Залізничні війни: як залізнична мережа України стала стратегічною зброєю

Перший потяг прибув до звільненого Херсона, листопад 2022 року

У більшості воєн залізниці є цілями. У війні в Україні вони стали зброєю.

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, багато аналітиків очікували, що залізнична мережа України — застаріла, недофінансована та розтягнута по країні розміром з Францію — завалиться під тягарем війни. Натомість вона стала артеріальною артерією країни в облозі: перевозячи біженців, війська, їжу, паливо, іноземних високопосадовців і навіть танки через країну, роздирану руйнуваннями. Вона перевозила уряди у вигнанні та зерно на експорт; евакуювала поранених та ввозила зброю.

У цьому процесі Укрзалізниця, національна залізнична компанія України, перетворилася з маловідомого державного підприємства на логістичне диво, стратегічну ціль та символ національної стійкості.

Нація, яка рухається на сталі

Залізнична система України є однією з найбільших у Європі: понад 19 000 кілометрів колій із широкою колією радянського стандарту, несумісною із Західною Європою, але ідеальною для внутрішнього руху та руху на схід. До війни вона використовувалася здебільшого для промислових вантажів — вугілля з Донбасу, руди з Кривого Рогу, зерна зі степу — та деяких пасажирських перевезень на далекі відстані.

Але через закриття неба, забиття доріг або появу кратерів поїзди взяли на себе нову роль. Протягом кількох днів після вторгнення евакуаційні поїзди почали безперервно курсувати з таких міст, як Харків, Запоріжжя та Краматорськ, до безпечніших міст на заході. Залізничники спали у власних черевиках, вручну перемикали колії та завантажували дітей у вантажні вагони.

Тільки за перші шість місяців залізницею було евакуйовано понад 4 мільйони українців. У піковий період щодня курсувало понад 200 спеціальних поїздів, багато з яких без чітко визначеного розкладу, часто без світлофорів — цілі для російських безпілотників, але рятівні круги для людей на борту.

Переміщення держави

Коли президент Володимир Зеленський залишився в Києві після вторгнення, багато міністрів та радників керували поїздами. Іноземні лідери, які прибули на висловлення підтримки — від тодішнього президента Польщі Анджея Дуди до Бориса Джонсона у Великій Британії, а пізніше президента США Джозефа Байдена — всі вони приїжджали залізницею, часто подорожуючи з Польщі в броньованих вагонах протягом 10–15 годин уночі.

Ці поїздки, організовані в умовах повної секретності, отримали назву «дипломатичні поїзди» . Керівництво Укрзалізниці координувало їх з військовою точністю, часто коригуючи маршрути в режимі реального часу, щоб уникнути ракетних ударів.

«Наша залізниця — це не просто інфраструктура, це наш хребет», — сказав тодішній генеральний директор залізниці Олександр Камишин. «Без неї ми не функціонуємо».

Ціль і тактика

Визнаючи важливість залізниці, Росія часто зробила її мішенню. Бомбардуванням піддалися станції у Львові, Краматорську, Чаплиному та Дніпрі. Найбільш руйнівний напад стався 2 квітня 2022 року, коли російська ракета влучила у станцію Краматорськ, вбивши 63 мирних жителів, багато з яких були дітьми, які чекали на евакуацію.

Але Україна адаптувалася. Вона розподілила рух поїздів, використовувала тепловози, щоб уникнути залежності від електромережі, та швидко ремонтувала розбомблені колії. В окупованих районах залізничні партизани саботували лінії; у звільнених бригади відновлювали рух протягом кількох днів.

Паралельно Україна розпочала атаки на російську залізничну інфраструктуру, зокрема в Бєлгородській та Курській областях, використовуючи диверсії, безпілотники та артилерію, щоб уповільнити переміщення військ і постачання. Залізничні мости вибухали, вантажні поїзди сходили з рейок, а здатність Кремля посилювати свої лінії наступу похитнулася.

Військова логістика та відродження бронепоїздів

Хоча Україні бракує великих військових потягів, подібних до російських, вона перетворила свої вантажні залізничні потужності на гібридний інструмент бойової логістики:

• Платформені автомобілі перевозили танки та бронетехніку від кордонів НАТО до східного фронту.

• Спеціалізовані вагони доставляли медикаменти та виконували функцію мобільних травматологічних пунктів.

• «Залізничні волонтери» відбудовували під'їзні колії поблизу складів боєприпасів та пального.

У деяких районах поблизу фронту повернулися імпровізовані бронепоїзди — озброєні кулеметами, укомплектовані підрозділами територіальної оборони та використовувані для патрулювання або перевезення полонених.

Символізм не було втрачено: у війні, де стикаються окопна війна та дрони, залізний кінь зухвало повернувся.

Зерно, санкції та стратегія

Залізниці також стали критично важливим фронтом у світовій економічній війні. Через блокаду чорноморських портів протягом більшої частини 2022–2023 років експорт зерна з України, який забезпечував мільйони людей по всій Африці та Близькому Сході, був перенаправлений залізницею до Польщі, Румунії та Молдови.

Ця зміна маршруту виявила недоліки: несумісність колій на кордоні, обмежений рухомий склад та митні перешкоди. Але вона також стимулювала інвестиції. Країни ЄС швидко розширили перевантажувальні центри та митні угоди. До середини 2023 року Україна експортувала понад 2 мільйони тонн зерна щомісяця залізницею.

Таким чином, поїзд став не лише національним надбанням, а й інструментом глобальної продовольчої безпеки та зовнішньої політики.

Культурна та психологічна сила

Залізниця вже давно займає особливе місце в українській свідомості. За часів Радянського Союзу вона була символом сили та єдності, але також депортацій та репресій. У цій війні вона стала чимось іншим: символом гідності, витривалості та сучасності.

Про евакуаційні поїзди писали вірші. На товарних вагонах малювали мурали. Коли рух у Херсоні відновився після його звільнення, сотні мешканців плакали на пероні.

На війні мобільність – це виживання. Для України сталеві колії стали жилами, що перекачують людей, надію та суверенітет пораненою землею.

Висновок: Стратегічна зброя з людським обличчям

Війна залізниць в Україні ще не закінчилася. Колії все ще постраждали. Робітники все ще гинуть на службі. Проте система витримала випробування — переналаштована, перевірена в боях і викликала захоплення у всьому світі.

Це не просто логістичне диво. Це стратегічний інструмент, гібридна цивільно-військова сила та символ країни, яка ніколи не зупинялася вперед — навіть коли світ думав, що вона може зазнати краху.

На залізничних станціях Львова та зруйнованих під'їзних коліях Слов'янська майбутнє України їде на залізних колесах — швидких, крихких та незламних.

---

Ключові атаки на залізничну інфраструктуру в Україні (2022-2025)

1. Залізнична станція Краматорськ (Донецька область)

• Дата: 8 квітня 2022 року

• Атака: російський ракетний удар

• Наслідки: Загинуло 63 мирних жителів, зокрема 9 дітей; понад 150 отримали поранення. Станція була переповнена мирними жителями, які евакуювалися із зон конфлікту.

2. Залізнична станція Чаплине (Дніпропетровська область)

• Дата: 24 серпня 2022 року (День Незалежності України)

• Атака: російський ракетний удар

• Наслідки: щонайменше 25 загиблих, включаючи двох дітей; 31 поранений. Внаслідок удару пошкоджено станцію та прилеглі житлові райони.

3. Міст Затока (Одеська область)

• Дати: Кілька нападів у 2022 та 2023 роках

• Атака: Російські ракетні та безпілотні удари

• Вплив: Неодноразово ставав мішенню через стратегічне значення як єдиного прямого сухопутного сполучення між Одесою та Румунією.

4. Львівська залізнична інфраструктура (Львівська область)

• Дата: 17 травня 2022 року

• Атака: російський ракетний удар

• Наслідки: Зруйновано ключову електричну підстанцію, що порушило залізничне сполучення в регіоні.

5. Керченський міст (з'єднує Крим з Росією)

• Дати: 8 жовтня 2022 р.; 17 липня 2023 р.; 3 червня 2025 р.

• Напад: українські атаки, зокрема вибухи вантажівки з використанням бомби та підводних вибухівок

• Наслідки: Серйозно пошкоджено несучі конструкції мосту, що порушило критично важливий маршрут постачання російських військ.