Відновлення пам'яті: відновлення знищених архівів та музеїв України
- Matthew Parish
- 30 трав.
- Читати 6 хв
На війні руйнуються не лише будівлі, мости та тіла. Минуле також є мішенню. В Україні, коли падають ракети та оскаржуються території, горять архіви, грабуються музеї, а культурна пам'ять стирається — не як побічна шкода, а як стратегія.
З моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія атакувала не лише інфраструктуру, а й саму українську ідентичність — її історію, її символи та її колективну пам'ять. Однак серед руїн українські куратори, архівісти та захисники культури здійснюють один із найамбітніших актів опору війни: відновлення пам'яті.
Це історія про те, як Україна повертає свою спадщину — не лише для збереження свого минулого, а й для визначення свого майбутнього.
Пам'ять як поле битви
З самого початку вторгнення Росія чітко дала зрозуміти, що ідентичність України не визнається — ні з лінгвістичної, ні з історичної, ні з культурної точки зору. Це заперечення перетворилося на цілеспрямовану кампанію проти українських культурних інституцій.
За даними ЮНЕСКО, понад 300 об'єктів культурної спадщини в Україні були пошкоджені або зруйновані, зокрема:
Художній музей Куїнджі в Маріуполі спалений та розграбований.
Музей Григорія Сковороди в Харківській області, обстріляний у травні 2022 року.
Архіви в Херсоні та Чернігові, підпалені або залишені на відкритому повітрі.
Краєзнавчий музей у Мелітополі, звідки, як повідомляється, російські війська викрали безцінні скіфські золоті артефакти.
На окупованих територіях україномовні книги систематично вилучали з бібліотек і замінювали російськими текстами. Пам'ятники українським національним героям зносили, а над історичними будівлями піднімали російські прапори.
Це не щось нове. Культурне стирання було ознакою попереднього російського та радянського панування в Україні. Але цього разу українці чинять опір — не лише зброєю, а й скануючим обладнанням, жорсткими дисками та мішками з піском навколо статуй.
Евакуація історії
Коли на початку 2022 року міста опинилися під загрозою, по всій країні розпочалася загальнонаціональна евакуація безцінних культурних матеріалів. Співробітники музеїв та волонтери — іноді під вогнем критики — контрабандою вивозили твори мистецтва, рукописи та артефакти з обложених міст.
В Одесі куратори Музею образотворчих мистецтв працювали день і ніч, обгортаючи картини пінопластом, складаючи скульптури в ящики та переміщуючи колекції до таємних підземних сховищ. У Києві співробітники Національної бібліотеки імені Вернадського рекордно швидко резервували рідкісні книги та оцифровували рукописи.
«Ми знали, що в нас є лише кілька годин», — сказав один музейний працівник у Харкові. «Ми не могли врятувати будівлю. Але ми могли врятувати історію, яку вона зберігала».
У деяких випадках рятувальні конвої організовувалися на приватних автомобілях, а науковці та митці перевозили культурні матеріали до безпечніших регіонів на заході.
Ці зусилля часто очолювали не уряди, а місцеві установи, неурядові організації та глобальні мережі спадщини. Ініціатива реагування на надзвичайні ситуації, започаткована українськими фахівцями, скоординувала рятувальні операції на десятках об'єктів.
Цифровий ковчег
Через невизначеність щодо фізичної безпеки, оцифрування стало другим фронтом захисту української пам'яті. З моменту вторгнення країною прокотилася хвиля зусиль щодо цифрового збереження:
Архівісти сканують мільйони документів, карт та записів, перш ніж вони можуть бути втрачені.
Платформи з відкритим кодом, такі як SUCHO (Saving Ukrainian Cultural Heritage Online), сканують та створюють резервні копії вебсайтів українських музеїв та бібліотек — станом на середину 2024 року було збережено понад 50 ТБ даних.
Місцеві установи співпрацюють з Europeana, Google Arts & Culture та іншими глобальними платформами для завантаження своїх колекцій.
«Якщо вони зруйнують будівлю, ми зможемо її відбудувати», — сказав архівіст зі Львова. «Але якщо архіви зникнуть — ми втратимо частину себе».
Цей цифровий ковчег — не просто резервна копія. Це контрзахід проти дезінформації. У війні, яка частково ведеться через суперечливі наративи, збереження фактів культурної історії України є формою опору.
Робота з ремонту
Там, де установи були пошкоджені, але не зруйновані, роботи з відновлення вже розпочалися. У звільнених районах команди фахівців з охорони природи, істориків та інженерів-будівельників оцінюють залишки музеїв та архівів. Часто вони знаходять обвуглені документи, пошкоджені водою книги та розграбовані галереї.
В Ірпіні та Бородянці (колишні окуповані території) місцеві музеї знову відкрилися у тимчасових приміщеннях, де виставлені артефакти, що збереглися, разом із зображеннями втраченого. У Чернігівському обласному архіві співробітники продовжують працювати в умовах морозу, сушать документи вручну та каталогізують те, що залишилося.
Міжнародні партнери надали кошти, навчання та матеріали. Польща, Литва та Франція надали досвід у сфері екстреної консервації, а ЮНЕСКО започаткувала в Україні ініціативу «Відродити дух Мосула» для підтримки відновлення спадщини.
Але ремонт — це не лише цегла та вітрини. Це про безперервність. Мета — відновити зв’язок українців з їхньою пам’яттю, особливо в місцях, де діти виросли під окупацією чи вигнанням.
Нова пам'ять для нової нації
Війна не лише завдала шкоди минулому — вона створила нову історію. Українські інституції зараз документують саму війну, збираючи:
Щоденники, листи та усні розповіді біженців та солдатів
Твори мистецтва, створені під час війни
Фотографії руйнування та стійкості
Фрагменти розбомблених будівель, російські листівки та протестні банери
Музеї Львова, Києва та Дніпра вже курують ці матеріали для майбутніх виставок. Ідея полягає не лише в тому, щоб сумувати, а й навчати.
«Ми повинні розповісти цю історію самі», — каже куратор Національного музею Революції Гідності в Україні. «Інакше її напише хтось інший за нас».
Висновок: Відновлена пам'ять, повернена нація
Українські архіви та музеї – це більше, ніж просто будівлі. Вони є сховищами ідентичності, суверенітету та права пам’ятати. Коли на них нападають, під загрозою знаходиться не лише культура, а й сама ідея України як окремого та самовизначеного народу.
Отже, робота з відновлення цих інституцій — це більше, ніж просто реконструкція. Це воскресіння.
Відбудовуючи свої міста, Україна також відбудує свою пам'ять — не таку, якою вона була, а сильнішу: оцифровану, демократизовану та глибоко пов'язану з постійною боротьбою нації за свободу.
У цьому сенсі кожен відремонтований експонат, кожен знайдений рукопис, кожен музей, який знову відкриває свої двері, — це не просто культурна перемога. Це тихий акт непокори — і обіцянка майбутньому.
---
Вибраний перелік українських та міжнародних ініціатив, пов'язаних з відновленням культурної спадщини
Ініціативи під керівництвом України
Ініціатива з реагування на надзвичайні ситуації у сфері спадщини (HERI)
Що робить : Координує діяльність груп швидкого реагування для оцінки, стабілізації та евакуації об'єктів культурної спадщини, що перебувають під загрозою, по всій Україні.
Засновано : українськими музейними працівниками, природоохоронцями та експертами з питань спадщини.
Вебсайт : https://heri.org.ua (українська мова)
Фокус : Втручання на місці, обстеження стану, зберігання та захист пошкоджених матеріалів.
Музей Майдану (Національний музей Революції Гідності)
Що вона робить : Документує історію України після 2014 року, а також збирає артефакти воєнної епохи, усні історії та матеріали протестів.
Вебсайт : https://maidanmuseum.org
Спеціальні проекти : Архівування повсякденних предметів часів війни, таких як щоденники цивільних осіб, твори мистецтва, плакати протестів та фотографії з передової.
Український інститут (Український інститут)
Що робить : Просування української культури в усьому світі та координація дипломатії спадщини.
Вебсайт : https://ui.org.ua
Участь : Міжнародна адвокація захисту спадщини та культурні санкції проти агресорів.
Львівська національна галерея мистецтв та Одеський музей образотворчих мистецтв
Що вони роблять : Керують евакуацією, збереженням та освітою громадськості щодо захисту музеїв під час війни.
Роль : Обидві установи допомогли навчити менші регіональні музеї протоколам дій у надзвичайних ситуаціях.
Міжнародні ініціативи та партнерства
SUCHO – Збереження української культурної спадщини онлайн
Що вона робить : Волонтерська мережа цифрового збереження, яка архівує вебсайти, музейні бази даних та цифрові каталоги українських установ.
Керують : науковці та бібліотекарі зі Сполучених Штатів, ЄС та України.
Вплив : Створено резервну копію понад 50 ТБ даних з понад 5000 українських культурних пам'яток.
Вебсайт :https://www.sucho.org
Реагування ЮНЕСКО на надзвичайні ситуації в Україні
Що робить : Координує глобальні зусилля щодо захисту об'єктів історичної спадщини України, пропонує гранти, оцінки та технічну підтримку.
Вебсайт : https://www.unesco.org/en/ukraine-war
Основними напрямками діяльності : картографування пошкоджень, оцінка ризиків та координація безпечних місць для артефактів.
ALIPH – Міжнародний альянс із захисту спадщини в зонах конфліктів
Що вона робить : Фінансує надзвичайні та довгострокові проекти захисту спадщини у зонах бойових дій.
Фінансування з боку України : ALIPH профінансував евакуацію музеїв, документування та проекти зміцнення будівель у кількох українських містах.
Вебсайт : https://www.aliph-foundation.org
Блакитний щит Інтернешнл
Що робить : працює по всьому світу для захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів.
Роль в Україні : Надання юридичної експертизи з питань захисту культурної спадщини відповідно до Гаазької конвенції 1954 року та навчання місцевих учасників реагуванню на надзвичайні ситуації.
Вебсайт : https://theblueshield.org
Партнерство Europeana та Google Arts & Culture
Що вони роблять : пропонують цифрові платформи для українських установ для публікації віртуальних виставок та оцифрування колекцій, що знаходяться під загрозою зникнення.
Приклад : «Культура нас об’єднує» – агрегація української воєнної культури під керівництвом Europeana.
Вебсайти :
ІКОМ (Міжнародна рада музеїв)
Що вона робить : видає червоні списки для відстеження награбованого українського мистецтва, координує протоколи захисту музеїв та виступає за санкції проти незаконної торгівлі.
Вебсайт : https://icom.museum
Інструменти та ресурси, розроблені для України
Arches Platform Ukraine Edition (від Getty Conservation Institute): цифровий інструмент для інвентаризації та картографування культури, адаптований для об'єктів української спадщини.
Лабораторії 3D-оцифрування : Кілька міжнародних лабораторій (наприклад, у Кракові та Відні) допомогли оцифрувати зруйновані будівлі чи статуї за допомогою фотограмметрії та архівних планів.
