:
Масштаб проти гнучкості
Російська система протиповітряної оборони, створена для протидії бомбардувальникам НАТО та балістичним ракетам, є жорсткою, багаторівневою та оптимізованою для високошвидкісних загроз, а не для десятків дешевих, повільних безпілотників, що ухиляються від радарів.
Системи С-300 та С-400 є дорогими та розгортаються за фіксованими схемами.
Мобільні підрозділи розтягнуті по величезних регіонах і тепер повинні одночасно захищати як окуповану Україну, так і центральну російську територію.
Цивільно-військова фрагментація
Повітряний простір поблизу Москви жорстко контролюється. Але за межами ключових зон фрагментація командування та погана інтеграція між військовими та регіональними цивільними органами влади дозволяють загрозам прослизати.
Регіональні губернатори часто непідготовлені або недостатньо поінформовані.
Місцеві підрозділи протиповітряної оборони в Татарстані чи на Уралі мінімальні, застарілі або символічні.
Перерозтягнення
Російська протиповітряна оборона перевантажена. Москва розгорнула значну частину своєї інфраструктури протиповітряної оборони в окупованому Криму, Бєлгороді та Луганську, залишивши ключові тилові об'єкти відносно незахищеними, особливо нафтопереробні заводи, мости, аеродроми та стратегічні залізничні вузли.
Психологічні та стратегічні ефекти
Вплив глибоких ударів по Україні є не лише матеріальним. Він психологічний та асиметричний:
Російські цивільні особи тепер безпосередньо відчувають наслідки війни, що підриває кремлівські наративи про контроль та безпеку.
Елітні авіаційні підрозділи були змушені передислокуватися за тисячі кілометрів, що зменшило кількість бойових вильотів і послабило російські сили стримування на великій відстані.
Військова логістика — колись централізована та залежна від залізниці — тепер фрагментована, оскільки мости, подібні до того, що в Курську (зруйнований за ніч на момент написання статті), стали обтяжливими.
На міжнародному рівні сприйняття вразливості Росії зростає, незважаючи на її розміри та арсенал.
«Ілюзія Росії як недоторканної фортеці зруйнована», – сказав один український аналітик. «Тепер фортеця горить – і вогонь йде зсередини».
Наслідки для війни та подальшого
Здатність України завдати глибокого удару по Росії змінює кілька ключових динамік:
Стратегічний паритет: Навіть без використання західної зброї глибокого удару, такої як ATACMS, всередині Росії, Україна продемонструвала здатність завдавати стратегічних руйнувань у глибині.
Управління ескалацією: Стриманість Києва у нападах на цивільні райони та його перевага військовим та логістичним децентралізованим вузлам зберігає багато західних червоних ліній недоторканими, водночас виснажуючи російську військову машину.
Життєздатність Росії у довгостроковій війні: У міру того, як Україна зазнає глибшого удару, Росія змушена розпорошувати паливо, боєприпаси та повітряні сили, що збільшує витрати та ускладнює логістику.
Мабуть, найголовніше те, що Україна зруйнувала припущення, що лише великі держави можуть проектувати силу на стратегічній глибині. Завдяки безпілотникам, диверсійним мережам та рішучості вона перетворила асиметричну війну на інструмент так званої «горизонтальної ескалації» — інструменту, який Москва ще не має можливості стримувати.
Висновок: Нова фаза стратегічного виснаження
Війна в Україні більше не ведеться виключно на фронті. Тепер вона простягається на сотні кілометрів у російський повітряний простір, логістичні центри та стратегічне мислення. Кожен успішний удар підриває не лише російське обладнання, а й російську впевненість.
Змусивши Росію відступити свої бомбардувальники до краю Полярного кола, призупинивши рейси з власної столиці та змусивши мости в Курську тремтіти під загрозою диверсії, Україна показала, що поле бою — це там, куди можуть дістатися рішучість, інтелект та інновації.
Війна ще далека від завершення. Але вона більше не обмежується.
І Росія, попри всю свою потужність, усвідомлює, що розмір не гарантує безпеки.
---
Ключові події глибокого удару України по території Росії під час другого російського вторгнення в Україну
Грудень 2022 року
Удари по авіабазах Енгельс та Дягілево : Україна здійснила атаки безпілотниками по авіабазі Енгельс у Саратовській області (приблизно за 630 км від кордону) та авіабазі Дягілево в Рязанській області (приблизно за 470 км), що стало її першими значними ударами глибоко в межах російської території.
Серпень 2023 року
Атака на аеропорт Пскова : українські безпілотники атакували аеропорт Пскова, знищивши два транспортні літаки Іл-76 та пошкодивши два інших. Повідомляється, що наліт було здійснено з території Росії.
Жовтень 2023 року
Розгортання ATACMS : Україна вперше застосувала ракети ATACMS, поставлені США, знищивши до 21 російського гелікоптера на аеродромах у Бердянську та Луганську.
Березень 2024 року
Вторгнення на захід Росії : Підтримувані Україною групи, включаючи легіон «Свобода Росії», здійснили транскордонні вторгнення до Бєлгородської та Курської областей, захопивши кілька населених пунктів та вступивши в бій з російськими військами.
Серпень 2024 року
Шквал ударів дронів по Москві : Україна завдала свого найбільшого удару дронів по Москві, що призвело до тимчасового закриття основних аеропортів та виявило вразливість російської протиповітряної оборони.
Жовтень–листопад 2024 року
Промислові страйки : українські безпілотники атакували російські лікеро-горілчані заводи в Бєлгороді, Воронежі, Тулі та Тамбові, що призвело до переривання поставок спирту, що використовується в авіаційному паливі, та вибухових речовин.
Атаки на каспійські порти : дрони атакували каспійський порт Каспійськ у Дагестані, пошкодивши російські військово-морські судна та порушивши військову логістику.
Січень 2025 року
Удар по порту Усть-Луга : Безпілотники далекого радіусу дії вразили російський порт Усть-Луга поблизу Санкт-Петербурга, пошкодивши резервуари для газоконденсату та порушивши його роботу.
Кібератака на «РегіонТрансСервіс» : Українська оборонна розвідка здійснила кібератаку на ТОВ «РегіонТрансСервіс», паралізувавши компанію, яка є невід'ємною частиною російської військової логістики.
Атаки на нафтобазу та пороховий завод : Дрони атакували нафтобазу у Воронезькій області та пороховий завод у Тамбовській області, спричинивши значні пожежі та перервавши військове постачання.
Атака на нафтопроводі «Дружба» : українські безпілотники завдали удару по насосній станції нафтопроводу «Дружба» в Брянській області, порушивши потоки нафти та продемонструвавши можливості далекобійного удару.
1 червня 2025 року
Операція «Павутиння» : У рамках скоординованої операції Служба безпеки України (СБУ) завдала ударів безпілотниками по кількох російських авіабазах, зокрема в Оленях, Дягілево, Іваново Північний, Білій та Воскресенську. Внаслідок атак було знищено або пошкоджено понад 40 військових літаків, зокрема стратегічні бомбардувальники та літаки розвідки. Повідомляється, що безпілотники запускалися з території Росії за допомогою прихованих систем на базі вантажівок.
Вибухи мостів у Брянську та Курській областях : Одночасні вибухи зруйнували залізничні мости в Брянській та Курській областях, порушивши військове логістичне забезпечення та спричинивши жертви серед цивільного населення.
Ця хронологія ілюструє розвиток стратегії України щодо проектування сили глибоко на російську територію, використовуючи комбінацію технології безпілотників, кібервійни та спеціальних операцій. Ці дії не лише завдали матеріальної шкоди, але й поставили під сумнів сприйняття Росією внутрішньої безпеки та стратегічної глибини.
