Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) в Енергодарі, в окупованій Росією Україні, є найбільшою атомною електростанцією в Європі, на якій встановлено шість легководних реакторів радянської розробки ВВЕР-1000. Це стало головною проблемою після окупації території Росією в 2022 році, враховуючи невід’ємні ризики військової діяльності навколо ядерного об’єкта. Потенціал катастрофи — чи то в результаті прямого бою, чи поганого обслуговування, чи навмисного саботажу — викликав тривогу серед міжнародних організацій, зокрема Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Незважаючи на початкову згоду щодо нагляду з боку МАГАТЕ, зберігаються занепокоєння щодо безпеки АЕС, її ролі у військових операціях і можливості постійного міжнародного нагляду.
Коротка історія Запорізької атомної електростанції
Запорізька АЕС була побудована між 1980 і 1986 роками, за часів Радянського Союзу, як частина ширшої ядерної енергетичної стратегії України. Він залишається одним із найважливіших енергетичних активів України, до другого російського вторгнення в Україну забезпечував значну частину потреб країни в електроенергії. Об’єкт складається з шести реакторів ВВЕР-1000, які, на відміну від чорнобильських реакторів РБМК, використовують воду під тиском для охолодження ядерної зони, що знижує ймовірність подібного типу катастрофи.
Після здобуття Україною незалежності в 1991 році країна успадкувала величезну ядерну інфраструктуру та передала її під цивільний контроль, дотримуючись суворих міжнародних протоколів безпеки. До 2022 року станцію регулярно перевіряли та обслуговували згідно з міжнародними стандартами ядерної безпеки. Однак вторгнення та окупація російськими військами докорінно змінили робочий статус станції та її контроль.
Російська окупація та безпосередні небезпеки
Коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, її сили швидко просунулися через південь України, зайнявши територію на південь від річки Дніпро, включаючи місто Енергодар, до початку березня. Окупація Запорізького заводу ознаменувала небезпечне загострення конфлікту. Бойові дії навколо об’єкта, включаючи прямі військові дії на його території, призвели до побоювань ядерної катастрофи.
Кілька інцидентів у 2022 році викликали міжнародну тривогу:
• Повідомляється, що російські війська розмістили війська та важку артилерію в об’єкті, використовуючи його як військову фортецю.
• Обстріли відбулися всередині заводу та навколо нього, і російська, і українська сторони звинувачують одна одну в атаках.
• Повідомляється, що українські працівники заводу були змушені продовжувати роботу під примусом, тоді як російський персонал, у тому числі чиновники Росатома (державне агентство з атомної енергії Росії), почав перебирати управління.
• Електропостачання станції неодноразово припинялося, що призвело до залежності від резервних генераторів — критичний ризик, оскільки тривала втрата електроенергії могла призвести до перегріву реактора.
У відповідь МАГАТЕ прагнуло забезпечити доступ до станції, домовившись про угоду з Росією, яка дозволяла інспекційній групі відвідати об’єкт у вересні 2022 року. Невелика група МАГАТЕ мала намір залишитися назавжди в Запоріжжі для спостереження за ситуацією, але їх здатність ефективно контролювати роботу була сумнівною.
Поточний стан Запорізького закладу
З 2022 року стан заводу залишається предметом занепокоєння. Реактори були в основному зупинені, щоб уникнути потенційної катастрофи, але цілісність об'єкта залишається під загрозою через військову діяльність. Звіти показують, що:
• Російські війська продовжують використовувати об’єкт для військового зберігання, можливо, включаючи боєприпаси та артилерію.
• Обстріли велися з периметра заводу в бік підконтрольного Україні Нікополя через річку Дніпро.
• Українські працівники залишаються на підприємстві під контролем Росії, повідомляють про жорстоке поводження та примус.
• Російський персонал, у тому числі вчені та інженери, був залучений для нагляду за операціями, але рівень їхнього досвіду в обслуговуванні об’єкта залишається неясним.
Присутність МАГАТЕ в Запоріжжі, яка мала бути постійною, скоротилася, а доступ, схоже, обмежений російською владою. Хоча МАГАТЕ час від часу публікує звіти про стан станції, його можливості щодо забезпечення дотримання заходів безпеки були сильно обмежені.
Необхідність відновлення нагляду МАГАТЕ
Враховуючи триваючий конфлікт і стратегічне значення заводу, є вагомі аргументи для відновлення надійного міжнародного нагляду за запорізьким об’єктом. У рамках будь-якої угоди про перемир’я має бути реалізовано декілька ключових заходів:
1. Посилена місія МАГАТЕ – нова угода має забезпечити розширення присутності МАГАТЕ, включаючи збільшення персоналу та більший доступ до об’єкта. МАГАТЕ має бути в змозі контролювати протоколи безпеки, запобігати мілітаризації об’єкта та забезпечувати безпеку роботи АЕС.
2. Демілітаризація об’єкта – Угода про перемир’я повинна містити пункт, що запобігає використанню заводу у військових цілях. Ні російські, ні українські війська не повинні допускатися до визначеної зони відчуження навколо об’єкта.
3. Незалежні лінії живлення та постачання – об’єкт повинен мати гарантований доступ до зовнішньої електроенергії, щоб запобігти залежності від нестабільних аварійних генераторів. Будь-які напади на енергетичну інфраструктуру мають бути чітко заборонені.
4. Юридичні та політичні гарантії – Росія та Україна мають погодитися з міжнародними правоохоронними органами, що завод не буде використовуватися як тактичний чи стратегічний актив у будь-якому поточному конфлікті. Для досягнення цього може знадобитися буферна зона з міжнародним моніторингом.
5. Безпечне та справедливе укомплектування персоналом – українському персоналу має бути дозволено працювати на заводі без примусу. Має бути досягнута домовленість щодо залучення українських спеціалістів, їхню безпеку забезпечуватимуть міжнародні спостерігачі.
Здійсненність угоди та потенційні виклики
Хоча ці заходи є необхідними, їх реалізація потребуватиме співпраці з Росією, яку може бути важко отримати. Основні перешкоди включають:
• Контроль Росії над регіоном – Москва розглядає Запорізький завод як важливий актив. Навряд чи легко відмовитися від контролю без значного дипломатичного чи військового тиску.
• Позиція України – Київ вимагає повернення всіх окупованих територій, включно з Енергодаром, що ускладнює переговори про угоду міжнародного нагляду.
• Загрози безпеці – навіть за умови присутності МАГАТЕ немає гарантії, що бойові дії не відновляться, загрожуючи безпеці АЕС.
• Відсутність механізмів примусового виконання – МАГАТЕ не має можливості забезпечити дотримання угод у військовій формі, тобто дотримання угод залежатиме від ширшого дипломатичного тиску та потенційних економічних стимулів для Росії.
Висновок: Майбутнє Запоріжжя
Запорізька атомна електростанція залишається об’єктом величезної стратегічної, економічної та гуманітарної стурбованості. З моменту окупації Росією об’єкт був під загрозою військового конфлікту, поганого обслуговування та потенційного нецільового використання його інфраструктури. Хоча присутність МАГАТЕ була спочатку створена, її ефективність значно зменшилася.
Оновлена, посилена міжнародна моніторингова місія є важливою для забезпечення ядерної безпеки. Однак досягнення безпечного, демілітаризованого статусу для АЕС вимагатиме значних дипломатичних зусиль і, ймовірно, буде залежати від ширших переговорів навколо війни. Якщо буде досягнуто перемир'я чи мирної угоди, пріоритетом має стати детальна структура контролю за запорізьким об'єктом.
Без рішучих міжнародних дій завод залишається небезпечним спалахом із потенційними катастрофічними наслідками — не лише для України, а й для всього регіону. Світ не може дозволити собі допустити подальшого погіршення ситуації в Запоріжжі, і для пом’якшення ризиків, пов’язаних із продовженням російської окупації та військовою діяльністю на цьому місці, знадобиться постійний міжнародний тиск.