Громадянське суспільство України та його роль у формуванні демократичного врядування

З часів Євромайдану 2013–2014 років українське громадянське суспільство стало одним із найжвавіших та найстійкіших у пострадянській Європі. На відміну від крихкого громадянського простору в багатьох сусідніх державах, громадяни України неодноразово демонстрували свою здатність організовувати, контролювати владу та формувати державні інституції. Українські активісти, правоохоронці, журналісти та волонтери, аж ніяк не є пасивними бенефіціарами реформ, а стали співтворцями демократичного врядування.

У цій статті досліджується еволюція громадянського суспільства в Україні, механізми, за допомогою яких воно впливає на політичну владу, способи його реакції на війну та виклики, з якими воно стикається в період тривалого конфлікту та потенційної інтеграції з ЄС.

Спадщина опору та стійкості

Українське громадянське суспільство вже давно кується в горнилі опору. Від Помаранчевої революції 2004 року до Революції Гідності (Майдану) десятиліття потому, у 2014 році, масові мобілізації були зумовлені вимогою прозорості, підзвітності та гідності в суспільному житті.

Євромайдан став поворотним моментом. Громадянське суспільство, яке більше не обмежувалося протестами, почало утверджувати себе як постійний актор у розробці політики та державному контролі. Після відходу з влади президента Януковича, який схилявся до Росії, у 2014 році громадські групи відіграли вирішальну роль у формуванні постреволюційних реформ — від органів перевірки судової влади та антикорупційних агентств до ініціатив щодо децентралізації та цифрового управління.

Ця традиція активної громадянської позиції лише поглибилася після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року.

Громадянська мобілізація воєнного часу

Спалах війни у лютому 2022 року спричинив безпрецедентний сплеск мобілізації низових організацій. Протягом кількох днів мережі громадянського суспільства переорієнтувалися на підтримку підрозділів територіальної оборони, доставку гуманітарної допомоги, евакуацію біженців та медичне постачання на передовій.

Громадські волонтери стали логістичною основою опору в перші тижні війни, особливо в містах, що перебували в облозі. Такі організації, як « Повернися живим» , «Повернись живим» та «Разом за Україну», перейшли від політичної адвокації до логістики на полі бою. Цифрове волонтерство також процвітало, оскільки спільноти громадських технологій розробляли інструменти картографування в режимі реального часу, мережі розвідки з відкритим кодом та платформи психологічної підтримки для переміщених громадян.

Важливо, що цей волонтерський рух не залишався відокремленим від уряду — радше громадянське суспільство та українська держава вступили у часто суперечливе, але дуже функціональне партнерство.

Контрольні органи демократії: нагляд та підзвітність

Незважаючи на вимоги тотальної війни, громадянське суспільство України залишається пильним у захисті демократичних норм. Незалежні ЗМІ та антикорупційні органи продовжують розслідування зловживань у сфері державних закупівель, маніпуляцій олігархів та доброчесності судової влади.

Ключові інституції, такі як Центр протидії корупції (ЦПК), Transparency International Україна та Центр громадянських свобод (лауреат Нобелівської премії миру 2022 року), не лише зберегли свою діяльність, а й розширили охоплення. Ці групи регулярно співпрацюють з міжнародними донорами та Європейською комісією для відстеження реформ та оцінки критеріїв вступу до ЄС.

Навіть за умов воєнного стану громадянське суспільство продовжує вимагати публічної підзвітності — рідкісна динаміка у воєнних умовах та ознака зростаючої стійкості демократії.

Громадянське суспільство як стратегічний актив для інтеграції в ЄС

Громадянське суспільство України — це не просто внутрішня сила, воно дедалі більше визнається стратегічним гравцем у міжнародній дипломатії та процесі вступу до ЄС. Багато дорожніх карт реформ, поданих до Брюсселя, були сформовані завдяки громадським консультаціям, експертним неурядовим організаціям та рекомендаціям наглядових органів.

Зокрема, громадянське суспільство має:

• Моніторинг виконання семи умов реформ для вступу до ЄС, встановлених Європейською Комісією у 2022 році

  
  

• Підготував альтернативні політичні білі книги щодо судової реформи, екологічного законодавства та освіти

  
  

• Побудував мережі з європейськими партнерами з громадянського суспільства, підвищуючи видимість України та довіру до неї в рамках політичної спільноти ЄС

Для Брюсселя активне громадянське суспільство Києва є не лише передумовою для демократичного членства; це механізм, що забезпечує, щоб урядові інституції України залишалися на реформаторському шляху, навіть за умов екзистенційного стресу.

Виклики попереду: втома, репресії та сталий розвиток

Незважаючи на свої сильні сторони, українське громадянське суспільство стикається зі зростаючими викликами:

• Втома від війни: Багато активістів та волонтерів фізично та емоційно виснажені. Вимоги постійного реагування на кризові ситуації можуть з часом підірвати організаційні можливості.

  
  

• Ризики безпеки: Громадські лідери у прифронтових районах або на окупованих територіях стикаються з репресіями, ув'язненням та вбивствами. Росія навмисно переслідувала культурних та громадських діячів у районах, які вона контролює.

  
  

• Законодавчий тиск: Деякі законодавці внесли законопроекти щодо посилення регулювання діяльності неурядових організацій та організацій, що фінансуються з-за кордону, посилаючись на національну безпеку. Хоча більшість таких зусиль були скасовані після громадянського опору, пильність залишається важливою, оскільки сильний сектор громадянського суспільства служить кайданами для необмеженої урядової влади та інстинктів радянської епохи щодо урядового мікроменеджменту, які існують навіть у 2025 році.

  
  

• Фінансова стійкість: Громадські групи значною мірою залежать від фінансування іноземних донорів. Довгострокова життєздатність вимагатиме внутрішньої підтримки та структурної інтеграції в національну політику.

Перехід від війни до миру — коли б він не відбувся — створить нові дилеми, зокрема громадянську реінтеграцію ветеранів, правосуддя за злочини воєнного часу та участь громадськості у відбудові. Щоб впоратися з цими викликами, громадянському суспільству потрібно буде знову еволюціонувати.

Висновок: Демократичний двигун для повоєнної держави

В епоху, коли автократія відродилася на більшій частині пострадянського простору, громадянське суспільство України виступає як демократичний двигун — не суперник держави, а другий пілот. Воно сформувало політичну еволюцію України, надавало критично важливі послуги у воєнний час і закріпило довіру громадськості до реформ.

У міру того, як Україна рухається до членства в Європейському Союзі та, зрештою, до післявоєнної відбудови, її громадянське суспільство буде важливим гарантом цілісності, плюралізму та підзвітності. Воно набагато більше, ніж просто допоміжний елемент демократії, а один із головних архітекторів.

Коротше кажучи, громадянське суспільство України — це не розкіш миру, а фундамент перемоги.