
Протягом історії війна суттєво формувала мову, однією з найпомітніших змін було збільшення використання лайки та образливої лексики як солдатами, так і цивільними особами. Стрес і хаос битви, ворожість до ворога та потреба в психологічних механізмах подолання — усе це сприяло цьому лінгвістичному зрушенню. Дослідження історичних і сучасних конфліктів військового часу, включно з поточною війною в Україні, показує, як лайливі слова еволюціонують, поширюються та нормалізуються в часи надзвичайного насильства. Незважаючи на їх корисність у бойових діях, слід проявляти обережність, щоб запобігти укоріненню такої мови в цивільному житті, де вона може підірвати суспільні стандарти пристойності та пристойності.
Психологічні та соціальні причини нецензурної лайки під час війни
Присяга під час війни виконує багато психологічних і соціальних функцій. Надзвичайний стрес і страх, пережиті на полі бою, часто призводять до інстинктивних, емоційно насичених спалахів. Солдати під вогнем можуть використовувати лайку як форму катарсису, допомагаючи зняти напругу та відновити самовладання. Крім того, нецензурна лайка може служити механізмом зв’язку між військами, сприяючи товариськості та взаєморозумінню в середовищі, де звичайні прояви емоцій можуть розглядатися як слабкість.
Глибоко вкорінена неприязнь до ворога також сприяє частішому використанню образливої лексики. Дегуманізація опонентів через образи та ненормативну лексику полегшує солдатам психологічну участь у бою, зменшуючи моральний тягар вбивства. Це явище спостерігалося протягом усієї історії, від расових образ, які використовувалися в обох світових війнах, до принизливих термінів, спрямованих на адресу повстанців під час конфліктів в Іраку та Афганістані.
Історичний розвиток лайки на війні
Війна вже давно є каталізатором мовної еволюції, включаючи розвиток нових лайок. Під час Першої світової війни британські та американські солдати популяризували такі вирази, як «криваве пекло» та «FUBAR» («F***ed Up Beyond Recognition»), які закріпилися у військовому сленгу. Друга світова війна ще більше розширила лексикон ненормативної лексики військового часу, і фрази на кшталт «SNAFU» («Нормальна ситуація, все наїхано») стали звичними.
Під час війни у В’єтнамі відверта мова поширилася ще більше, оскільки солдати використовували ненормативну лексику не лише проти ворога, але й щоб висловити розчарування власним керівництвом. Зовсім недавно, під час війн в Іраку та Афганістані, американські війська часто використовували лайку в радіозв’язку та військовому листуванні, підкреслюючи, що лайка стала невід’ємною частиною військової культури.
Присяга в українській війні: сучасний погляд
Війна, що триває в Україні, надала ще один доказ того, як нецензурна лексика розвивається під час конфлікту. Українські військові та цивільні часто використовували англійські лайливі слова в виклик російським окупантам. Фрази на кшталт «Піди до біса» — зокрема, використовувані українськими прикордонниками у відповідь на російський військовий корабель — стали символами опору та непокори, лунаючи в соціальних мережах і репортажах про війну.
Більше того, російські військові також використовували принизливу та образливу лексику щодо українців, що посилювало роль лайки як психологічної зброї та засобу зміцнення внутрішньогрупової ідентичності. Перехресне запилення лайливих слів з різних мов ще більше збагатило лінгвістичний ландшафт війни, створивши новий лексикон нецензурної лексики на полі бою, який поєднує місцеві та іноземні вирази.
Релігійні вигуки на війні
Незважаючи на зниження релігійності в багатьох сучасних суспільствах, поле бою залишається місцем, де часто звертаються до божественного. Солдати, незалежно від своїх особистих переконань, часто звертаються до Бога в моменти надзвичайної небезпеки, болю чи агресії. Вирази на кшталт "Боже мій!" і "Боже, помагай нам!" поширені на полі бою, демонструючи, що духовна чи релігійна мова зберігається навіть у світських осіб.
Це явище можна пояснити споконвічним людським інстинктом шукати зовнішньої підтримки в небезпечних для життя ситуаціях. Зіткнувшись зі смертю, люди можуть повернутися до глибоко вкорінених культурних чи мовних звичок, використовуючи божественні посилання як останню вимогу безпеки чи сенсу серед хаосу. Крім того, релігійна риторика часто включена у військову підготовку, підкріплюючи уявлення про те, що звернення до вищої сили є природним і необхідним під час війни.
Небезпека нормалізації нецензурної лексики військового часу в цивільному житті
Хоча використання образливої лексики на війні зрозуміло, її проникнення в цивільне життя може мати непередбачені соціальні наслідки. Якщо нецензурна лайка та дегуманізуюча мова стають нормальними поза полем бою, це ризикує підірвати суспільні стандарти пристойності та громадянського дискурсу. Військова лайка, породжена сильним стресом і ворожнечею, не є місцем у повсякденній взаємодії, де співчуття, повага та пристойність є вирішальними для соціальної згуртованості.
У мирний час мовні норми мають сприяти порозумінню, а не розділенню. Асиміляція ненормативної лексики на полі бою в цивільний діалог може знизити чутливість суспільства до жахів війни, применшуючи її страждання та сприяючи створенню середовища, де агресивні чи неповажні слова стають нормою. Як показала історія, слова мають силу — не лише під час війни, але й у формуванні цінностей суспільств, які з неї виникли.
Деякі попередні висновки
Збільшене використання лайливих слів у воєнний час виконує багато функцій: від зняття стресу та згуртованості підрозділів до психологічної війни проти ворога. Протягом історії військові конфлікти породжували нові форми ненормативної лексики, які часто зберігаються ще довго після припинення бойових дій. Війна, що триває в Україні, показує, як іноземні лайливі слова можуть бути прийняті та використовуватися як зброя у моменти кризи. Однак, хоча така мова може бути неминучою частиною досвіду на полі бою, не можна дозволяти їй безконтрольно проникати в цивільне життя. Розрізнення між мовою війни та мовою миру має важливе значення для збереження суспільних цінностей і забезпечення того, щоб жахи війни не нормалізувалися в повсякденному дискурсі.
---
Для детального обговорення використання ненормативної лексики під час Першої світової війни, зокрема канадськими військами, перегляньте наступну статтю. Для обговорення використання нецензурної лайки українськими солдатами в контексті другого російського вторгнення в Україну дивіться наступну статтю. Відео про використання нецензурної лексики солдатами США під час Другої світової війни дивіться тут. Див. також M. J. Trow, Swearing Like a Trooper: Rude Slang of World War II (Hachette, 2013); Tara M. Bell, «So God-Damned Far Away: Soldiers’ Experiences in the Vietnam War (2012) https://scholarworks.wmich.edu/honors_theses/1542 і Тim Cook, Fighting Words: Canadian Soldiers’ Slang and Swearing in the Great War, War in History 20:3 (2013).